Ухвала суду № 62121323, 18.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1144/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Ганечко О.М., Літвіної Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНС" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАНС" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 року № 010620161 (реєстраційний номер 9088664926);

- зобов'язати відповідача поновити дію договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 року № 010620161 (реєстраційний номер 9088664926), укладеного між ТОВ "ШАНС" та Чернігівською ОДПІ.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАНС" є юридичною особою, зареєстрованою 27.02.2001 року Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. З 12.03.2001 року перебуває на обліку в Чернігівській ОДПІ як платник податків.

01.06.2016 року між позивачем (платник податків) та податковим органом було укладено договір про визнання електронних документів № 010620161 (реєстраційний номер 9088664926).

Згідно п. 1 ст. 1 предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів (п. 3 ст. 6 Договору).

16.06.2016 року товариством засобами електронного зв'язку було направлено Чернігівській ОДПІ податкову накладну від 15.06.2016 року № 24/2 для реєстрації.

Проте, як вбачається із квитанції № 1, документ не було прийнято. Так, у квитанції зазначено, що порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, а саме: можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Отримавши відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до Чернігівської ОДПІ.

Відповідач підтвердив одностороннє розірвання договору у зв'язку із відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНС" за місцезнаходженням.

Не погодившись із діями податкового органу, вважаючи її протиправними та такими, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Згідно з п. 1 р. 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів від 01.06.2016 року №010620161 є адміністративним договором, істотні умови якого визначаються, зокрема, положеннями цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як установлено судом, договір про визнання електронних документів розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

При цьому, відповідач керувався приписами пункту 4 розділу 6 вказаного договору, згідно з яким орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає належних доказів наявності наведеної умови, яка надає право податковому органу розірвати договір в односторонньому порядку.

Згідно статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», створено з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною першою статті 10 цього Закону передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частинами 1, 2, 5 статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що відомості про юридичну особу (серед яких, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи) включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч. 10 ст. 19 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про зміну відомостей про юридичну особу, які відповідно до цього Закону зазначаються у виписці з Єдиного державного реєстру, державний реєстратор повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписку з Єдиного державного реєстру у день отримання від органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України відомостей про внесення відповідних відомостей до відомчих реєстрів.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення про розірвання в односторонньому порядку договору № 010620161 від 01.06.2016 року було прийняте на підставі даних оперативних співробітників ГУ ДФС у Чернігівській області, якими здійснено виїзд за адресою реєстрацією позивача (Чернігівська область, Чернігівський район, с. Мохнатин, вул. Перемоги, 19) та зазначено, що товариство за податковою адресою не знаходиться, фінансово-господарську діяльність не здійснює, бухгалтерські документи не зберігає, службові особи та працівники даного підприємства за зазначеною адресою не знаходяться, поштові повідомлення не отримують. Будь-які ознаки (вивіски, таблички, графік роботи, тощо), які б вказували на перебування за вказаною адресою ТОВ "ШАНС", відсутні.

Проте, із наявних у матеріалах справи спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.06.2016 року (на дату розірвання договору про визнання електронних документів) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАНС" зареєстроване за адресою: 15513, Чернігівська область, Чернігівськоий район, с. Мохнатин, вул. Перемоги, 19, статус відомостей про таку юридичну особу "підтверджено".

Колегія суддів зазначає, що наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформація стосовно місцезнаходження юридичної особи - позивача повністю відповідає його місцезнаходженню, вказаному в договорі про визнання електронних документів 01.06.2016 року № 010620161.

Крім того, відповідно до пункту 12.2 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, підрозділи органу державної податкової служби стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи, а стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Відповідно до пункту 12.5 цього Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби приймається рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП, який в свою чергу і в установленому частиною дванадцятою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» порядку вживає подальших заходів щодо підтвердження юридичною особою офіційних відомостей.

Отже, довідка про встановлення (не встановлення) місцезнаходження платника податків не є остаточним за своїм статусом документом, що може підтверджувати відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, позаяк дана обставинам ще має бути перевірена державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Ураховуючи положення Порядку обліку платників податків і зборів, підтверджена вищевказаною довідкою відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас, така довідка не може розглядатись як підстава, визначена договором про визнання електронних документів, для його одностороннього розірвання.

Зміна місця реєстрації платника має підтверджуватись відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи встановлено, що на момент одностороннього розірвання відповідачем укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був відсутній запис про зміну місцезнаходження останнього, у контролюючого органу не було законних підстав для вчинення дій щодо розірвання договору в одностороньому порядку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що за умовами договору про визнання електронних документів визначено, що підставою для розірвання договору в односторонньому порядку є ненадання платником податків нового посиленого сертифікату відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Значення словосполучень «зміна місця реєстрації» та «відсутність за місцезнаходженням» не є тотожніми у розумінні вимог чинного податкового законодавства України, є різними за тлумаченням та мають різні наслідки, що виникають у разі встановлення таких обставин.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 року № 010620161.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає також вірними доводи суду попередньої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити дію договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 року.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 19 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.