Постанова № 62117256, 20.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2016 року письмове провадження № 826/4196/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Магнат Дизайн Центр»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Магнат Дизайн Центр» (далі також – ПП «Магнат Дизайн Центр», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також – ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26 листопада 2014 року № 00012292205 та №00012282205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи за сумісною заявою сторін 13 жовтня 206 року суд, на підставі приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

У період з 10 жовтня 2014 року по 23 жовтня 2014 року співробітниками ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Результати вказаної перевірки були оформлені актом № 1214/26-54-22-02-10/30659728 від 06 листопада 2014 року.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені, в тому числі, наступні порушення позивачем вимог законодавства:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 130 223, 00 грн;

- статей 198, 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 980 667, 00 грн.

На підставі наведених висновків, 26 листопада 2014 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00012282205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 3 852 078, 00 грн, з яких 3 062 228, 00 грн – основний платіж, а 790 560, 00 грн – штрафні (фінансові) санкції; № 00012292205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 979 476, 00 грн, з яких 5 130 223, 00 грн – основний платіж, а 849 253, 00 грн – штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Актом перевірки, зокрема, було встановлено, що позивач в порушення вимог п.п.135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України занизив доходи за 2013 рік на загальну суму 3 840 000, 00 грн внаслідок того, що співробітникам контролюючого органу не були надані копії простих векселів, виданих позивачем 02 червня 2009 року на користь TOB «Смарт Експерт».

Факт передачі векселів TOB «Смарт Експерт» підтверджується:

- актом прийому-передачі до договору поставки № СЕ 03/09-07 від 11 вересня 2007 року та додатковою угодою до нього № 1 від 02 червня 2009 року - 12 векселів на суму 2 800 000, 00 грн;

- актом прийому-передачі до договору поставки № СЕ 09/06-08 від 09 червня 2008 року та додатковою угодою до нього № 1 від 02 червня 2009 року - 7 векселів на суму 900 000, 00 грн;

-актом прийому-передачі до договору поставки № СЕ 02/10-08 від 02 жовтня 2008 року та додатковою угодою до нього № 1 від 02 червня 2009 року - 1 вексель на суму 140 000, 00 грн.

Згідно вказаних документів, видані позивачем і передані TOB «Смарт Експерт» як держателю векселі є простими, строк платежу за ними встановлено до 02 вересня 2019 року.

Згідно за статтею 77 Уніфікованого закону про перевідні векселі і прості векселі (далі – Уніфікований закон), що запроваджений Конвенцією від 07 червня 1930 року (Женевська конвенція) (дата набрання чинності для України – 06 січня 2000 року), до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50,52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Якщо постачальник отримав в плату за поставлені товари простий вексель, він при настанні терміну платежу може пред'явити його до оплати векселедавцеві, а також в процесі своєї господарської діяльності може розрахуватися їм з постачальником товарів (послуг), і продати або обміняти.

Відповідно до вимог статті 11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. При здійсненні операцій з простим векселем, платіж за векселем векселедавець зобов'язаний здійснити тільки векселедержателеві. При операціях же з індосованим простим векселем векселедавець зобов'язаний сплатити вказану у векселі суму будь-якій особі, право якого по векселю підтверджується безперервним рядом індосаментів.

Абзацом 2 статті 11 Уніфікованого закону визначено, що якщо трасант помістив у переказному векселі слова «не за наказом» або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Цесія - це передача прав по боргових зобов'язаннях, що регулюється Цивільним кодексом України (статті 512-519). Стосовно вексельних операцій, цесію можна розглядати як передачу векселедержателем свого права вимоги по вексельних зобов'язаннях іншій особі. Тобто, якщо вексель міститиме вищезгадані застереження, векселедержатель не має права здійснювати подальшу передачу векселя по індосаменту, однак може передати своє право вимоги по вексельних зобов'язаннях іншій особі шляхом цесії. Особа, яка отримала вексель в порядку цесії, набуває не самостійне право вимоги до векселедавця щодо платежу по векселю, незалежне від його попередників, як при індосаменті, а придбаває лише права попереднього векселедержателя. При передачі прав за векселем в порядку цесії про це має бути повідомлений векселедавець, що випливає з вимог ч. 2 статті 516 Цивільного кодексу України.

