Ухвала суду № 62121570, 12.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Справа № 876/5277/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни, Львівського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування свідоцтва та витягу,

встановив:

Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Є.Ю., Львівського міського управління юстиції, в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Є.Ю. від 30.12.2014 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 30.12.2014 року, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвою Є.Ю., скасувати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 30.12.2014 року №31931321 /ЕО882224/ та №31931055/ЕЕО 882223/.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 року провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності закрите на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Третя особа - ОСОБА_5 оскаржила ухвалу суду першої інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм процесуального права. Просить її скасувати і справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта та представник позивача підтримали апеляційну скаргу.

Третя особа - ОСОБА_3 та її представник заперечили апеляційну скаргу.

Представники відповідачів на розгляд апеляційної скарги не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду. Суд ухвалив провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Корнєєвої Є.Ю. від 30 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором видані витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, а відтак не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається із матеріалів справи спір, що розглядається, стосується визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та витягів, виданих на підставі зареєстрованого права власності.

У постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права власності має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Спір, в основі якого лежить рішення суб'єкта владних повноважень про державну реєстрацію права власності на квартиру (нерухоме майно), за своєю правовою природою є спором про право, який полягає у доведенні особою свого права на володіння та користування спірним нерухомим майном, і який має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно, має розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки виник спір про право цивільне.

Апелянтом не надано жодного спростування висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не обґрунтована будь-якими обставинами.

Покликання представника апелянта під час судового розгляду про те, що даний спір об'єднує дві вимоги, які взаємопов'язані і повинні розглядатися разом не грунтується на законі. Статтею 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою(ч.1). Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.3). Цією ж нормою (ч.2 ст. 21 КАС) передбачений лише один випадок коли вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства можуть, бути об'єднані якщо разом із вимогою вирішити публічно-правовий спір заявлена вимога про відшкодування шкоди.

Оскільки предмет даного спору таких вимог не включає, то немає підстав об'єднувати вимоги про визнання неправомірними рішень державного реєстратора і їх скасування в одне провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року про закриття провадження у справі № 813/4647/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

ухвала складена в повному обсязі 17.10.2016 року