Ухвала суду № 62121933, 19.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 876/5437/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Комунального підприємства «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

ДПІ у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулвся в суд із позовом до КП «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» про стягнення заборгованості.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з комунального підприємства "Дорожно ремонтного - експлуатаційного управління"на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1237335 гривень 03 копійки з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане товариство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції КП «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки податковий орган не вправі був звертатися з позовом, а лише з поданням в порядку ст.183-3 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга КП «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.03.2001 року відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Згідно підпукту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПКУ).

Судом встановлено, що відповідач є платником земельного податку, податку на додану вартість та податку на прибуток.

Статтею 49 ПКУ визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до органу державної податкової служби.

Згідно пункту 49.1 статті 49 податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді( пункт 49.2 статті 49 ПКУ).

У відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 ПКУ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно пункту 203.1 статті 203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) місяця.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі вищевказаної норми Кодексу відповідачем подані до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку додану вартість від 18.03.2015 року на суму 304696 грн., від 19.08.2015 року на суму 53511 грн., від 17.09.2015 року на суму 159912 грн., від 22.02.2016 року на суму 81005 грн. (а.с.23-29)

Таким чином, шляхом подачі даних декларацій комунальне підприємство "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" самостійно визначило та узгодило податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 599 124 грн.

Відповідно до статті 126 ПКУ, У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так судом встановлено що контролюючим органом проведені камеральні перевірки відповідача з податку на додану вартість про що складено акти за № 2439/1501/31263017 від 05.06.2015 року, № 2996/1501/31263017 від 20.07.2015 року, № 3970/1501/31263017 від 19.10.2015 року, № 5906/1501/31263017 від 15.12.2015 року, № 683/1501/31263017 від 14.03.2015 року. (а.с 13, 15, 17, 19, 21)

На підставі вищенаведеного податковим органом було винесені податкові повідомлення рішення, якими до відповідача застосовані штрафні санкції а саме: податковим повідомленням рішенням за № 0008751501 від 05.06.2015 року застосовані штрафні санкції в розмірі 83176,49 грн.; податковим повідомленням-рішенням за № 0011381501 від 20.07.2015 року в сумі 10320,18 грн., податковим повідомленням-рішенням за № 0015911501 від 19.10.2015 року в сумі 55985,81 грн., податковим повідомленням-рішенням за № 0024141501 від 15.12.2015 року в сумі 11482, 12 грн., податковим повідомленням-рішенням за № 0001671501 від 14.03.2016 року в сумі 29145,77 грн. (а.с. 12, 14, 16, 18, 20)

У відповідності до приписів підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПКУ пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом, а при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні- рішенні згідно із цим Кодексом.

На підставі вищевказаної норми відповідачу нарахована пеня в розміні 438872,23 грн. Дана обставина також підтверджується обліковою карткою платника податків. (а.с. 11)

Відповідачем подані до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на землю за № 9020781666 від 09.02.2016 року на суму 5367,10 грн., уточнюючої декларації за № 9038233892 від 17.03.2016 року на суму 1502,95 грн., самостійно визначена сума штрафу в сумі 45 грн. та пеня 16,31 грн.(а.с. 42-45)

При проведені камеральної перевірки по земельному податку складено акт за № 5550/15-03/31263017, на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення за №0023571503 на суму 1116,21 грн. (а.с. 38, 39)

Таким чином, шляхом подачі даної декларації комунальне підприємство "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" самостійно визначило та узгодило податкове зобов'язання з плати за землю в розмірі 8002,57 грн.

Нормою підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плату за землю встановлено, як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі-орендна плата) - це обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПКУ).

Нормою пункту 288.7 статті 288 ПКУ визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 даного Кодексу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. (пункт 285.2 статті 285 ПКУ).

Згідно пункту 286.2 статті 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПКУ платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пункту 203.1 цієї статті для подання декларації.

Однак, в порушення вимог даної норми Кодексу КП "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" у встановлений строк суму податкового зобов'язання не погасило.

Крім того судом встановлено, що комунальне підприємство "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" є платником податку на прибуток.

ДПІ в м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток комунального підприємства "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління", за результатами проведення яких складено акти № 3556/15-02/31263017 від 16.09.2015 року, № 65/15-02/31263017 від 13.01.2016 року, № 939/12-04/31263017 від 28.03.2016 року та винесені податкові повідомлення рішення за № 0013921502 від 16.09.2015 року, № 0000131502 від 13.01.2016 року, № 0002701502 від 28.03.2016 року, якими до відповідача застосовано штрафну санкцію в загальному розмірі 1225,86 грн.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, грошові зобов'язання відповідача по сплаті з податку на прибуток, податку на додану вартість та земельному податку є узгодженими.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищенаведеного податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю1" за №1/630/5942/10/24-150/1724 від 05.03.2009 року на суму 55423,71 грн., яка отримана останнім 06.03.2009 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці вимоги, копія якої міститься у матеріалах справи та досліджена судом в якості письмового доказу. (а.с.7)

Однак зазначену в вимозі суму податкового боргу відповідач не погасив.

Відповідно до приписів пункту 59.5 статті 59 ПКУ у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до вищезазначеного податковим органом, інших вимог платнику не надсилалось.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 статті 59 ПКУ).

Таким чином загальна сума заборгованості комунального підприємства "Дорожне ремонтно-експлуатаційне управління" складає 1237335,03 грн.

Податковий борг відповідача підтверджується витягом з облікової картки платника податків, довідкою про борг, податковою декларацією, податковим повідомленням-рішенням та іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги(пункт 95.2 статті 95 ПКУ).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. У відповідності з пунктом 95.4 статті 95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Щодо покликань відповідача про неможливість звернення позивача з позовом до суду, то колегія суддів зазначає, що дійсно згідно з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Проте, положення Податкового кодексу України не містять імперативної умови звернення в порядку ст. 183-3 КАС України як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Крім того, і подання і позовна заява є формами звернення до суду з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Подання відрізняється від позовної заяви спрощеною процедурою розгляду із певним обмеженням прав відповідача.

Розгляд справи у позовному провадженні зумовлює більші можливості для сторін довести правомірність вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, оскільки в матеріалах справи наявні докази існування податкового боргу, який відповідачем добровільно погашений не був, підстави для відмови в задоволенні позовних вимог податкового органу про стягнення добровільно несплачених податків до бюджету, відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу КП «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі № 809/618/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді О.М.Гінда

О.І.Мікула