Якщо ж при оформленні векселів не зроблені написи, що обмежують їх індосамент, то чинне законодавство не зобов'язує при здійсненні індосаменту векселя повідомляти про це векселедавця.

Відповідно до ч. 1 статті 13 Уніфікованого закону, запис про індосамент робиться на зворотному боці векселя або на приєднаному до нього додатковому листі (алонжі). Додатковий лист використовується у разі, якщо на зворотному боці векселя немає вільного місця для здійснення записів.

У зв'язку з тим, що шляхом індосамента вексель може передаватися від одного суб'єкта до іншого кілька разів, статтею 16 Уніфікованого закону визначено, що власник векселя вважається його законним утримувачем у разі, якщо його право на вексель базується на безперервному ряду індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Безперервним рядом індосаментів визнається ряд написів на векселі, в яких особа, що здійснює індосамент, вказана як індосат в попередньому індосаменті (окрім бланкового індосамента).

В акті перевірки позивача зроблено висновок про те, що за її результатами термін дії векселю до 02 червня 2019 року не підтверджено, і саме визначення такого терміну протирічить принципам і сутності підприємництва як такого, а також пп. 14.1.231 п. 14.1 статті 14 ПК України в якому зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, а тому до уваги слід прийняти вимоги до простого векселя строком за пред’явленням».

На підставі наведеного, в акті, з посиланням на статтю 34 Уніфікованого закону, робиться висновок про те, що гранично допустима дата пред’явлення простого векселя із строком платежу за пред'явленням до погашення складає 1 рік від дати його складання, з якої починається сплив строку позовної давності, що складає 3 роки, а також, в силу положень статей 70, 73, 78 Уніфікованого закону, видані ПП «Магнат Дизайн Центр» 02 червня 2009 року прості векселі зі строком «за пред’явленням» могли бути пред’явлені до платежу не пізніше 03 червня 2010 року.

Водночас суд критично оцінює наведені висновки акту перевірки позивача з огляду на наступне.

Так, як вже вказувалось вище, ПП «Магнат Дизайн Центр» видало і передало TOB «Смарт Експерт» прості векселі з зазначеним строком погашення - до 02 червня 2019 року. Про це вказується у відповідних актах приймання-передачі векселів. Відтак до відносин за такими векселями не можуть бути застосовані положення законодавства, що стосуються векселів до пред'явлення.

Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до вимог статті 78 Уніфікованого закону, прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з оборотом векселів», простий вексель строком платежу «за пред'явленням» підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу. Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя.

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З урахуванням того, що у виданих ПП «Магнат Дизайн Центр» векселях вказано строк погашення (платежу), а саме – 02 червня 2019 року, та виходячи з вимог статті 70 Уніфікованого закону, строк позовної давності по цим векселям закінчується 02 червня 2022 року.

В акті перевірки вказується, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2009 року у справі № 15/414-6 встановлено факт відсутності простих векселів на балансі TOB «Смарт Есперт». Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що заява про визнання кредитором ПП «Магнат Дизайн Центр» у справі про банкрутство TOB «Смарт Експерт» не подавалась.

Водночас, за наслідком аналізу ухвали Господарського суду міста Києва від 09 грудня 2009 року у справі № 15/414-6, суд не вбачає наявності у ній відомостей про те, що у TOB «Смарт Експерт» були відсутні прості векселі. У вказаному рішенні суду затверджено ліквідаційний баланс TOB «Смарт Експерт».

Зазначене, в контексті наведених вище правових положень, на думку суду свідчить про те, що якщо в цьому ліквідаційному балансі не відображені видані ПП «Магнат Дизайн Центр» прості векселі, це може бути свідченням того, що ці векселі були індосовані зазначеним товариством, тобто передані іншому векселедержателеві за індосаментом.

