Ухвала суду № 62121584, 12.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Справа № 876/5278/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни, Львівського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування свідоцтва та витягу,

встановив:

Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Є. Ю., Львівського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Є.Ю. від 30.12.2014 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1; скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 30.12.2014 року, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвою Є.Ю.; скасувати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 30.12.2014 року №31931321 /ЕО882224/ та №31931055/ЕЕО 882223/.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру закрите на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Третя особа - ОСОБА_5 оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Шевченківської державної адміністрації.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач, як орган виконавчої влади, наділений повноваженнями захисту прав інтересів держави у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Вважає, що державний реєстратор при реєстрації права власності на ОСОБА_3 діяв з порушенням вимог законодавства, а саме, ним не була перевірена відповідність заявлених і поданих документів вимогам закону.

В судовому засіданні представник апелянта та представник позивача підтримали апеляційну скаргу.

Третя особа ОСОБА_3 та її представник заперечили апеляційну скаргу.

Представники відповідачів на розгляд апеляційної скарги не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду. Суд ухвалив провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Корнєєвої Є.Ю. від 30 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1

На підставі вказаного рішення державним реєстратором видані витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

19.12.2014 року Шевченківською районною адміністрацією прийнято розпорядження №747, яким зобов'язано ОСОБА_3 у місячний строк з дня отримання розпорядження демонтувати самочинно влаштований балкон до квартири АДРЕСА_1

Постановою Шевченківського районного суду, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації №747 від 19.12.2014 року «Про демонтаж самочинно влаштованого балкону».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що захист прав, свобод та інтересів особи передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, а тому, відсутність у позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними рішеннями не породжує для нього права на захист.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміється як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Встановлене статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний правовий акт має особа, якої він стосується.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії та рішень відповідача, які встановлюють право власності третьої особи, а саме ОСОБА_3, на нерухоме майно. Такі рішення і дії породжують права й обов'язки тільки тих для суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано, тобто, у даному випадку, ОСОБА_3

Відсутність у Шевченківської районної адміністрації прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними рішеннями не породжує для неї права на захист, оскільки за змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною.

В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Тобто, право на звернення з адміністративним позовом має особа, не яка стверджує про їх порушення, а особа, права якої безпосередньо можуть бути порушені винесеним рішенням. Однак, всупереч зазначеним вимогам, позивачем не наведено обставин, які свідчать про те, яким чином зазначене рішення порушує його права та інтереси.

Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта про наявність права Шевченківської районної адміністрації на захист у зв'язку із здійсненням нею повноважень, передбачених законом, оскільки оспорюванні рішення не порушують права позивача та стосуються права власності на нерухоме майно яке належить третіх особі ОСОБА_3

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Керуючись, ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі № 813/4647/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

ухвала складена в повному обсязі 17.10.2016 року