Ухвала суду № 62126645, 19.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/732/16-ц 19.10.2016 19.10.2016 19.10.2016

Справа № 489/732/16-ц Головуючий в першій інстанції Губницький Д.Г.

Провадження № 22ц/784/2131/16 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

Категорія 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Прокопчук Л.М., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5

третя особа - Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС)

про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИЛА:

17 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментам в розмірі 77 726 грн. 05 коп.

Позивач зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2003 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_5 на утримання дітей - доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 23 липня 2003 року і до досягнення ними повноліття. Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС від 24 жовтня 2007 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного рішення суду. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано та вирішено питання щодо місця проживання дітей - донька Крістіна залишилась проживати з ним, а син ОСОБА_6 з відповідачкою. Вважає, що не повинен сплачувати аліменти на дітей, оскільки донька проживає постійно з ним та знаходиться на його утриманні. Проте, державним виконавцем складено розрахунок заборгованості станом на 01 листопада 2015 року в розмірі 77 726 грн. 05 коп. та винесено постанову про арешт його майна і оголошення заборони на його відчуження.

Посилаючись на викладене, вимоги ст. ст. 197, 180, 188 СК України позивач просив позов задовольнити, звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дітей, які були стягнуті з нього вищезазначеним рішенням та звільнити його від сплати заборгованості по аліментам.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2016 року позов задоволено частково. Звільнено частково ОСОБА_3 від сплати аліментів присуджених до стягнення з нього рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2003 року у справі № 2-2583/2003 на користь ОСОБА_5 на утримання дітей доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, припинивши стягнення періодичних платежів на утримання доньки в розмірі 1/2 частини від присудженого розміру аліментів. Звільнено ОСОБА_3 від сплати ? частини суми заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_8 та сина ОСОБА_6, нарахованої з 14 жовтня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального права. Крім того, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (ч. 3 ст. 181 СК України).

З аналізу зазначених норм закону вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дитини є її проживання з цим з батьків.

Згідно ч. 2 ст. 197 СК України, яка відповідно до застережень, визначених ч. 5 ст. 194 СК України, регулює спірні правовідносини, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: доньку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10) та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Постановою Ленінського району м. Миколаєва від 05 серпня 2003 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 23 липня 2003 року, але не менше ? неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і до повноліття дітей (а.с. 6).

На підставі вказаного рішення суду, 05 серпня 2003 року місцевий суд Ленінського району м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2-2583/2003 (а.с. 9), який відповідачкою пред'явлений до виконання до відділу ДВС.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2007 року шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. Визначено місце проживання доньки - ОСОБА_8 разом з батьком - ОСОБА_3 (а.с. 8).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт постійного проживання доньки ОСОБА_8 з 03 жовтня 2003 року з батьком - позивачем по справі, також підтверджений письмовими доказами, а саме: довідками дошкільного навчального закладу № 17, загальноосвітньої школи № 42, характеристиками з цієї школи, актами про проживання (а.с. 23, 60, 24, 61, 63-65).

За такого відпали обставини, які були підставою для стягнення за рішенням суду від 05 серпня 2003 року аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_8.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким є відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно довідки Ленінського ДВС заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2-2583 станом на 01 листопада 2015 року складає 77 726 грн. 05 коп.

При цьому, проживання доньки разом з батьком та перебування на його утриманні свідчить про відсутність вини позивача у виникненні заборгованості за аліментами відносно доньки ОСОБА_8.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 197 СК України прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати аліментів на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_8 та заборгованості по аліментам нарахованої з часу набрання рішенням суду про розірвання шлюбу та визначенням місця проживання доньки з батьком законної сили, тобто з 14 жовтня 2007 року.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з відповідачкою, але періодично проживав з ним, він підтримував сина матеріально і морально, не заслуговують на увагу, так як розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України).

Крім того, знаходження у кожної сторони по справі на утриманні дитини не є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина, а свідчить про можливість зміни розміру аліментів. Також, знаходження на його утриманні доньки є підставою для стягнення аліментів з ОСОБА_5 на доньку ОСОБА_8.

Не заслуговують на увагу і посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що він не повинен сплачувати судовий збір, так як вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з нормою матеріального права, яка була застосована судом першої інстанції, а саме ст. 273 СК України, так як вказана норма розміщена у главі 22 СК України, якою врегульовані правовідносини з утримання інших членів сім'ї та родичів. Приписи ст. 273 СК України не містять відсильних норм на норми глави 15 СК України, так само як і остання не містить відсильних норм на главу 22 СК України. Оскільки нормами глави 15 СК України врегульовані правовідносини щодо обов'язку утримання батьками дитини до досягнення нею повноліття, то відповідно до ст. 10 СК України аналогія закону або права до спірних правовідносин не може бути застосована.

Проте, помилкове застосування не тієї норми матеріального права не вплинуло на правильність висновків рішення суду, а тому не вбачається підстав для його скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду, яке переглядалось в межах доводів апеляційної скарги, є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді: Л.М. Прокопчук

В.І. Темнікова