Отже, зважаючи на те, що ПП «Магнат Дизайн Центр» на виданих векселях не зроблено жодного застереження про заборону (чи обмеження) їх індосування, внаслідок чого у держателя (держателів) векселів не виникло обов'язку повідомити векселедавця про подальшу передачу/продаж таких векселів, а відповідачем не було надано жодного доказу того, що на момент банкрутства TOB «Смарт Експерт» останнє було векселедержателем, термін позовної давності по вказаних векселях збігає 02 червня 2022 року.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з наступних ознак, зокрема:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

в) заборгованість, не погашена внаслідок недостатності майна суб'єктів господарювання, оголошених банкротами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією.

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнута після закінчення терміну позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою (пп. 14.1.257 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України, до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку в звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному податковому періоді, безнадійній кредиторській заборгованості, крім випадків, коли операції по наданню/отриманню безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку і його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

З викладеного вище вбачається, що в разі не пред'явлення векселя до платежу ПП «Магнат Дизайн Центр» зобов'язане буде включити до складу податкових доходів суму безнадійної заборгованості, що випливає із виданих ним векселів, саме з 02 червня 2022 року.

Таким чином, при наявності первинних документів, що підтверджують факт передачі простих векселів від векселедавця до векселедержателя, за відсутності застережень на бланках векселів, що зобов'язували б векселедержателя повідомляти векселедавця про зміну векселедержателя, суд вважає, що висновок викладений відповідачем в акті перевірки висновок про заниження позивачем доходів за 2013 рік на суму 3 840 000, 00 грн та, відповідно, заниження ПП «Магнат Дизайн Центр» податку на прибуток за 2013 рік на суму 729 600, 00 грн є необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо висновків акту перевірки про відсутність реального характеру договорів, що укладались позивачем з його контрагентами у період, який перевірявся податковим органом, суд зазначає наступне.

У 2011 - 2012 роках ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ПП»Хімінвест-2012» ремонтно-будівельні послуги та послуги по ремонту, монтажу та установці меблів у м. Київ, м. Каховка, м. Трускавець, м. Запоріжжя, про що був укладений договір підряду від 01 липня 2011 року № 619 з додатками № 1-23.

Також у 2011 році ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Віктор-2012» товари (килимові плитки, ковролін, меблі, комплектуючі до килимового покриття та фальшпідлоги), про що були укладені договори поставки № 611 від 01 червня 2011 року, № 612 від 01 червня 2011 року та додаткова угода до нього від 30 грудня 2011 року, № 621 від 01 липня 2011 року.

У 2011 - 2012 роках ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Дінекс- 2012» товари (килимові плитки, ковролін, меблі, комплектуючі до килимового покриття та фальшпідлоги), про що були укладені договори поставки № 352 від 17 серпня 2011 року, № 378 від 01 листопада 2011 року, № 380 від 02 квітня 2012 року, № 408 від 30 квітня 2012 року.

Крім того, у 2011 - 2012 роках ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ПП «Прилукихімснаб-2012» послуги по монтажу та установці меблів у м. Київ, доставці і улаштуванню фальш підлоги, демонтажу пандусу, виконанню ремонтно-будівельних робіт - м. Київ вул. Амосова буд 12, АПК № 2 5-й пов., 17, 18-й поверх, розробці концепції декорування офісних приміщень, ескізному проекту декорування, розробці дизайн- проекту (Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, буд. 16, 7-й та 8-й поверхи), про що був укладений договір субпідряду № 110525 від 25 травня 2011 року та додаткова угода до нього № 1 від 30 грудня 2011 року з додатками № 9-20.

Також між вказаними контрагентами було укладено договір поставки товару (меблі) № 260312 від 26 березня 2012 року.

У 2011 році ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Орбітрейд» товари (гіпсокартон, пісок річний, цемент, консолі та накладки до них, ущільнювачі гумові та пластикові, фальшплити, траверси, килимові плитки, ковролін), про що були укладені договори поставки № 06/6-11 від 01 липня 2011 року, № 06/7-11 від 01 липня 2011 року.

ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ПП «Стрим» послуги по доставці та улаштуванню фальшпідлоги, монтажу перегородок, вантажні роботи, дюбелювання, виїзду спеціалістів в інші міста та області України, демонтажу та монтажу скляних перегородок, дверних блоків, монтажу фотошпалер, фарбування стіни, монтажу меблів, монтажу жалюзі та плінтусу, улаштування пандусу, отворів в плитах, здійсненню ремонтно-будівельних робіт, про що був укладений договір субпідряду № 555 від 17 листопада 2011 року та додатки до нього № 1 – 49.

Крім того, ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ПП «Стрим» товари (клей, фальшпідлога, ущільнювачі, консолі, алюмінієва стрічка, фальшплити, підкладки, конектори, планки пристінні, кут алюмінієвий, грунтівка, світильники, пісок, цемент, траверси, офісні меблі, матеріали для улаштування підлоги), про що були укладені договори поставки № 557 від 02 листопада 2011 року, № 703 від 01 березня 2012 року та № 760 від 02 квітня 2012 року.

У 2011 - 2012 роках ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Плей БТЛ» послуги з виконання субпідрядних будівельно-монтажних робіт в нежилому приміщенні корпусу № 3-4 по вул. Володимирській, 101, Голосіївського району м. Києва, про що були укладені договір субпідряду № 180512/1 від 18 травня 2012 року, додатки до нього № 1 та 2, договори субпідряду № 050612/1 від 05 червня 2012 року, № 291112/1 від 29 листопада 2012 року, № 636 від 22 лютого 2013 року додаткові угоди до нього № 1-3.

Також ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Стиль Медіа» інформаційно-посередницькі послуги з пошуку клієнтів на послуги с проектування офісного простору, роботи з ремонту офісних приміщень, поставки офісних меблів, систем офісних перегородок, фальшпідлоги, коврової плитки та роботи з планування офісних приміщень про що були укладені договори № 03-12/12 від 12 березня 2012 року, № 14-03/13 від 14 січня 2013 року.

У 2013 році ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ПП «Пром-Тех-Снаб» вантажно-розвантажувальні роботи та ремонтно-будівельні роботи на підставі договорів субпідряду № 08-05 від 08 травня 2013 року, № 27-05 від 27 травня 2013 року, № 07-06 від 07 червня 2013 року з додатками № 1-3, № 17-06 від 17 червня 2013 року з додатками № 1 та 2, № 01-08 від 01 серпня 2013 року, № 22-08 від 22 серпня 2013 року № 05-09 від 05 вересня 2013 року з додатками № 1 та 2, № 23-09 від 23 вересня 2013 року з додатками №1-7, № 28-10 від 28 жовтня 2013 року з додатком № 1, № 11-11 від 11 листопада 2013 року, № 14-11 від 14 листопада 2013 року з додатком № 1.

ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Компанія «Сорбіт» товар (клей, килимова плитка, стілець барний, саморізи, шурупи, профіль, доводчик, мінеральна вата, підкладки алюмінієві, фіксатор, тумба під принтер, алюмінієва стрічка, світильники, лампи, шпаклівка, ґрунтовка, фарба, утеплювач фасаду, стрічка малярна, хрестики, підвіконня й інше), про що був укладений договір поставки № 2 від 04 січня 2013 року.

Крім того, ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Компанія «Сорбіт» послуги по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу сміття, доставці і улаштуванню фальшпідлоги, дюбелюванню, улаштуванню пандусу, ремонту меблів, монтажу та установці меблів (м. Київ, м. Каховка, м. Трускавець, м. Запоріжжя), монтажу декоративного освітлення за адресою м. Київ, площа Спортивна, 1-А БЦ «Гулівер», 12-й поверх, на підставі договору субпідряду № 8 від 01 лютого 2013 року з додатками № 1 - 76, № 44 від 02 вересня 2013 року.

У 2013 році ПП «Магнат Дизайн Центр» придбало у ТОВ «Дніпро ТМ» товари (килимові покриття - ковролін) на підставі договору поставки № 621 від 29 листопада 2013 року та додатків до нього № 1-3.

