Рішення № 62120209, 12.10.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/411/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Чир П.В. Провадження № 22-ц/789/995/16 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря Коваль О.І.

та сторін: позивача ОСОБА_1, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Борщівського районного суду від 10 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ літнього будинку для відпочинку та припинення права спільної часткової власності та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування 1/2 будинку для літнього відпочинку,-

ВСТАНОВИЛА:

у квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, у якому після уточнення позовних вимог просила виділити їй в натурі 1/2 частки у літньому будинку для відпочинку № 1а по вул. Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області, а саме: І поверх 47,00 кв.м. вартістю 127323 грн.: 1-1 основне приміщення 14,90 кв.м. вартістю 40364 грн.; 1-2 службове приміщення 8,90 кв.м. вартістю 24110 грн.; 1-7 службове приміщення 8,70 кв.м. вартістю 23568 грн.; 1-8 основне приміщення 14,50 кв.м. вартістю 39281 грн. ІІ поверх 48,45 кв.м. вартістю 131251 грн.: 1-9 основне приміщення 12,00 вартістю 32508 грн.; 1-10 основне приміщення 12,00 кв.м. вартістю 32508 грн.; 1-14 частина службового приміщення 24,45 кв.м. вартістю 66235 грн. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частки у літньому будинку для відпочинку № 1а по вул. Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області. Свої вимоги позивач мотивує тим, що угоди про поділ спірного будинку та припинення спільної часткової власності між нею та відповідачем не досягнуто. Вона звернулася із заявою до судового експерта. За результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом складено висновок №15018 від 12 березня 2015 року. З матеріалів справи та висновку судового експерта вбачається, що технічна можливість розподілу літнього будинку для відпочинку відповідно до ідеальних долей є. Поділ в натурі літнього будинку для відпочинку не порушить нічиїх прав та інтересів.

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування 1/2 будинку для літнього відпочинку від 16.12.2013 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований нею в реєстрі за № 3970. Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що він разом з ОСОБА_6 придбав літній будинок для відпочинку по вул. Росинка,1а с. Касперівці Заліщицького району у спільну часткову власність за договором купівлі-продажу від 28.11.2004 року, для ведення спільної підприємницької діяльності з наданням послуг населенню. Про те, що в 2013 році ОСОБА_6 подарував 1/2 частку будинку ОСОБА_1 його ніхто не повідомив. Зазначений будинок на момент придбання був капітальною цегляною будівлею загальною площею 153,9 м.кв. Станом на 2013 рік, час дарування 1/2 частки, літній будинок для відпочинку було добудовано, переобладнано та переплановано, однак без дотримання вимог чинного на той час законодавства, тобто без відповідних дозволів та проектів. Отже, всі добудови, переобладнання, збудовані надвірні споруди ніяк не відображені ні в інвентарній справі на будинок, ні в договорі дарування 1/2 частки будинку для літнього відпочинку, який є предметом спору в даній справі. Наявна в зазначеному договорі лише змінена загальна площа, яка з 153,9 м.кв. збільшена до 190, 90 м.кв. В оспорюваному договорі дарування від 16.12.2013 року прямо зазначили (п.9 договору) завідомо неправдиві відомості про те, що жодних самочинних чи будь-яких інших перепланувань та перебудов у будинку не проведено, що стан нерухомості відповідає інвентарній справі. А в п.11 оспорюваного договору дарування вказали, що до обдарованого переходить право користування земельної ділянки на якій будинок розміщений. Однак при цьому - істотну умову договору, а саме кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить - не зазначили взагалі.

Ухвалою Борщівського районного суду від 17 травня 2016 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 597/321/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним з справою №597/411/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ літнього будинку для відпочинку.

Рішенням Борщівського районного суду від 10 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ літнього будинку для відпочинку та припинення права спільної часткової власності задоволено.

Проведено розподіл літнього будинку для відпочинку № 1 а по вул.Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області по варіанту № 1 висновку експертного дослідження № 15018 від 12 березня 2015року.

Виділено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в натурі 1/2 частки у літньому будинку для відпочинку № 1 а по вул. Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області, що реально становить 50/100 і відповідає ідеальній частці, а саме: на першому поверсі 47,00 кв.м. вартістю 127323 грн.: 1-1 основне приміщення 14,90 кв.м. вартістю 40364 грн.; 1-2 службове приміщення 8,90 кв.м. вартістю 24110 грн.; 1-7 службове приміщення 8,70 кв.м. вартістю 23568 грн.; 1-8 основне приміщення 14,50 кв.м. вартістю 39281 грн. На другому поверсі 48,45 кв.м. вартістю 131251 грн.: 1-9 основне приміщення 12,00 вартістю 32508 грн.; 1-10 основне приміщення 12,00 кв.м. вартістю 32508 грн.; 1-14 частина службового приміщення 24,45 кв.м. вартістю 66235 грн. Всього загальною площею приміщень 95,45 кв.м. вартістю 258574 грн.

Виділено ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в натурі 1/2 частки у літньому будинку для відпочинку № 1 а по вул. Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області, що реально становить 50/100 і відповідає ідеальній частці, а саме: на першому поверсі 44,20 кв.м. вартістю 119738 грн.: 1-3 службове приміщення 9,10 кв.м. вартістю 24652 грн.; 1-4 основне приміщення 14,50 кв.м. вартістю 39281 грн.; 1-5 основне приміщення 11,70 кв.м. вартістю 31695 грн.; 1-6 основне приміщення 8,90 кв.м. вартістю 24110 грн. На другому поверсі 51,25 кв.м. вартістю 24110 грн.: 1-11 основне приміщення 11,70 кв.м. вартістю 31695 грн.; 1-12 основне приміщення 11,00 кв.м. вартістю 29799 грн., 1-13 службове приміщення 16,00 кв.м. вартістю 43344 грн.; 1-14 частина службового приміщення 12,55 кв.м. вартістю 33998 грн.

Всього загальною площею приміщень 95,45 кв.м. вартістю 258574 грн.

Зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати перегородку в приміщенні 1-14, розділивши його на дві частини площами 24,45 кв.м. та 12,55кв.м., ліквідувати дверний проріз між приміщеннями 1-10 та 1-11, влаштувати дверний проріз для входу з галереї в приміщення 1-10 та з приміщення 1-10 в частину приміщення 1-14, що їй виділено.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частки у літньому будинку для відпочинку № 1 а по вул.Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування 1/2 будинку для літнього відпочинку відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2585 грн. 74 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задовольнити, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що при винесенні рішення суд самостійно прийшов до висновку, що до укладення договору дарування у спірному будинку були наявні лише переобладнання. Також, судом не було встановлено, чи мають ознаки самочинного будівництва проведені до укладення оспорюваного договору будівельні роботи. Дані факти є грубим ігноруванням судом норм ч. 1 ст. 143 та ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, зіславшись на доводи викладені в ній.

ОСОБА_1 та її представники - ОСОБА_2, ОСОБА_3І, апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю Росинка, мале колективне підприємство Гавас, Касперівська сільська рада в судове засідання не зявилися повторно, хоча належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, подавши суду заяви, що просять справу слухати у їх відсутність. Враховуючи вимоги ст.305 ч.2 ЦПК України колегія суддів визнала їх неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючої, пояснення сторін, покази свідка ОСОБА_8, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування 1/2 будинку для літнього відпочинку, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору дарування спірного будинку сторонами було дотримано вимоги, визначені у ст. ст. 717, 718, 719, 720, 721, 722 ЦК України, він не суперечить іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, що договір дарування є удаваним. Крім цього, посилання ОСОБА_4 на недійсність договору дарування з приводу не зазначення у ньому такої істотної умови, як кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться спірний будинок, судом не прийнято до уваги, оскільки до обдарованої перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщена 1/2 спірного будинку.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і зібраним по справі доказам.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта ОСОБА_4, що договір дарування слід визнати недійсним, оскільки в ньому не зазначено, що сторони самовільно здійснили реконструкцію та перепланування спірного будинку, оскільки згідно даного договору подаровано ідеальну частку належного ОСОБА_6 будинку і чітко не визначено які саме приміщення подаровані.

Тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у визнанні недійсним договору дарування 1/2 будинку для літнього відпочинку відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не вбачає.

Проте, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ літнього будинку для відпочинку та припинення права спільної часткової власності суд першої інстанції виходив з того, що є реальна можливість провести поділ спірного будинку між двома співвласниками і виходячи з рівності їх часток та фактичного користування певними приміщеннями протягом тривалого час суд обирає найбільш прийнятний варіант поділу № 1 відповідно до висновку № 15018 експертного дослідження від 12 березня 2015 року.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Тому, згідно ст. 309 ч. 1 п. 2 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, виходячи з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку відпочинку в цілому серія ВВМ №159672 від 28 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 2420, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали у малого колективного підприємства «Гавас» належний йому літній будинок для відпочинку в цілому, що розташований в Тернопільській області Заліщицький район с. Касперівці по вул. Росинка, 1 «а», та має наступні характеристики: будинок для відпочинку цегляний, позначений на генеральному плані під літерою «А», загальнокорисною площею 153,9 кв.м, житловою пл. 111.2 кв.м, та прибудова веранди під літерою «а». Продаж цей вчинено у сумі 34812 грн. Будинок для відпочинку в цілому належав продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на літній будинок для відпочинку в цілому виданого виконкомом Касперівської сільської ради 27 квітня 2004 року. Зареєстровано в Заліщицькому районному БТІ в реєстрову книгу за №2, за реєстровим №171-а, 07 травня 2004 року (а.с.17-18 т. 1).

12 листопада 2004 року Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, яким посвідчено, що 1/2 частина літнього будинку для відпочинку, розташована в селі Касперівці по вул. Росинка за №1-а, зареєстрована за ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу будинку відпочинку посвідченого приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_9 28.08.2004 року за Р№2420, та записано в реєстраційну книгу № 2 за реєстровим №171-а (а.с.19 т. 1).

12 листопада 2004 року Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, яким посвідчено, що 1/2 частина літнього будинку для відпочинку, розташована в селі Касперівці по вул. Росинка за № 1-а, зареєстрована за ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу будинку відпочинку посвідченого приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_9 28.08.2004 року за Р№ 2420, та записано в реєстраційну книгу № 2 за реєстровим № 171-а (а.с.108 т. 2).

ОСОБА_10 з реєстру прав власності на нерухоме майно серія ССС №102993, номер витягу 15760189 від 30.08.2007 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві приватної власності належить по 1/2 частині будинок, літній для відпочинку, за адресою Тернопільська область Заліщицький район с. Касперівці вул. Росинка, буд.1 а загальною площею 190,90 кв.м, житловою площею 111,20 кв.м. Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. за № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 26.11.2002р. за № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2002р. за № 1009/7297, до загальної площі літнього будинку для відпочинку включено площу прибудови веранди літ. а - 37 кв.м (а.с. 109 т. 2).

Тому є безпідставними доводи апелянта ОСОБА_4, що нотаріусом не вмотивовано в договорі дарування зазначено загальну площу спірного будинку 190,90 кв.м, а не 153,9 кв.м.

На підставі договору дарування частки літнього будинку для відпочинку від 16 грудня 2013 року, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 1/2 частку будинку літнього для відпочинку, що знаходиться в с.Касперівці по вул. Росинка під номером 1а, Заліщицького району Тернопільської області.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий обєкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння обєкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію обєктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ обєкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні обєкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному обєкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна. Питання щодо поділу обєктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є обєктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво обєкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на обєкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений обєкт, а й обєкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого обєкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій обєкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі обєкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі Методичні рекомендації).

Поняття реконструкції обєкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції обєкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком Верховним Судом України від 30 вересня 2015 року у справи № 6-288цс15, який відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для застосування.

З висновку № 15018 експертного дослідження від 12 березня 2015 року (а.с. 238 т.1), пояснень позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що літній будинок для відпочинку, який розташований в Тернопільській області Заліщицького району с. Касперівці по вул. Росинка, 1 «а», загальнокорисною площею 190,90 кв.м, житловою площею 111.2 кв.м перепланований і реконструйований, зокрема: у приміщеннях 1-2, 1-7, 1-14 здійснені перегородки і облаштовано санвузли з встановленням душових, туалетів, умивальників. У капітальних стінах кімнат 1-1, 1-10, 1-11 улаштовано дверні прорізи. Змінено конфігурації, площі та кількість приміщень, їх функціональне призначення. Вказані реконструкції і перепланування не узаконені.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не підлягає поділу (виділу) обєкт нерухомого майна, зокрема літній будинок для відпочинку, який розташований в Тернопільській області Заліщицького району с. Касперівці по вул. Росинка, 1 «а», загальнокорисною площею 190,90 кв.м, житловою площею 111.2 кв.м, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна, а тому рішення Борщівського районного суду від 10 червня 2016 року в частині проведення розподілу літнього будинку для відпочинку № 1 а по вул.Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області, припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у даному будинку, стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 2585 грн. 74. коп. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про проведення розподілу літнього будинку для відпочинку № 1 а по вул.Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у даному будинку відмовити.

В решті рішення Борщівського районного суду від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Борщівського районного суду від 10 червня 2016 року в частині проведення розподілу літнього будинку для відпочинку № 1 а по вул.Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області, припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у даному будинку, стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 2585 грн. 74. коп. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про проведення розподілу літнього будинку для відпочинку № 1 а по вул.Росинка в с. Касперівці Заліщицького району Тернопільської області та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у даному будинку відмовити.

В решті рішення Борщівського районного суду від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_11