Рішення № 62119625, 18.10.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2016 року Справа № 913/801/16

Провадження № 16/913/801/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Промсоюз”, м. Алчевськ Луганської області

до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 301158 грн. 10 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Промсоюз” (далі - ТОВ ВКФ “Промсоюз”), позивач у справі звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 11.07.2016 № б/н до Головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації про стягнення заборгованості за договором від 30.11.2011 № 330п в сумі 206196 грн. 62 коп., пені в сумі 94961 грн. 48 коп.

Позивач, посилаючись на статті 626, 629, 638, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, статті 179, 216, 220, 222 Господарського кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт та поставленого обладнання.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 05.09.2016 б/н, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 30.11.2011 № 330п в сумі 179869 грн. 19 коп. та пеню в сумі 17087 грн. 57 коп.

Вказана заява позивача приймається судом до розгляду.

Сторони правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористалися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Разом з тим, від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких просить задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, позивачем надано письмові пояснення щодо застосування строків позовної заяви.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 14.09.2016 № 15/08-1600, в якому він просить відмовити у позову у повному обсязі, посилаючись на те. що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу та пені.

Від відповідача електронною поштою надійшло клопотання від 13.10.2016 № 15/05-1843, в якому він просить розглянути справу без участі його представника.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Головним управлінням житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є департамент житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації, як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз», як генпідрядником, 30.11.2011 було укладено договір на виконання робіт № 330п (далі за текстом – договір, а. с. 16-19).

Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 договору предметом договору є правовідносини, за якими генпідрядник зобов’язується виконати на свій ризик власними або власними і залученими силами та засобами роботи з будівництва міні-котельні для теплопостачання приміщень жіночої консультації за адресою: м. Брянка, мікрорайон Тополь, 38, у строки, встановлені календарним графіком робіт, а замовник (відповідача у справі) зобов’язується прийняти і оплатити їх.

Згідно із п. 3.1 договору ціна договору визначається по узгодженню сторін, є твердою і складає 251098 грн. 68 коп. і оформлюється договірною ціною.

Умовами пункту 4.2 договору встановлено, що замовник робить проміжні платежі підряднику за надані послуги на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2В, № КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт та інші документи, що підтверджують фактичні витрати, надаються підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25-го числа поточного року. В разі зриву строків подання вищевказаних документів, замовником не приймаються форми № КБ-2В, № КБ-3 до оплати у даному місяці, що не звільняє підрядника від дотримання графіка надання послуг. Уповноважений представник замовника протягом 5-ти днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині реально виконаних обсягів послуг. Оплата наданих послуг здійснюється замовником після підписання акту форми № КБ-2В, № КБ-3 протягом 10 банківських днів з моменту надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок замовника.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок з підрядником за надані послуги здійснюється замовником в двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт з наданням всієї виконавчої документації.

Відповідно до п. 4.5 договору оплата замовником вартості обладнання, необхідного для виконання цього договору здійснюється на підставі акту купівлі-продажу та рахунку генпідрядника, в якому зазначається вартість обладнання.

Договір прийнятий сторонами до виконання.

Сторонами підписані і скріплені печатками акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форма № КБ-2в) на суму 138488 грн. 46 коп. (а.с. 134-140) та акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форма № КБ-2в) на суму 15053 грн. 30 коп. (а.с. 175-177).

Позивачем відповідачу поставлено обладнання на суму 92145 грн. 84 коп., що підтверджується видатковою накладною від 02.12.2011 № 287/1 та актом купівлі-продажу устаткування від 02.12.2011 № 1 (а.с. 32, 34).

Відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 65818 грн. 41 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 09.12.2011 № U2301730 (а.с.51).

