Рішення № 62120121, 17.10.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2016 року Справа № 913/963/16

Провадження №17/913/963/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії газопромислове управління Шебелинкагазвидобування, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ

про стягнення 10155,35 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 2-499 від 14.03.2016;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № 134 від 19.07.2016.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 8756,45 грн., пені у сумі 1235,41 грн., 3% річних у сумі 111,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 52,24 грн. за договором №4С від 07.06.2010 про спільне використання технологічних електричних мереж (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №2-01-10623-3 від 30.09.2016.

Від позивача до канцелярії суду 03.10.2016 надійшла заява №2-01-10623-3 від 30.09.2016 про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 8756,45 грн., пеню у сумі 1235,41 грн., 3% річних у сумі 111,25 грн. та інфляційні втрати у сумі 52,24 грн. за договором №4С від 07.06.2010 про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

23.09.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач просить зменшити розмір пені.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що під час проведення бойових дій в зоні АТО на території Луганської області майно підприємства зазнало значних пошкоджень.

Також, відповідач звертає увагу на те, що споживачі, яким ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» надає послуги з постачання електричної енергії, належним чином не виконують свої обовязки з оплати наданих послуг, що призводить до виникнення заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок» за поставлену електроенергію.

Відповідач вважає, що розмір пені, заявленої позивачем до стягнення, є надмірно великим у порівнянні з основною заборгованістю у сумі 8756,45 грн.

Враховуючи вищевикладене та у звязку з тим, що ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» знаходиться у важкому фінансовому стані, та у звязку з форс-мажорними обставинами, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 95%.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі філії газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування», як Власником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання» (відповідач у справі), як Користувачем, було укладено договір №4С від 07.06.2010 про спільне використання технологічних електричних мереж (далі Договір).

Додатковою угодою до Договору від 28.01.2013, у звязку з реорганізацією ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» шляхом перетворення у ПАТ «Укргазвидобування», сторону Договору ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» було замінено на ПАТ «Укргазвидобування».

Згідно з п. 1.1 Договору, власник зобовязується надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії (далі послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання) в точки приєднання електроустановок Користувача або інших субєктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач своєчасно сплачувати вартість послуг Власника з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Користувач зобовязується здійснювати оплату за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, належних Власникові, в строк, встановлений Договором.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що Користувач зобовязується підписувати (або надавати вмотивовану відмову від підписання) Акт про обсяг переданої електричної енергії та акт прийому-здачі наданих послуг протягом 3 робочих днів, починаючи з дня отримання зазначених документів від Власника. Повернення підписаних або непідписаних (з вмотивованою відмовою) акту про обсяг переданої електричної енергії та акту прийому-здачі наданих послуг здійснюється Користувачем не пізніше наступного робочого дня після сплину триденного строку.

Згідно з п. 7.2 Договору, порядок розрахунку вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання наведено в додатку «Порядок обрахування плати за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання», який розроблено відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 08.08.2008 732/15423.

Відповідно до п. 7.3 Договору, оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Власника на підставі рахунку, виставленого Власником Користувачу. Власник виставляє рахунок після підписання сторонами акту про обсяг переданої електричної енергії та акту прийому-здачі наданих послуг. Користувач сплачує рахунок протягом десяти днів, починаючи з дня його отримання від Власника.

Пунктом 8.2.1. Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 Договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3. Договору, Користувач сплачує Власнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з п. 8.3.2 Договору, сторона, для якої виконання зобовязань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, має письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та ймовірну дату припинення дії обставин непереборної сили у триденний строк з дати виникнення цих обставин.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що свої зобовязання за Договором виконав повністю, що підтверджено актами прийому-здачі наданих послуг за січень-травень 2016 року та актами про обсяг переданої електричної енергії за січень-травень 2016 року, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

В порушення умов Договору відповідач свої зобовязання щодо оплати послуг не виконав, у звязку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 8756,45 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1235,41 грн., 3% річних у сумі 111,25 грн. та інфляційні втрати у сумі 52,24 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Вищевказаний Договір за своєю правовою природою є договором на надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016, 30.04.2016, 31.05.2016 підтверджено надання позивачем відповідачу відповідних послуг на загальну суму 8756,45 грн., на виконання умов Договорів, та виставлення рахунків на їх оплату.

Однак, зобовязання по оплаті послуг з утримання технологічних мереж у сумі 8756,45 грн. в обумовлені Договорами строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та не спростовано відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 1235,41 грн. за періоди з 01.03.2016 по 30.09.2016, з 02.04.2016 по 30.09.2016, з 26.04.2016 по 30.09.2016, з 28.05.2016 по 30.09.2016, з 28.06.2016 по 30.09.2016, згідно наданого розрахунку (а.с.109).

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 8.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 Договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3. Договору, Користувач сплачує Власнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем правомірно взято до обчислення пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу, оскільки подвійна облікова ставка НБУ за заявлений період складала більше ніж 0,1%.

Отже, перевіривши правильність розрахунку пені, нарахованої позивачем, суд дійшов висновку, що пеня в сумі 1235,41 грн. є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

23.09.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач просить зменшити розмір пені на 95 % у звязку з існуванням значної заборгованості перед ДП «Енергоринок» та у звязку з тим, що ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» знаходиться у важкому фінансовому стані.

Також відповідач посилається на проведення на території його місцезнаходження антитерористичної операції та ускладнення у звязку з цим здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас, відповідачем на підтвердження вказаних доводів не надано жодних доказів. Не подано також первинних документів на підтвердження виключності обставин для зменшення пені.

Суд також враховує, що прострочення виконання зобовязання має системний характер, негайного добровільного усунення порушення та його наслідків відповідачем не здійснено. Станом на день розгляду справи, заборгованість не погашена. Відомостей щодо настання обставин непереборної сили відповідачем суду станом на час розгляду справи не надано. Позивача також не повідомлено про існування таких обставин, згідно пункту 8.3.2 Договору.

З огляду на вказане, враховуючи також матеріальний стан позивача та тривале невиконання відповідачем зобовязання з оплати наданих послуг, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про зменшення пені.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 111,25 грн. за періоди з 01.03.2016 по 30.09.2016, з 02.04.2016 по 30.09.2016, з 26.04.2016 по 30.09.2016, з 28.05.2016 по 30.09.2016, з 28.06.2016 по 30.09.2016, та інфляційні нарахування у сумі 52,24 грн., нараховані за період з березня по вересень 2016 року, згідно наданого розрахунку. (а.с.110)

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Середній індекс інфляції за кожен період прострочення визначений позивачем вірно, виходячи з приписів п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 111,25 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 52,24 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, вірно обрахованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937, на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775в особі філії Газопромислового управління Шебелинкагазвидобування, Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Стадіонна, 9, ідентифікаційний код 00153146, заборгованість у сумі 8756,45 грн., пеню у сумі 1235,41 грн., 3% річних у сумі 111,25 грн., інфляційні нарахування у сумі 52,24 грн., судовий збір у сумі 1378,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 20.10.2016.

Суддя О.С. Фонова