Постанова № 62121156, 10.10.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р. Справа №907/288/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Малех І.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від позивача - Кривяк Д.Р.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», вих.№НЮ-506 від 08 серпня 2016 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2016 року (підписане 26.07.2016 року), суддя Васьковський О.В.

у справі №907/288/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів

до відповідача Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, смт. Королево Закарпатської області

про визнання незаконним рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок»

в с т а н о в и в :

10 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області про визнання незаконним рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок».

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2016 року по справі №907/288/16 у задоволенні позову відмовлено.

Суд у рішенні зазначає, що вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Відтак, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на захист свого порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок». При цьому, посилаючись на позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року по справі №21-405а14, зазначає, що спірне рішення селищної ради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Враховуючи обставини спору в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, у спосіб, який не відповідає вимогам чинного цивільного (господарського) законодавства та не відновлює в повному обсязі його порушеного права.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2016 року по справі №907/288/16 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: визнати недійсним рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок». Зокрема, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, посилаючись лише на обрання позивачем невірного способу захисту свого порушеного права, не вирішивши спір по суті. Разом з тим, наголошує, що спірне рішення Королівської селищної ради прийняте всупереч вимогам законодавства, оскільки підставою для його прийняття слугував лист відокремленого підрозділу, що був підписаний виконробом, який не мав права на повноваження щодо прохання вилучити земельну ділянку з користування. Поряд з тим, вказує про те, що позивач вже звертався за захистом свого порушеного права, зокрема, до Виноградівського районного суду Закарпатської області (2010 рік), Галицького районного суду міста Львова (2014 рік), відтак, зважаючи на те, що даний спір є спором про право вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають захисту в порядку господарського судочинства.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2016 року по справі №907/288/16 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: визнати недійсним рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 139). Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходило.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Королівської селищної ради від 17 квітня 1996 року (без номеру) Ужгородській дистанції цивільних споруд Львівської залізниці надано у постійне користування 1,71 гектарів землі для розташування прорабського пункту та сантехпропускника на станції Королево, що підтверджено державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданим 06 травня 1996 року Королівською селищною радою Виноградівського району Закарпатської області від 06.05.1996 року.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №13.

У відповідності до плану зовнішніх меж землекористування на земельній ділянці площею 0,90 га (ділянка 2) знаходився об'єкт Сантехпропускник станції Королево, на земельній ділянці площею 0,81 га (ділянка 1) - Прорабський пункт станції Королево.

Наказом начальника Львівської залізниці №95/Н від 27 лютого 2004 року «Про реорганізацію служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд» ліквідовано Ужгородську дистанцію цивільних споруд та Будівельно-монтажний поїзд №173 на ст. Мукачево, а на базі майна ліквідованих відособлених структурних підрозділів створено Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд АДРЕСА_1 та присвоєно телеграфний шифр - БУ-5 (п.1.2, п.3 наказу).

Відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», затвердженого 23 березня 2006 року, такий підрозділ входить до складу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та є відокремленим підрозділом без права юридичної особи.

У листі за вих.№316 від 20 грудня 2008 року Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» просило Королівську селищну раду вилучити земельну ділянку площею 0,9 га, де знаходився об'єкт Сан.пропускник ст. Королево, з користування Управління.

У зазначеному листі вказано, що останній підписано начальником Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 - Павлик С.Е.

20 січня 2009 року Королівська селищна рада, розглянувши наведений вище лист, прийняла рішення №398 «Про вилучення земельних ділянок», яким вирішила вилучити земельну ділянку площею 0,90 га, де знаходився об'єкт Сан.Пропускник ст. Королево, з користування Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5.

Поряд з тим, судом встановлено, що 11 березня 2010 року Чопською транспортною прокуратурою на спірне рішення винесено протест та 12 березня 2010 року порушено кримінальне провадження за фактом перевищення службовими особами відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» своїх службових повноважень та службовою особою підроблення документа, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.365 та ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України; пред'явлено обвинувачення виконробу ОСОБА_5 за ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України.

