Постанова № 62117156, 19.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 жовтня 2016 року 08:40 справа №826/17806/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Кабінету Міністрів України 2. Державної судової адміністрації України 3. Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києвітретя особаДержавна казначейська служба Українипровизнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач 2) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі по тексту - відповідач 3), в якому з урахуванням заяв про зміну позовних вимог від 23 листопада 2015 року та зменшення позовних вимог від 18 березня 2016 року, просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 в частині не приведення постанови від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року), у відповідність до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01 січня 2015 року, та у відповідність до частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28 березня 2015 року в період часу з 28 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року; 2) зобов'язати відповідача 1 привести у відповідність постанову від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року), у відповідність до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 01 січня 2015 року, та у відповідність до частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у редакції станом на 28 березня 2015 року в період часу з 28 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року; 3) зобов'язати відповідача 1 привести у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" постанову Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України"; 4) визнати неправомірними дії відповідача 3 щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); 5) зобов'язати відповідача 3 здійснити перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по теперішній час включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, відпускні, матеріальна допомога на оздоровлення тощо).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17806/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 30 березня 2016 року позивач не прибув, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності; представники відповідача 1 та відповідача 3 проти задоволення позовних вимог заперечили, представники відповідача 2 та третьої особи до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 23 вересня 2002 року працює у Святошинському районному суді міста Києва на посаді помічника судді, що підтверджується довідкою Святошинського районного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року №34.

Відповідно до довідки Святошинського районного суду міста Києва від 18 листопада 2015 року №56 посадовий оклад позивача станом на 18 листопада 2015 року становить 2 756,00 грн.

Позивач вважає, що відповідач 1 допускає протиправну бездіяльність щодо не приведення Постанови "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року №268 у відповідність до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 29 березня 2015 року); відповідач 3 неправомірно не нарахував та не виплатив заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року у відповідності до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 29 березня 2015 року).

Відповідач 1 проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав вчинення Кабінетом Міністрів України відповідних дій щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність до діючого законодавства.

Відповідачі 2 та 3 проти позову також заперечили, зазначивши, що заробітна плата помічнику судді Левко О.О. виплачена в межах затвердженого фонду оплати праці та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, в частині внесення змін до статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яким визначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюється з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

29 березня 2015 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", яким затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 29 березня 2015 року) розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Відповідно до частини третьої статті 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 29 березня 2015 року) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, тобто 12 180,00 грн.

Таким чином, враховуючи положення частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 29 березня 2015 року) розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, має становити не менше 3 654,00 грн., а розмір посадового окладу працівника апарату суду, віднесеного до 5 категорії посад державного службовця - 4 750,20 грн.

Підпунктом 2 пункту 13 перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінету Міністрів України встановлено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінету Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Частиною першою та частиною третьою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі по тексту - Постанова №268) затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47), в якій посадовий оклад працівників апарату місцевого суду установлено в твердому розмірі безвідносно до посадового окладу судді місцевого суду.

Таким чином,у тримісячний строк з дня набрання чинності Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", а саме з 28 березня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язаний привести Постанову №268 у відповідність до вимог вказаного Закону шляхом внесення відповідних змін до неї.

Разом з тим, суд звертає увагу, що всупереч підпункту 2 пункту 13 перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, а саме до 28 червня 2015 року не привів Постанову №268 у відповідність до Закону, оскільки посадові оклади працівників апарату місцевого суду залишились незмінними.

При цьому суд залишає поза увагою посилання відповідача 1 на вчинення ним дій щодо виконання вимог підпункту 2 пункту 13 перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та тривалу процедуру погодження внесення змін нормативно-правових актів, оскільки зазначене не звільняє Кабінет Міністрів України від виконання вимог вказаного Закону.

Внесення змін до Постанови №268 відбулося лише із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України".

Так, відповідно до додатку 47 до Постанови №268 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №644) місячний посадовий оклад помічника: судді, заступника голови суду встановлюється з коефіцієнтом 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду, тобто у розмірі 4 872,00 грн.

Наведене свідчить, що Кабінет Міністрів України не привів Постанову №268 у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, відповідно, до цього часу мала місце протиправна бездіяльність Уряду, що вказує про задоволення вимог у цій частині.

Крім того, суд звертає увагу, що прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 02 вересня 2015 року №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" не може вважатись приведенням нормативного-правового акта у відповідність із законом, оскільки приміткою до додатку 47 Постанови №268 передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення, що не узгоджується із розміром посадового окладу працівника суду відповідно до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

В частині вимог про зобов'язання Кабінету Міністрів України привести у відповідність постанову від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" та постанову Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" у відповідність до вимог закону, суд зазначає, що наразі вказані нормативно-правові акти узгоджуються із нормами Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", що є підставою для відмови у позові у цій частині.

Суд також не погоджується із рештою позовних вимог щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та виплати, виходячи з наступних підстав.

З 01 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Однак, на час виникнення спірних правовідносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена Постановою №268, яка, як встановлено вище, до 09 вересня 2015 року залишалась незмінною.

Наведене свідчить про невиконання з боку Кабінету Міністрів України покладених на нього обов'язків щодо приведення у тримісячний строк його нормативно-правових актів у відповідність із вищевказаними законами.

Також, з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року зміни до Постанови №268 щодо розмірів окладів працівників апарату суду Кабінетом Міністрів України внесено не було.

Тому, відповідно, Закони України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не передбачали видатків на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року.

З аналізу вказаного слідує висновок, що відповідачі 2 та 3 не наділені повноваженнями самостійно, без відповідного правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності дій Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві в частині виплати позивачу заробітної плати в межах видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників та у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15 та від 13 липня 2016 року №818/3372/15, №820/4653/15.

У свою чергу відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 1 не доведено правомірність та обґрунтованість своєї бездіяльності з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,у свою чергу позивач не довів обставини на яких ґрунтуються його вимоги щодо перерахунку заробітної плати, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення постанови від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у відповідність із Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов