Ухвала суду № 62122139, 13.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1464/16

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

13 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2016 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області № 0023291301/1525 від 18.07.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 30 947,53 грн. та нараховано пеню в сумі 845,57 грн. за період з 21.01.2016 року по 23.05.2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області в силу п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При формуванні електронних звітів у період з липня 2013 року по грудень 2014 року, позивач допустив технічну помилку, а саме скопіював та подвоїв таблицю 4, що призвело до збільшення суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті, на 200449,02 грн.

Під час подання звіту за травень 2016 року позивач вказану помилку самостійно виправив та зменшив суму єдиного внеску на 200449,02 грн.

18.07.2016 року Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийнято рішення № 0023291301/1525 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області застосовано штраф у розмірі 30947,53 грн. та нараховано пеню в сумі 845,57 грн. за період з 21.01.2016 року по 23.05.2016 року.

На думку відповідача, штрафна санкція та пеня виникли за рахунок погашення недоїмки, яка обліковується в інтегрованій картці платника єдиного внеску та згідно податних звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів:

- за грудень 2016 року станом на 20.01.2016 року в сумі 59138,88 грн.;

- за січень 2016 року станом на 22.02.2016 року в сумі 38606,06 грн.;

- за лютий 2016 року станом на 21.03.2016 року в сумі 41560,17 грн.;

- за квітень 2016 року станом на 20.05.2016 року в сумі 15432,53 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону визначено перелік платників єдиного внеску, відповідно до п. 1 ч. 1 якого платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

В силу вимог ч. 8 цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, з аналізу вказаних норм встановлено, що обов'язок зі сплати єдиного внеску покладений на роботодавця, який зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що при формуванні електронних звітів у період з липня 2013 року по грудень 2014 року, позивач допустив технічну помилку, а саме скопіював та подвоїв таблицю 4, що призвело до збільшення суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті, на 200449,02 грн.

Під час подання звіту за травень 2016 року позивач вказану помилку самостійно виправив та зменшив суму єдиного внеску на 200449,02 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 13 цього Закону органи доходів і зборів мають право, зокрема, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 4 статті 25 Закону встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

В силу вимог п. 6 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Варто зазначити, що штраф і пеня нараховуються у тому випадку, коли існує сума, яку платник повинен був сплатити, але не виконав вимоги закону зі сплати таких сум або виконав невчасно.

Разом з тим, в даному випадку, має місце виправлення платником соціального внеску помилки, яка була ним допущена в попередніх звітних періодах. При цьому, виправлення помилки не призвело до збільшення суми сплати з ЄСВ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач належним чином виконав вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка не може бути недоїмкою у розумінні ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування".

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача відсутня заборгованість щодо сплати єдиного внеску, тому, суд вважає, що і підстави для застосування фінансових санкцій у сумі 30947,53 грн. та нарахування пені в розмірі 845,57 у відповідача відсутні.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області № 0023291301/1525 від 18.07.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно встановив суд першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 жовтня 2016 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.