Постанова № 62125545, 07.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/644/16 Головуючий у І-й інстанції - Воробйов В.Л.

Справа № 199/6187/16 -п Суддя-доповідач - Кононенко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Кононенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Дніпропетровської області, пенсіонера, громадянина України, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

При обставинах вказаних в оскаржуваній постанові, 20.08.2016 року о 19-30 год. ОСОБА_2 в районі будинку № 110 а по вул. Донецьке шосе у м. Дніпропетровську (м. Дніпро), керував автомобілем «Ваз» № НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), був зупинений працівником поліції, для проходження медичного огляду на стан сп'яніння, на що він відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_2 подалв апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення в його користь.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що рішення судді першої інстанції є необґрунтованим, оскільки суд не повно дослідив обставини справи. Вказує на те, що від медичного огляду відмовився, оскільки не заперечував, що вживав алкогольні напої. Вказує на те, що на суді не було допитано свідка ОСОБА_3., не були заслухані працівники поліції, які не бачили ОСОБА_2 в автомобілі.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Пояснив, що ніякими автомобілями не володіє. Але зазначає,що після того як він вийшов з кафе, побачив автомобіль ВАЗ 2104 який належить його колишній дружині.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що постанова судді першої інстанції є необґрунтованою, оскільки суд не повно дослідив обставини справи, є безпідставними і такими, які спростовуються матеріалами справи.

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 066992 від 20.08.2016 року; поясненнями свідка ОСОБА_5, згідно яких, остання бачила, як автомобіль ВАЗ -21043, білого кольору рухався по вул. Д.Шосе у напрямку вул. Березинська, де біля зупинки громадського транспорту у вищезазначеного транспортного засобу відбулось пробиття колеса, після чого даний т/з зупинився. Із за керма вийшов невідомий їй чоловік, який перебував з ознаки алкогольного сп'яніння. Після її звернення до найближчого патрульного наряду «Атлет 151», особа була встановлена та був затриманий ОСОБА_2, в стані алкогольного сп'яніння, який поводив себе збуджено.; поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_6, за показами яких, ОСОБА_2 факт вживання ним алкоголем не заперечував від підпису в протоколі відмовився, перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння а саме : невнятна мова, хитна хода, запах алкоголю з порожнини рота; рапортом інспектора 1 роти, 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Денисенко Д.О.

Також в матеріалах справи, є письмова розписка ОСОБА_2, згідно якої, остання бере під свою відповідальність та зберігання автомобіль ВАЗ 21043 білого кольору, та зобов'язується його передати власникові по закінченню визначеного строку.

Наявні в матеріалах справи свідки, засвідчили відмову ОСОБА_2 від проходження медичного огляду, що є підтвердженням об'єктивної сторони скоєного ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що виразилося у відмові особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Так, згідно до п.7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Допитаний у судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_4, зазначив, що вони разом з ОСОБА_2 та ще двома друзями, відпочивали у кафе. Що відбувалось на вулиці, він не знає, оскільки останні постійно виходили палити, а він чекав їх за столом. Вказує, що вони там сиділи десь з 17 00 години до 20:00 - 20:30 години. Також пояснив, що працює охоронцем на автомобільний парковці десь 3 місяці, там і познайомився з ОСОБА_2, який керує двома автомобілями та постійно залишає їх на паркові, а саме червона Таврія та білий Жигуль.

Таким чином, посилання ОСОБА_2 стосовно того, що він автомобілем не керував і взагалі це не його автомобіль і він ним ніколи не керував, є необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_4, який зазначив, що ОСОБА_2 паркує автомобіль ВАЗ 21043 білого кольору на паркувальному майданчику.

Окрім того, на переконання апеляційного суду залишений автомобіль біля кафе, не виключає факт керування цим автомобілем, що в даному випадку не спростовано і показами ОСОБА_2

Зазначений висновок, узгоджується і з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, де в п. 27 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року зазначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Та, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2016 року якою ОСОБА_2 Григоровчиа, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Дніпропетровської області О.М. Кононенко