Рішення № 62120132, 18.10.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 р. Справа № 917/1333/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Логістик груп", вул. Автотранспортна, 29, Дніпропетровськ, 49089

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангазавто", вул. Героїв Майдану, 82, Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300

про стягнення 49 430,66 грн. боргу

суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 18.10.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 49 430,66 грн. боргу за поставлений товар за видатковою накладною №Но0000002 від 02.11.2015 року, з яких 49172,00 грн. - сума основного боргу, 258,66 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

17.10.2016 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2016 року надійшли наступні документи: лист, в якому позивач повідомляє суд про відсутність судових рішень чи судових проваджень щодо предмету спору та інших документів, щодо спірних правовідносин чи питань, пов'язаних зі спірними правовідносинами, копію статуту ТОВ "Корпорація Логістик груп", розрахунок ціни позову, копію протоколу загальних зборів, копію наказу та докази направлення відповідачу акту звірки.

Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

В попередньому судовому засіданні представник позивача виклав зміст позовних вимог та надав суду для огляду оригінали документів, вказаних в додатку до позовної заяви.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвали суду від 25.08.2016 року про порушення провадження у справі та ухвали суду від 20.09.2016 року не виконав.

Відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань. Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на підставі усної угоди купівлі - продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Логістик груп", (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метангазавто" (відповідач) відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 233 172,00 грн. Для оплати товару позивач виписав відповідачу рахунок - фактуру №486 від 01.10.2015 року в сумі 233 172,00 грн. в т.ч. (ПДВ) (арк. с. 9).

02.11.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Логістик груп", (позивач) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Метангазавто" (відповідач) товар на загальну суму 233 172,00 грн. Факт поставки підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №Но0000002 від 02.11.2015 року та довіреністю №114 від 29.10.2015 року виданою відповідачем на отримання цінностей (арк. с. 10-11). Оригінали вказаних документів були оглянуті судом в засіданні 20.09.2016 року.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив отриманий товар по накладній №Но0000002 від 02.11.2015 року в сумі 184 000,00 грн.

В зв'язку з тим, що товар не був оплачений відповідачем в повному обсязі позивач направив на адресу відповідача вимогу (за вих. №98 від 18.05.2016 року) про сплату боргу за отриманий товар по видатковій накладній №Но0000002 від 02.11.2015 року в сумі 49 172,00 грн. (арк. с. 13-17). Однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49 430,66 грн., яка складається з 49 172,00 грн. основного боргу та 258,66 грн.3 % річних (розрахунок арк. с. 8).

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк виконання відповідачем даного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Така ж правова позиція визначена в п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за видатковою накладною №Но0000002 від 02.11.2015 року виконав лише частково в сумі 184 000,00 грн. і за ним рахується заборгованість в сумі 49 172,00 грн.

Судом встановлено, що підписаною між сторонами видатковою накладною №Но0000002 від 02.11.2015 року та довіреністю №114 від 29.10.2015 року виданою відповідачем на отримання цінностей (арк. с. 10-11) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 233 172,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 49 172,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 258,66 грн. за період з 06.06.2016 -09.08.2016 року (розрахунок арк. с. 8).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних в сумі 258,66 грн. суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метангазавто" (вул. Героїв Майдану, 82, Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300, ідентифікаційний код 33574377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Логістик груп" (вул. Автотранспортна, 29, м. Дніпро, 49089, ідентифікаційний код 33183845 р/р 26009001304106 в АТ "ОТП БАНК", МФО 300528) 49 172,00 грн. основного боргу, 258,66 грн. 3% річних та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.10.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.