Рішення № 62120011, 17.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016Справа №910/17538/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 18 267, 04 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Гайдамащук О.В. (довіреність № 16/07 від 06.01.2016);

від відповідача - не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - відповідач) про стягнення 18 267, 04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.10.2016.

10.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит стосовно страхового полісу № АІ/7980261.

У судове засідання, призначене на 17.10.2016 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвала про порушення провадження у даній справі надсилалася сторонам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином. Крім того, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, зокрема, представнику відповідача, завчасно, а саме 30.09.2016.

Однак, відповідач в судове засідання 17.10.2016 свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судове засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

24.03.2015 між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (далі по тексту - позивач, страховик), та товариством з обмеженою відповідальністю «МАЇСАДУР СЕМАНС Україна» (далі по тексту - страхувальник) був укладений договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності наземних транспортних засобів № 06/0672562/0402/15 (далі по тексту - договір) відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням ТЗ та ДО, встановленому на ньому, що зазначені в п. 3 договору та належать страхувальникові на праві приватної власності або іншій законній підставі. До застрахованого ТЗ в т.ч. відноситься: тонування скла і плівки на кузові ТЗ. До застрахованих ТЗ і ДО не відноситься аерографія, фірмові (рекламні) наклейки, нанесені на ТЗ (п. 33 частини 4 договору).

Строк дії договору встановлений з 31.03.2015 до 30.03.2016 (п. 20 частини І договору).

За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п. 34.2.1. частини 4 договору).

25.05.2015 у м. Кременчук Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу Renault Sandero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «МАЇСАДУР СЕМАНС Україна», під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу ЗАЗ 110378-40, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням останнього.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кркменчука Полтавської області від 23.06.2015 у справі № 524/4757/15-п ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований у позивача ТЗ отримав механічні пошкодження.

Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

Відповідно до п. 37.1. частини 4 договору страховик відшкодовує розмір прямого реального (матеріального) збитку, завданого страхувальникові у зв'язку з настанням страхового випадку, вартість виплат на евакуацію (транспортування) та рятування застрахованого ТЗ згідно з п. 13 договору та вартість миття застрахованого ТЗ після відновлювального ремонту.

При пошкодженні застрахованого ТЗ розмір прямого реального (матеріального) збитку складається з вартості витрат на відновлювальний ремонт застрахованого ТЗ та (або) ДО згідно з рахунком СТО або висновком експерта (в тому числі на придбання запасних частин та матеріалів) відповідно до варіанта, зазначеного в п. 11 договору (п. 37.2. частини 4 договору).

Згідно п. 37.3. частини 4 договору страхове відшкодування не може перевищувати розміру реального збитку.

У відповідності до п. 37.4.1.1. частини 4 договору вартість витрат на відновлювальний ремонт визначається на підставі рахунків, нарядів-замовлень та інших документів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту на СТО, на яку страхувальника направив страховик. При цьому, для ТЗ, що на момент страхового випадку знаходились на гарантійному обслуговуванні виробника - на СТО офіційного дилера марки застрахованого пошкодженого ТЗ.

Згідно акту виконаних робіт від 26.05.2015 № 99486 товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 18 267, 04 грн.

На підставі страхового акту від 27.08.2015 № 2300077763 на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс Полтава» було перераховано 18 267, 04 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2015 № 0035380. Належним чином засвідчені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто судом у судовому засіданні

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником в повному обсязі.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 18 267, 04 грн до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

14.09.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою № 03-17/11022 про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації у розмірі 18 267, 04 грн, однак остання залишена відповідачем без розгляду.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Наявність вини ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження застрахованого транспортного засобу, постановою Автозаводського районного суду м. Кркменчука Полтавської області від 23.06.2015.

Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7 Закону).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «ПЗУ Україна» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/7980261, строк дії з 12.05.2015 по 11.05.2016, страхувальник ОСОБА_3, забезпечений транспортний засіб ЗАЗ 110378-40, державний реєстраційний номер НОМЕР_2).

Обов'язок страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи, встановлений п. 22.1 ст. 22. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Вирішуючи питання про суму відшкодування, суд враховує положення абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АІ/7980261, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000, 00 грн та франшизу 0 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, з урахуванням франшизи становить 18 267, 04 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 18 267, 04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ідентифікаційний номер 20782312, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму страхового відшкодування в розмірі 18 267 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 04 копійки, а також судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 20 жовтня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань