Рішення № 62118697, 26.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016№910/11930/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз»

про стягнення 29 418, 46 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Білоконь І.В. за довіреністю № 165/18 від 18.01.2016 р.;

від відповідача: Мамедова І.Р. за довіреністю № 01-16-01/01 від 05.01.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» про стягнення 29 418,46 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 21.07.2015 між ним та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №гк76676а5ф щодо автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1.

15.10.2015 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобіля «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2015 у справі № 359/10635/15-п (провадження №3/359/3079/2015) водія автомобіля «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим, позивач виплатив 29 928,46 грн. страхового відшкодування. Враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ-21033», реєстраційний номер НОМЕР_3, була застрахована відповідачем за полісом № АІ/4924964, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування, яка останнім була залишена без задоволення, з огляду на що він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2016 було порушено провадження у справі № 910/11930/16, її розгляд призначено на 20.07.2016.

12.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

14.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, відповідно до даних якої за полісом серії АІ № 4924964 страховою компанією є ПрАТ «Європейський Страховий Союз» , ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000,00 грн., по майну - 50 000,00 грн., франшиза становить 510,00 грн., строк дії поліса з 10.12.2014 по 09.12.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.08.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 31.08.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду справи № 910/11930/16 на п'ятнадцять днів, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 12.09.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 26.09.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2016 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2016 проти позову заперечував посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні 26.09.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2015 між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №гк76676а5ф (далі - Договір) щодо автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску.

Вигодонабувачем за цим Договором є ТОВ «Порше Мобіліті» (п. 3 Договору).

Згідно з п. 9.2. Договору до страхових ризиків віднесено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 11 Договору передбачено строк його дії: з 22.07.2015 по 21.07.2020.

Відповідно до п. 17 Договору територією страхування є Україна (за винятком тимчасово окупованих територій відповідно до чинного законодавства України та територій Донецької і Луганської областей), країни Європи, СНД, Республіка Грузія.

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2015 р. у місті Бориспіль відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, через те, що останній не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався попереду в тому є напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2015 р. у справі №359/10635/15-п (провадження № 3/359/3079/2015) водія автомобіля «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд враховує, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (справа «Желтяков проти України», no. 4994/04, від 09.06.2011).

Відповідно до Полісу № АІ/4924964 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем на період з 10.12.2014 по 09.12.2015 із встановленим розміром франшизи 510,00 грн.

Згідно з Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №74680716 автомобіль «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження задньої правої та задньої центральної частини.

Відповідно до рахунку-фактури № С4263593-1 від 29.10.2015, складеного ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 29 928,46 грн.

Листами від 02.11.2015 та 04.11.2015 вигодонабувач - ТОВ «Порше Мобіліті» не заперечив проти виплати страхового відшкодування на рахунок СТО.

02.11.2015 позивачем було затверджено Страховий акт №1.003.15.15148/ VESKO23001, згідно з яким вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 26 817,33 грн.

Платіжним дорученням № 204 756 від 03.11.2015 позивач виплатив 26 817,33 грн. із призначенням платежу: «Страхове відшкодування згідно акту №VESKO23001/2015, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_4 зг.рах.№ С4263593-1 від 29.10.2015р. Без ПДВ».

Крім того, 05.11.2015 позивачем було затверджено Страховий акт № 1.003.15.15148/ VESKO23341, згідно з яким вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 3 111,13 грн.

Платіжним дорученням № 205 758 від 09.11.2015 р. позивач виплатив 3 111,13 грн. із призначенням платежу: «Страхове відшкодування згідно акту №VESKO23341/2015, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_4 зг.рах.№ С4263593-1 від 29.10.2015р. Без ПДВ».

Всього позивачем сплачено страхове відшкодування у розмірі 29 928,46 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в сумі 29 928,46 грн.

Оскільки вимоги позивача не були задоволені, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як наголосив Вищий господарський суд України в постановах від 04.12.2012 р. у справі № 5011-37/5786-2012 та від 04.12.2012 р. у справі № 5011-68/7859-2012, норми Закону України «Про страхування» не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ. Натомість положеннями статті 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не керувався нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» з огляду на наявність укладеного між ним та ОСОБА_3 Договору № гк76676а5ф від 21.07.2015 р., у відповідності до умов якого позивачем і було здійснено визначення розміру збитку застрахованого автомобіля та страхового відшкодування.

Так, пунктом 15.1. Договору визначено умови виплати страхового відшкодування - «На базі авторизованої СТО», що відповідно до п. 25.11.1. Договору означає - при розрахунку страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО.

Разом з цим, позивач і не повинен був керуватися положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», оскільки цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість відносини позивача і його страхувальника, що склались на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, є добровільним страхуванням, яке відповідно до ст. 6 Закону здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Зазначена правова позиція також відображена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. у справі № 910/14328/13, в якій наголошується на тому, що Закон України «Про страхування» не містить положень, які б покладали на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, та які б ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки, а згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Разом з цим, частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, який уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Таким чином, розмір відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника.

Як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372, від 23.02.2016 р. у справі № 910/22260/15, від 17.02.2016 р. у справі № 910/1231/15-г, від 10.05.2016 р. у справі № 910/27732/15, від 04.05.2016 р. у справі № 910/20967/15) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не остаточну суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Верховний Суд України у постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 також висловив правову позицію стосовно того, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рахунку-фактури № С4263593-1 від 29.10.2015, складеного ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 29 928,46 грн.

02.11.2015 позивачем було затверджено Страховий акт №1.003.15.15148/VESKO23001, згідно з яким вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 26 817,33 грн.

Платіжним дорученням № 204 756 від 03.11.2015 р. позивач виплатив 26 817,33 грн. із призначенням платежу: «Страхове відшкодування згідно акту №VESKO23001/2015, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_4 зг.рах.№ С4263593-1 від 29.10.2015 Без ПДВ».

Крім того, 05.11.2015 позивачем було затверджено Страховий акт №1.003.15.15148/VESKO23341, згідно з яким вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 3 111,13 грн.

Платіжним дорученням № 205 758 від 09.11.2015 позивач виплатив 3 111,13 грн. із призначенням платежу: «Страхове відшкодування згідно акту №VESKO23341/2015, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_4 зг.рах.№ С4263593-1 від 29.10.2015 Без ПДВ».

Всього позивачем сплачено страхове відшкодування у розмірі 29 928,46 грн.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, слід дійти висновку, що до позивача дійсно перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Позивач звертався до відповідача зі зворотними вимогами, однак вони не були задоволені в добровільному порядку.

При цьому, слід також враховувати правову позицію Верховного Суду України в постанові від 04.11.2014 № 3-165гс14, за змістом якої позивач у справі отримав право вимоги після виплати потерпілій особі страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АІ/4924964 розмір франшизи складає 510,00 грн., а тому відповідач мав відшкодувати позивачу 29 418,46 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати спірної суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (01030, місто Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 6; код ЄДРПОУ 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) 29 418 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 46 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 10.10.2016

Суддя М.Є. Літвінова