Відповідач виконані роботи та поставлене обладнання не оплатив в повному обсязі., що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 179869 грн. 19 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами цієї справи виник у зв’язку із простроченням виконання відповідачем зобов’язань з оплати виконаних робіт за договором про виконання робіт № 330п від 30.11.2011, що укладений між позивачем та відповідачем.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Загальні положення про підряд визначені главою 61 “Підряд” ЦК України.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За правилами статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені статтею 526 ЦК України, за змістом цієї норми зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами укладеного договору підставою для оплати виконаних робіт є підписані акти виконаних робіт форми КБ-2в та довідки КБ 3 (пункт 4.2). При цьому в договорі вказано, що оплата за прийняті роботи здійснюється протягом десяти банківських днів з моменту надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок замовника. Остаточні розрахунки за виконані роботи здійснюється в двотижневий термін після прийняття всіх передбачених договором робіт та підписання акту виконаних робіт (пункт 4.4).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст договору з огляду на приписи статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що при визначенні строку оплати робіт необхідно керуватися (надавати пріоритет) пункту 4.4 договору, оскільки факт надходження бюджетних коштів з бюджету є обставиною, яка не залежить від волі сторін і яка не є такою, що неминуче настане.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач, прийнявши підрядні роботи і підписавши акти виконаних робіт, зобов’язання щодо їх оплати протягом 14 календарних днів після здачі робіт не виконав, а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт з 07.01.2012 за актом № 1 та з 10.01.2012.

Згідно із приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Поставлене позивачем обладнання було прийнято відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується ( постанов Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач, прийнявши обладнання і підписавши товаророзпорядчі документи, зобов’язання щодо їх оплати не виконав, а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов’язання.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, у тому числі і вжити заходів для отримання бюджетних асигнувань.

Зазначена правова позиція щодо застосування статті 526 ЦК України при здійсненні розрахунків у зобов’язаннях за рахунок бюджетних коштів викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446. Висновок Верховного Суду України відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов’язань.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог у зв’язку зі спливом строку позовної давності, який просить застосувати при вирішенні даного спору.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Враховуючи що, позивач звернувся до суду з вказаним позовом вперше 18.06.2014 (ухвалою від 03.07.2014 порушено провадження у справі № 913/1607/14), тобто в межах строку позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу.

Відповідно до наказу в.о. голови суду від 17.07.2014 року №34 в господарському суді Луганської області з 21 липня 2014 року встановлено особливий режим роботи до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров’ю працівників господарського суду Луганської області та учасників судового процесу в зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Луганськ та Луганської області.

Крім того, Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 № 28-р визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області, здійснюється господарським судом Харківської області.

З 06 квітня 2015 року господарський суд Луганської області відновив свою роботу за новою юридичною адресою: м. Харків, проспект Науки, буд.5. Підставою відновлення роботи є Розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.04.2015 № 18-р, яке видано відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв‘язку з проведенням антитерористичної організації” та Указу Президента України від 12.11.2014 № 868/2014 “Про внесення змін до мережі господарських судів України”.

Відповідно до вимог пункту 7.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №2) не підлягає відновленню справа, втрачена до закінчення судового розгляду.

Як із листа товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Промсоюз” б/н від 10.06.2016, так і з програми “Діловодство спеціалізованого суду” та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вказана справа № 913/1607/14 не розглянута господарським судом Луганської області по суті позовних вимог, а тому судовий розгляд закінчений не був. Господарська справа № 913/1607/14 є втраченою.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що позивачем при повторному поданні вказаної позовної заяви з пропущенням строку позовної давності за поважних причин.

Тому, в задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення боргу слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 179869 грн. 19 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.

На підставі пункту 7.2 договору позивачем нарахована пеня у сумі 17087 грн. 57 коп. за період з 07.01.2012 по 07.07.2012.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем (з урахуванням уточненого розрахунку пені – а.с.122-123) до стягнення заявлена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства щодо її максимального розміру та періоду нарахування.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Позовна заява подана позивачем до суду вперше 03.07.2014, а вдруге 08.07.2016 (відповідно до поштового штемпеля на конверті), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню пені за визначений позивачем період і при першому поданні позову, і при другому.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності;

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності у відзиві на позов, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 179869 грн. 19 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 2698 грн. 04 коп.

Згідно із до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Промсоюз” до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про стягнення 301158 грн. 10 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Центральний, б. 59, код 03364062, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Промсоюз”, м. Алчевськ Луганської області, Тельтана, б. 14, код 21822350: борг у сумі 179869 грн. 19 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2698 грн. 04 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 20.10.2016.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 3 прим.

1 - до справи

2 – позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою м. Київ, вул. Я. Коласа, 6А/112

3 - відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Центральний, 59