Сплачені за вказаним зобов’язанням кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Аналогічний підхід, на думку суду, необхідно застосовувати і до права платника податків на віднесення сплачених за своїми зобов’язаннями коштів до сум валових витрат підприємства.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відомості податкової звітності контрагентів позивача а також на відомості актів перевірко та зустрічних звірок, здійснених щодо них.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів та додатків до них, видаткових та податкових накладних, банківських виписок та платіжних доручень, актів виконаних робіт, рахунків-фактур.

Разом з тим, необхідно зазначити, що підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес» товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та віднесення сум сплачених коштів до витрат підприємства, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. В даному ж випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Зазначена позиція була неодноразово висловлена і Вищим адміністративним судом України, зокрема в рішеннях від 18 вересня 2014 року по справі № К/9991/20420/12, від 05 червня 2014 року по справі № К/9991/62034/12, від 07 липня 2014 року по справі № К/9991/15656/11.

Наявні в матеріалах справи документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані контрагентами позивача, на підставі яких останнім нараховано податок на додану вартість.

Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальника.

А тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договору, укладеного між позивачем та вказаними вище його контрагентами, є необґрунтованим належними засобами доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що ухвалами від 12 серпня 2015 року та від 19 жовтня 2015 року було по справі судово-економічну експертизу, а на вирішення експерту поставлено, в тому числі, наступне питання: «Чи підтверджується або спростовується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та звітності позивача висновки, викладені в акті перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС в м. Києві № 1219/26-54-22-02-10/30659728 від 06.11.2014 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Магнат Дизайн Центр» (код ЄДРПОУ 30659728) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, про порушення ПП «Магнат Дизайн Центр» п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, вимог ст. 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 5 130 223, 00 грн, та податку на додану вартість у розмірі 3 062 228, 00 грн».

На виконання наведених рішень Українським незалежним науково-дослідним бюро судових експертиз «СОВА» було підготовлено висновок комісійної судово-економічної експертизи № 14/03/16-1 від 14 березня 2016 року, яким встановлено, що, в контексті прийнятих ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2014 року № 00012292205 та № 00012282205: заниження податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 3 062 228, 00 грн та сума штрафних санкцій у розмірі 790 560, 00 грн не підтверджується документально; завищення витрат, що обраховується при обчисленні об’єкту оподаткування на 20 825 527, 00 грн та, відповідно, заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 5 130 223, 00 грн не підтверджується документально.

Наведене, на думку суду, додатково до вказаного вище свідчить про безпідставність висновків акту перевірки № 1214/26-54-22-02-10/30659728 від 06 листопада 2014 року про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що в свою чергу є свідченням безпідставності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкового органу.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що наведеним висновком комісійної судово-економічної експертизи № 14/03/16-1 від 14 березня 2016 року було також встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 статті 201 ПК України в частині наявності окремих недоліків в отриманих від контрагентів податкових накладних, що спричинило відхилення задекларованих сум податкового кредиту з ПДВ.

В контексті наведеного суд зазначає, що при оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу вимог п. 201.6 статті 201 ПК України.

Наведена правова позиція узгоджується зі сталою судовою практикою Вищого адміністративного суду України, відображеною, зокрема, в ухвалі від 18 квітня 2016 року по справі № К/800/43598/15.

Таким чином, наведені положення висновку комісійної судово-економічної експертизи № 14/03/16-1 від 14 березня 2016 року оцінюються судом критично та беруться до уваги виключно в розрізі інших наявних в матеріалах справи доказів, які, як було зазначено вище, свідчать про правомірність заявлених ПП «Магнат Дизайн Центр» вимог.

Проаналізувавши наведене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2014 року № 00012292205 та № 00012282205 є неправомірними та необґрунтованими у зв'язку із протиправністю висновків акту перевірки № 1214/26-54-22-02-10/30659728 від 06 листопада 2014 року, на підставі яких вони були прийняті.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Магнат Дизайн Центр» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26 листопада 2014 року № 00012292205 та № 00012282205.

Судові витрати в сумі 487,20 грн присудити на користь Приватного підприємства «Магнат Дизайн Центр» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій