Ухвала суду № 62118336, 17.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/20/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.10.2016 Справа № 908/704/16

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі Хилько Ю.І.

розглянувши матеріали заяви Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс про надання розстрочки виконання судового рішення по справі № 908/704/16

за позовом Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача: Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2)

про стягнення суми боргу

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 225/20-19 від 11.07.2016 р.

від відповідача : ОСОБА_2 довіреність № 3/1-1261 від 07.06.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. у справі № 908/704/16 позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 1577000грн. основного боргу та суму 23655грн. судового збору.

05.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс (відповідача) про розстрочку на підставі ст. 121 ГПК України виконання рішення суду від 19.04.2016р. по справі № 908/704/16 строком на 3 місяці.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач вказує наступні обставини. Основним видом діяльності підприємства «Запоріжелектротранс» є надання послуг з перевезення мешканців міським транспортом загального користування. Власний дохід відповідача від наданих послуг в середньому в місяць становить 3,0 млн. грн. У той час, як витрати підприємства на заробітну плату та оплату обов'язкових податків в середньому складають 7,0 млн. грн. та відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» здійснюється в першочерговому порядку. Окрім того, відповідач щоденно несе витрати на запасні частини для транспортних засобів та інші необхідні витрати (в тому числі на оплату комунальних послуг) для нормальної діяльності підприємства. Відповідач наголошує, що на даний час діяльність відповідача є збитковою, а отже такою, яка не може в повному обсязі покривати витрати підприємства та належним чином виконувати перед контрагентами взяті на себе зобов'язання. Різниця між доходом відповідача та витратами повинна компенсуватись за рахунок субвенцій з державного бюджету України на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян. Однак, при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» видатки на компенсацію пільгового проїзду не були передбачені, а отже, підприємство протягом 2016 року не отримує від наданих послуг відповідної компенсації з держаного бюджету, та як наслідок - у відповідача відсутні обігові грошові кошти для належного виконання договірних зобов'язань. Звертає увагу, що у серпні 2016 року на підприємстві проходила перевірка Держаної служби праці у Запорізькій області на предмет додержання вимог трудового законодавства з питань заборгованості з виплати заробітної плати. За результатами перевірки контролюючим органом винесено припис № 08-01-006/0630-0026 від 19.08.2016р. про вжиття дієвих заходів щодо своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства та приведення у відповідність до вимог законодавства про працю, строки виплати поточної заробітної плати. Таким чином, на теперішній час відповідач для виконання вимог припису та діючого законодавства України про працю, більшу частину отриманих доходів спрямовує саме на виплату заробітної плати та сплату обов'язкових податків. Для безперебійної діяльності підприємства відповідачу надається фінансова підтримка з місцевого бюджету з цільовим призначенням - для виплати заробітної плати, а отже дані кошти не можуть бути спрямовані на оплату інших зобов'язань підприємства.

Окрім того, відповідач вказує, що збитки підприємства за перше півріччя 2016р. становлять суму 3756тис.грн.

Незважаючи на вказані обставини, відповідачем за його доводами на виконання рішення господарського суду сплачено суму 947281,36грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить суму 653373грн.

Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016 р. по справі № 908/704/16 строком на 3 місяці рівними частинами.

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) у письмовому відзиві на заяву у повному обсязі заперечив проти надання розстрочки виконання судового рішення, мотивуючи наступними обставинами. По-перше, зазначає, що ухвалою господарського суду від 15.06.2016р. у справі № 908/704/16 відповідачу вже було надано розстрочку виконання судового рішення на 3 місяці. Попередня заява відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення також ґрунтувалась на тих самих обставинах: збитковість діяльності підприємства, наявність заборгованості по заробітній платі та відсутність видатків на компенсацію пільгового проїзду в Законі України «Про Державний бюджет на 2016рік». Вказані обставини були досліджені судом при винесенні ухвали від 15.06.2016р. і не можуть бути достатньою підставою для повторного надання розстрочки виконання судового рішення. По-друге, зазначає, що Концерн «МТМ» (позивач) є комунальним підприємством, який здійснює діяльність у сфері централізованого опалення та постачання гарячої води мешканцям та іншим споживачам м.Запоріжжя. За умови важких фінансових умов функціонування підприємства позивача, станом на 12.10.2016р. загальна заборгованість споживачів перед позивачем становить суму 333845,2 тис.грн. При цьому позивач не має дієвих заходів та можливостей для стягнення вказаної заборгованості з огляду на дію Постанови КМУ № 217 (в редакції Постанови КМУ № 444 від 10.09.2014р.), оскільки усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість послуг шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки в ПАТ Державний Ощадний банк України, але не на рахунок позивача. За таких обставин сам позивач знаходиться у важкому фінансовому стані, зокрема: станом на 12.10.2016р. заборгованість Концерну «МТМ» за спожиті енергоресурси становить: за природний газ 583 777 766грн., за електроенергію 3 550 351грн., за водоспоживання 20 632 957грн. Також зазначає, що діяльність позивача також є збитковою і збитки позивача, в свою чергу, за перше півріччя 2016р. становлять суму 94842тис.грн.

Із урахуванням зазначеного вказує, що повторне надання розстрочки виконання судового рішення відповідачу, вкрай негативно вплине на майнові права самого позивача, що є неприпустимим.

Просить у задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення відмовити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області 05.10.2016 р. заява по справі № 908/704/16 прийнята судом до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2016р. (із урахуванням норми ч.3 ст. 51 ГПК України, згідно з якою у випадку, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день).

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін розгляд заяви здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2016р. підтримав доводи заяви в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2016р. заперечив проти надання розстрочки виконання судового рішення.

Розглянувши заяву Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2016 р. по справі № 908/704/16 позов задоволено: стягнуто з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс на користь Концерну Міські теплові мережі суму 1577000,00 грн. основного боргу та суму 23655,00 грн. судового збору.

04.05.2016 р. на примусове виконання судового рішення видано відповідний наказ.

07.06.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс (відповідача) про розстрочку виконання рішення суду по справі № 908/704/16 строком на 6 місяців.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2016р. заява відповідача була задоволена частково і на підставі ст. 121 ГПК України надано розстрочку виконання судового рішення - до 15.09.2016р. (строком на три місяці).

05.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла повторна заява Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс (відповідача) про розстрочку на підставі ст. 121 ГПК України виконання рішення суду від 19.04.2016р. по справі № 908/704/16 строком на 3 місяці.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання, в межах строку предявлення наказу до виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Як вбачається з повторної заяви про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на наступні обставини: 1) основним видом діяльності підприємства «Запоріжелектротранс» є надання послуг з перевезення мешканців міським транспортом загального користування. Власний дохід відповідача від наданих послуг в середньому в місяць становить 3,0 млн. грн. У той час, як витрати підприємства на заробітну плату та оплату обов'язкових податків в середньому складають 7,0 млн. грн. та відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» здійснюється в першочерговому порядку; 2) відповідач щоденно несе витрати на запасні частини для транспортних засобів та інші необхідні витрати (в тому числі на оплату комунальних послуг) для нормальної діяльності підприємства; 3) відповідач наголошує, що на даний час діяльність відповідача є збитковою, а отже такою, яка не може в повному обсязі покривати витрати підприємства та належним чином виконувати перед контрагентами взяті на себе зобов'язання. Різниця між доходом відповідача та витратами повинна компенсуватись за рахунок субвенцій з державного бюджету України на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян. Однак, при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» видатки на компенсацію пільгового проїзду не були передбачені, а отже, підприємство протягом 2016 року не отримує від наданих послуг відповідної компенсації з держаного бюджету, та як наслідок - у відповідача відсутні обігові грошові кошти для належного виконання договірних зобов'язань. Збитки підприємства за перше півріччя 2016р. становлять суму 3756тис.грн.; 4) звертає увагу, що у серпні 2016 року на підприємстві проходила перевірка Держаної служби праці у Запорізькій області на предмет додержання вимог трудового законодавства з питань заборгованості з виплати заробітної плати. За результатами перевірки контролюючим органом винесено припис № 08-01-006/0630-0026 від 19.08.2016р. про вжиття дієвих заходів щодо своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства та приведення у відповідність до вимог законодавства про працю, строки виплати поточної заробітної плати. Таким чином, на теперішній час відповідач для виконання вимог припису та діючого законодавства України про працю, більшу частину отриманих доходів спрямовує саме на виплату заробітної плати та сплату обов'язкових податків. Для безперебійної діяльності підприємства відповідачу надається фінансова підтримка з місцевого бюджету з цільовим призначенням - для виплати заробітної плати, а отже дані кошти не можуть бути спрямовані на оплату інших зобов'язань підприємства.

Суд зауважує, що усі вказані відповідачем обставини, вже були предметом судового дослідження, за результатами чого ухвалою господарського суду від 15.06.2016р. було частково задоволено заяву відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення (відповідач просив надати розстрочку на 6 місяців) і судом вже було надано розстрочку виконання судового рішення строком на три місяця.

Щодо надання розстрочки виконання судового рішення - на 6 місяців, ухвалою суду від 15.06.2016р. було відмовлено, як заявленої необґрунтовано.

Будь-яких інших належних і допустимих обставин неможливості або утруднення виконання судового рішення та їх виключності (як того вимагає ст. 121 ГПК України), відповідач у повторній заяві про розстрочку виконання рішення суду не навів і відповідних доказів наявності таких виключних обставин, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав.

В той же час співставляючи майнові інтереси обох сторін, про необхідність чого прямо вказано у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, суд враховує, що сума заборгованості відповідача, яку суд вирішив стягнути на користь позивача у справі № 908/704/16 за рішенням від 19.04.2016р., виникла у грудні 2013 р. Тобто з моменту виникнення заборгованості відповідача пройшов досить тривалий проміжок часу (2 роки 10 місяців) і повторне надання розстрочки виконання судового рішення додатково - на 3 місяці, також негативно вплине і на майновий стан самого позивача у справі.

Так, співвставляючи майнові інтереси сторін, суд враховуючи, що Концерн «МТМ» (позивач) є комунальним підприємством, який здійснює діяльність у сфері централізованого опалення та постачання гарячої води мешканцям та іншим споживачам м.Запоріжжя. За умови важких фінансових умов функціонування підприємства позивача, станом на 12.10.2016р. загальна заборгованість споживачів (боржників) перед позивачем становить суму 333845,2 тис.грн. При цьому позивач не має дієвих заходів та можливостей для стягнення вказаної заборгованості з огляду на дію Постанови КМУ № 217 (в редакції Постанови КМУ № 444 від 10.09.2014р.), оскільки усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість послуг шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки в ПАТ Державний Ощадний банк України, але не на рахунок позивача.

За таких обставин сам позивач знаходиться у важкому фінансовому стані, зокрема: станом на 12.10.2016р. заборгованість Концерну «МТМ» за спожиті енергоресурси становить: за природний газ 583 777 766грн., за електроенергію 3 550 351грн., за водоспоживання 20 632 957грн. Вказані факти підтверджуються довідками позивача про стан дебіторської заборгованості на 12.10.2016р.

Також суд враховує, що діяльність позивача також є збитковою і непокриті збитки позивача, в свою чергу, за перше півріччя 2016р. становлять суму 94842 тис.грн. Вказаний факт підтверджується Балансом (Звітом про фінансовий стан) позивача на 30.06.2016р.

Тому, за висновком суду є процесуально неможливим надати повторну розстрочку виконання судового рішення на три місяці, як просить відповідач.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан і матеріальні інтереси обох сторін та зважаючи на тривалий проміжок часу невиконання відповідачем грошового зобовязання, суд не знаходить підстав для розстрочки виконання судового рішення на три місяці і задоволення заяви відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту Запоріжелектротранс про надання розстрочки виконання рішення суду від 19.04.2016р. по справі № 908/704/16 строком на 3 місяці - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дати винесення.

Суддя М.В. Мірошниченко