Рішення № 62118615, 20.10.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2016 р. Справа № 903/604/16 за позовом Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут", м. Луцьк

про стягнення 5 869 грн. 88 коп.

Суддя Кравчук А. М.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 16.09.2016 року № 1/2 сл 927-0916

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: 28.09.2016 року на адресу господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ «Волиньгаз збут» про стягнення 5 869 грн. 88 коп., з яких 3 878 грн. 58 коп. інфляційних витрат, 1 991 грн. 30 коп. 3% річних.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань по оплаті штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору № 15-706-Б від 23.06.2015 року на купівлю-продаж природного газу.

Відповідач у відзиві від 05.10.2016 р. №VL2-CH-1188-1016 та представник у судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що згідно п. 3.4. договору № 15-706-Н на купівлю-продаж природного газу від 30.06.2015 року не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. ТОВ „Волиньгаз збут надсилало на адресу позивача підписані відповідачем акти приймання-передачі газу за весь час дії договору. Проте, відповідач не повертав підписані акти приймання-передачі природного газу, які відповідно до договору є підставою для остаточних розрахунків. Оскільки строк виконання відповідачем зобов'язань по зазначених актах приймання - передачі не настав, вимоги позивача є безпідставними. Факт оплати відповідачем коштів за отриманий газ не свідчить про настання строку оплати, а є виконанням його зобовязань у відповідності з п. 6.1. договору.

На підтвердження заперечень посилається на постанови Вищого господарського суду України у справі № 906/12/16 від 11.08.2016р., № 924/13/16 від 26.07.2016р., 924/940/14 від 25.02.2016р., №911/33/16 від 08.08.2016р.

На вимогу ухвали суду від 25.08.2016 року представник ТОВ Волиньгаз збут подав підтвердження про відсутність справ у господарських судах або інших оргнанах, які в межах своєї компетенції вирішують спір, немає справи по спору про даний предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з цього спору, належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій.

Позивач правом участі у судовому засіданні не скористався, витребувані ухвалою суду від 05.10.2016 року докази повернення відповідачу актів приймання передачі природного газу не подав, хоч був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301034372670 (а.с. 83).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

23.06.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 15-706-Б (далі договір (а.с. 10-14)).

Згідно п 1.1, 1.2 договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Згідно п.2.1 продавець передає покупцеві у період з 1 липня по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 2500 тис. куб. м. ( два мільйони пятсот тисяч метрів кубічних), у тому числі по місяцях кварталів: липень 46,00 тис. куб. м., серпень 35,00 тис. куб. м., вересень 67,00 тис. куб. м., (3 кв. 148 тис. куб. м.); жовтень 256,00 тис. куб. м., листопад - 966,00 тис. куб. м., грудень 1130,00 тис. куб. м., (4 кв. 2352,00 тис. куб. м.) .

П. п. 3.1., 3.3., 3.4., передбачено, що продавець передає покупцю у загальному потоці імпортний газ ( за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію Україні, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») у пунктах приймання передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ. Приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу передбачена в п. 5.2. договору, а саме ціна за 1000 куб. м. природного газу на момент укладення договору становить 6 600 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати ціна за 1000 куб. м. газу 6 600 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 1 320грн. 00 коп., усього з ПДВ 7 920 грн. 00 коп.

П. п. 6.1., 6.2 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяці поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання продавця.

Додатковими угодами №1 від 28.10.2015 року, №2 від 02.11.2015 року, №3 від 25.11.2015 року змінювалися умови договору від 23.06.2015 року № 15 706 Б, зокрема, щодо ціни газу та обовязковості посилання на призначення платежу та розрахунковий період при перерахуванні коштів ( а.с. 15-17).

На виконання умов договору позивач за період з липня по жовтень 2015 року передав відповідачу природний газ на суму 2 064 522 грн. 24 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання передачі природного газу за липень жовтень 2015 року (а.с. 18-21).

Відповідач сплатив основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 2 064 522 грн. 24 коп., що підтверджується довідками про операції та сальдо (а.с. 23-24).

Оскільки платежі здійснювалися після 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 21-го числа до дня оплати.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1.ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.І ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Статтею 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.

Отже, немає підстав вважати, що момент остаточного розрахунку за договором настав та до відповідача можливо застосувати санкції, що є предметом даного спору.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ, у даному випадку акт приймання-передачі природного газу, має підтверджувати факт здійснення госпоперації отримання природного газу за місяць.

Судом встановлено, що позивачем не повернуто акти приймання-передачі природного газу за вказаним договором.

Ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення актів приймання-передачі природного газу, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акта.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 27.04.2011 року по справі № 18/1336-10, від 13.12.2012 року по справі № 5011-69/7138, від 25.02.2015 року по справі № 924/940/14, від 1.03.2016 року по справі № 917/1800/14, від 20.04.2016 року по справі № 914/3780/15, від 8.08.2016 року по справі № 911/33/16, від 11.08.2016 року по справі № 906/12/16, від 17.08.2016 року по справі № 924/111/16.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні докази надсилання чи передачі відповідачу підписаних позивачем актів приймання-передачі природного газу до порушення провадження у справі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у позивача не має підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Суд вважає що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та належним чином не доведеними, у звязку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підстави віднесення на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України відсутні.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України,-

в и р і ш и в:

У позові публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» про стягнення 5 869 грн. 88 коп. відмовити.

Повний текст рішення складено

20.10.2016

Суддя А. М. Кравчук