08 квітня 2010 року Королівською селищною радою прийнято рішення №479, яким відхилено протест Чопської транспортної прокуратури на рішення Королівської селищної ради від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок» з тих підстав, що спірна земельна ділянка була надана в постійне користування Ужгородській дистанції цивільних споруд Львівської залізниці як окремій юридичній особі, тому заяви Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 як її правонаступника було достатньо для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст.ст.141,142 Земельного кодексу України.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2010 року провадження у кримінальній справі по обвинуваченню виконроба ОСОБА_5 закрито на підставі ст.1 п. «є» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у тому, що займаючи посаду виконроба дільниці Королево відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №5 «Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», діючи в інтересах відокремленого підрозділу, виконуючи вказівку головного інженера вказаного відокремленого підрозділу ОСОБА_6 та не зрозумівши її змісту, склав лист №319 від 19.12.2008 року про надання згоди щодо вилучення земельної ділянки площею 0,9 га із постійного користування відокремленого підрозділу, яка знаходиться у смт. Королево Виноградівського району Закарпатської області; від імені начальника відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №5» державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця» підписав і надав такий лист до Королівської селищної ради. Органом досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України, як неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в особі ДТГО «Львівська залізниця» у вигляді збитків на загальну суму 300870 грн.

Крім того, 28 квітня 2010 року Чопський транспортний прокурор звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області в інтересах держави в особі, зокрема, відокремленого підрозділу «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд №5» з позовом до Королівської селищної ради про визнання незаконним рішення Королівської селищної ради від 20.01.2009 року №398 «Про вилучення земельних ділянок».

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2010 року позовну заяву Чопського транспортного прокурора повернуто без розгляду, з підстави підсудності вказаного спору окружному адміністративному суду.

Зазначена ухвала залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року.

В подальшому, 05 березня 2013 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулось до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Королівської селищної ради про скасування рішення Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області №398 від 20.01.2009 року.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2014 року позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задоволено повністю: суд вирішив скасувати рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року зазначену вище постанову районного суду скасовано та прийнято нову ухвалу, якою адміністративний позов залишено без розгляду. Вказана ухвала мотивовано тим, що позивачем не наведено доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишена без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року. Поряд з тим, у постанові ВАСУ зазначає, що залишення адміністративного позову без розгляду не позбавляє Залізницю права на звернення у встановленому порядку до господарського суду за захистом порушеного права.

10 травня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області про визнання незаконним рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок».

Рішенням місцевого господарського суду в задоволенні позову відмовлено, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне:

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10).

Відповідно до п.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оспорюваним рішенням №398 від 20 січня 2009 року Королівська селищна рада вирішила вилучити з користування Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 земельну ділянку площею 0,90 га, де знаходився об'єкт Сан.Пропускник ст. Королево. Вказане рішення прийнято радою на підставі листа №316 від 20 грудня 2008 року, який складений і підписаний неуповноваженою на те особою - виконробом ОСОБА_5, що встановлено та підтверджено у кримінальній справі по обвинуваченню останнього у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

У спірному рішенні вказано, що останнє прийнято на підставі ст.ст.12, 140 (п.п. «а», «б») Земельного кодексу України.

На час прийняття спірного рішення діяв Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року в редакції від 25 грудня 2008 року.

Слід зазначити, що стаття 140 ЗК України регулювала припинення права власності на земельну ділянку, зокрема, така стаття передбачала, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачались статтею 141 ЗК України, зокрема, це: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно із статтею 142 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як встановлено судом вище, лист №316 від 20 грудня 2008 року, на підставі якого Королівська селищна рада вилучила земельну ділянку в Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5, складено і підписано неуповноваженою на те особою - виконробом ОСОБА_5, який не мав права на вчинення таких повноважень, що встановлено та підтверджено у кримінальній справі по обвинуваченню останнього у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Відтак, спірне рішення Королівської селищної ради №398 від 20 січня 2009 року порушує цивільне право Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5, яке існувало на той час без створення юридичної особи в складі ДТГО «Львівська залізниця», на користування земельною ділянкою площею 0,90 га, де знаходився об'єкт «Сан.Пропускник» станції Королево, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданим Королівською селищною радою 06 травня 1996 року.

