Ухвала суду № 62125495, 12.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5732/16 Справа № 203/5815/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Дніпро

12 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Каратаєвої Л.О.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»,

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» про звернення стягнення на заставне майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Родовід Банк» у вересні 2013 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно /т.І, а.с.1-3/.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2013 року було розглянуто цивільну справу, але воно було скасовано ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12. Листопада 2014 року /т.І а.с.40-41, 68/.

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «Родовід Банк» з зустрічним позовом про визнання договору іпотеки недійсним /т.І,а.с.71/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року в задоволені позовних вимог за первісним позовом ПАТ «Родовід Банк» відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 також залишено без задоволення /т.ІІ, а.с.218-221/.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених банком позовних вимог. В скарзі банк посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /т.ІІ, а.с.225-227/.

Статтею 292 ЦПК України передбачено, що сторони в цивільному процесі мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Разом з цим, ст. 303 ЦПК України визначені межі розгляду справи в апеляційному порядку відповідно до яких апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 липня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Відродження» було укладено кредитний договір №066/53-КЛВ-08, за умовами якого позивач відкрив третій особі кредитну лінію в сумі 4 845 100,00 грн. строком до 30 липня 2010 року /т.І, а.с. 9-11/.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору 31 липня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №066/53-ІП-08, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. за реєстровим № 4011. Відповідно до умов договору відповідач передала в іпотеку Банку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно: домоволодіння № 38, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці, площею 631,0 кв.м. (крім того самовільно зайнятої землі, площею 3,00 кв.м.) та складається: літ. А-3 - житловий будинок, цегла, житловою площею 188,8 кв.м., загальною площею - 544,5 кв.м., літ.Б - басейн, з бетон, літ. В - навіс, 1-12, І - споруди; земельна ділянка, площею 0,0631 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1, яка передана для обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої НОМЕР_1 /т.І, а.с.12-14/.

ТОВ «Відродження» не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка була стягнута з товариства на користь банку рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року /т.І, а.с. 19-20/.

ПАТ «Родовід Банк» звертався 23 червня 2009 року, 18 вересня 2009 року, 05 жовтня 2009 року, 05 жовтня 2009 року, 11 травня 2010 року, 13 липня 2010 року, 23 вересня 2010 року, 08 серпня 2013 року до ОСОБА_2 з вимогами (листами) якими її попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки при невиконанні таких вимог та непогашенні заборгованості, що підтверджується копіями вимог та поясненням сторін, викладених в запереченнях.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищезазначених договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до висновку що заявлені вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд застосував до даних правовідносин строки позовної давності відповідно ст. 257 ЦК України, оскільки відповідачем, під час розгляду справи, у відповідності з ч.3 ст. 267 ЦК України подано заяву її застосування /т.ІІ, а.с.210 218-221/.

Встановивши зазначені обставини з урахуванням зібраних доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Звертаючись з апеляційною скаргою представник банку посилається на те, що при застосуванні строку позовної давності судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг строку було перервано, у зв'язку зі звернення позивача до господарського суду з позовом до ТОВ «Відродження», яке відбулося в межах строку позовної давності, а тому відсутній її пропуск і при зверненні з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відбулося переривання строку.

З такими доводами погодитися не можна, оскільки вони спростовуються наступним.

Норма ч. 2 ст. 264 ЦК України визначає підстави для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову до одного із кількох боржників. Дія норми в цій частині розповсюджується на випадки субсидіарної відповідальності осіб та на випадки, у яких виконання певного зобов'язання покладено одночасно на декількох осіб (стаття 619 ЦК України).

Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами Цивільного кодексу не передбачена. Лише солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частина 2 статті 543 ЦК України).

З цих підстав до даних правовідносин не можна застосовувати положення статті 264 ЦК України, оскільки позивач, пред'явивши позов до господарського суду з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором до основного боржника, не перервав перебіг строку позовної давності щодо вимог до іпотекодавця, так як останній не несе субсидіарної відповідальності та не був будь-яким чином залучений до справи чи повідомлений про судове слухання в господарському суді.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що термін повернення заборгованості за договором кредиту, сплинув 30 липня 2010 року, цей же термін зазначено і в договорі іпотеки, тому саме 30 липня 2010 року слід розглядати як строк дії іпотечного договору. Оскільки переривання позовної давності в даному випадку не було, зважаючи на заяву іпотекодавця про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в задоволенні позову банку слід відмовити з цих підстав.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що районний суд всебічно і повно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази правильно визначив характер спірних відносин, застосував закон, який регулює спірні відносини та ухвалив рішення з дотримання вимог ст. 212-214 ЦПК України.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Каратаєва Л.О.