Рішення № 62122326, 12.10.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7362/16-ц

Провадження № 2/750/2211/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Логвіної Т.В.,

при секретарі Примак Т.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

01.08.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 962 464,54 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 875 410,96 грн., сума заборгованості за відсотками - 87 053,58 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення приміщення аптеки готових лікарських форм з літ. 1 по літ. 16 загальною площею 126,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Пятницька, 49, яка належить ОСОБА_1 шляхом визнання права власності права власності на нього за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» право власності на нежиле приміщення - приміщення аптеки готових лікарських форм з літ.1 по літ.16 загальною площею 126,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок №49, стягнути з відповідача судовий збір в сумі 14437 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

07.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №174/ФВ-06, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 876754,37 грн. з розрахунку 12,75% річних за користування кредитом на строк до 13.09.2023 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 договором іпотеки від 07.03.2012 року передав в іпотеку нерухоме майно, а саме нежиле приміщення приміщення аптеки готових лікарських форм з літ. 1 по літ. 16 загальною площею 126,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Пятницька, 49.

19 березня 2015 року ОСОБА_2 помер, про що було відомо позивачеві, так як, відповідач письмово не однократно повідомляв позивача про смерть свого батька, ОСОБА_2, який помер 19 березня 2013 року, на які позивач письмово відповідав (дані листи-відповіді Банку датовані 23.04.2013 р.).

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві.на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст.ст. 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини визначені ст. 1219 ЦК України, отже зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилась після 1 січня 2004 року регулюється Главою 87 ЦК України. Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем визначені у частинах 3,4 ст.1268 ст.1269 ЦК України. Спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, та(або) який на час відкриття спадщини був неповнолітнім, вважається таким, що прийняв спадщину.

Апеляційним судом Чернігівської області у судовому рішенні від 07.05.2015 року у справі №750/4171/13-ц, спадкоємець (відповідач у цій справі) і спадкодавець, його батько, ОСОБА_2, який помер 19 березня 2013 року, були зареєстровані проживаючими за однією адресою - АДРЕСА_1, про що наявна інформація у матеріалах кредитної справи і матеріалів кредитної справи вбачається, що Банку про це було відомо.

Також, враховуючи, що відповідач письмово не однократно повідомляв позивача про смерть свого батька, ОСОБА_2, який помер 19 березня 2013 року, на які позивач письмово відповідав (дані листи-відповіді Банку датовані 23.04.2013р.), можна прийти до висновку, що станом на 23.04.2013 року Банк знав про смерть позичальника, тобто, знав про відкриття спадщини та знав, ( повинен був знати) про прийняття спадщини відповідачем. Вищевказані обставини також були встановлені судовим рішенням від 07.05.2015 року апеляційним судом Чернігівської області у справі №750/4171/13-ц.

Положеннями ч. 3 ст.61 ЦПК України передбачається, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов'язань переходять обов'язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Отже, аналізуючи вищезазначені цивільно-правові норми слід дійти висновку про те, що правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України).

Оскільки зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини, враховуючи, що відповідач як спадкоємець прийняв спадщину, в тому числі іпотечне майно 19.03.2013 року, і на момент пред'явлення позивачем даного позову вже сплив трьохрічний строк позовної давності звернення стягнення на предмет іпотеки (який обчислюється з дати відкриття 19.03.2013 року) - ці обставини є підставами для відмови у задоволені позовних вимог позивача в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 30 березня 2016 року у справі за № 6-1851цс15, частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотеко держателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Матеріали справи не містять згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реєстрації права власності іпотеко держателя.

Враховуючи те, що сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності Іпотекодержателем, Законом не передбачено визнання за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, з урахуванням висновків правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 212, 213 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення в порядку ч. 1 статті 294 ЦПК України.

Суддя