Щодо порушеного права позивача, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 1, 2 статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КМУ №735 від 02.09.2015 року та зареєстрованого 21.10.2015 року, ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, яка утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови КМУ №200 від 25.06.2014 року «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ, організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 постанови КМУ №200 від 25.06.2014 року. Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в тому числі Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця».

Відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», затвердженого 23 березня 2006 року, такий підрозділ входив до складу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та був відокремленим підрозділом без права юридичної особи.

Згідно з наведеною вище Постановою Кабінету Міністрів України Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» реорганізовано в регіональну філію «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», яка відповідно до п.2.1 Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» не має статусу юридичної особи.

Наказом в.о. начальника регіональної філії «Львівська залізниця» від 01.12.2015 року №1-воН/од «Про структурні зміни», відповідно до постанови КМУ від 25.06.2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на виконання рішення правління Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 21.10.2015 року, протокол №1, на підставі Положення про регіональну філію «Львівська залізниця», затвердженого рішенням правління Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 16.11.2015 року, протокол №5, визначено вважати такими, що діють у складі регіональної філії «Львівська залізниця» реорганізовані структурні та виробничі підрозділи згідно з переліком, серед іншого і Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5», який реорганізовано у Виробничий підрозділ «Мукачівське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд».

Відтак, зважаючи на все наведене вище, спірним рішенням Королівської селищної ради №398 від 20 січня 2009 року порушено право позивача на користування земельною ділянкою площею 0,90 га, де знаходився об'єкт «Сан.Пропускник» станції Королево, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданим Королівською селищною радою 06 травня 1996 року.

Поряд з тим, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься заява відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву (вих.№02-08/745 від 08.06.2016 року) про застосування наслідків спливу позовної давності.

Щодо вказаної заяви колегія суддів зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Положеннями статей 253-255 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства та той факт, що вину виконроба ОСОБА_5, який склав та підписав лист №316 від 20 грудня 2008 року, на підставі якого Королівською селищною радою і прийнято спірне рішення №398 від 20 січня 2009 року, встановлено постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2010 року у справі №1-148/10, перебіг позовної давності слід обраховувати саме з дати набрання законної сили вказаною постановою, тобто з 12 червня 2010 року.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

При цьому, відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Поряд з тим, у п.4.4.2 вказаної вище Постанови роз'яснено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом встановлено, що 05 березня 2013 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулось до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Королівської селищної ради про скасування рішення Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області №398 від 20.01.2009 року.

Відтак, зважаючи на положення ч.2 ст.264 ЦК України, саме 05 березня 2013 року перервався перебіг позовної давності за вимогою позивача про визнання незаконним і скасування рішення Королівської селищної ради №398 від 20 січня 2009 року.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 19 лютого 2014 року позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задоволено повністю: суд вирішив скасувати рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року.

Однак, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року зазначену вище постанову районного суду скасовано та прийнято нову ухвалу, якою адміністративний позов залишено без розгляду. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28 травня 2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відтак, враховуючи все наведене вище, зважаючи на переривання перебігу позовної давності за вимогою позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Королівської селищної ради №398 від 20 січня 2009 року, колегія суддів, дослідивши всі обставини справи, вважає, що порушене право позивач підлягає захисту, шляхом задоволення позовних вимог в даній справі, а позовна давність за вказаною вимогою позивачем не пропущена, з огляду на її переривання поданням позову до Галицького районного суду в частині скасування спірного рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а також порушив норми матеріального права в частині висновку суду про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права що у відповідності до ст.104 ГПК України слугує підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позову. Колегія суддів вирішила визнати незаконним рішення Королівської селищної ради №398 від 20.01.2009 року «Про вилучення земельних ділянок», як таке, що прийняте з порушенням права позивача на користування землею.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2893,80 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору, з яких: 1378 грн. - за подання позову та 1515,80 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» задоволити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2016 року по справі №907/288/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати незаконним рішення Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області №398 від 20 січня 2009 року «Про вилучення земельних ділянок».

Стягнути з Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області (90332, Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Королево, вул. Червоноармійська, 50, і.к. 04349283) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, і.к. 40081195) 2893,80 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1378 грн. - за подання позову та 1515,80 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги).

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Матеріали справи №907/288/16 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Малех І.Б.