Постанова № 62116553, 20.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 жовтня 2016 року №826/22199/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2015 №0017481706,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючим органом не враховано факту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» на території зони АТО, а саме: у місті Донецьк, що у відповідності до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключає можливість застосування до останнього штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску. Крім того, за твердженням позивача, податкова вимога від 05.01.2015 №Ю-14565-25, якою визначено розмір недоїмки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» з єдиного внеску, скасована у порядку адміністративного (досудового) оскарження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв’язку з наявною у товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» недоїмкою з єдиного внеску, на яку нараховано штраф та пеня, що підтверджується відомостями з особової картки платника єдиного внеску.

Розгляд справи №826/22199/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» застосовано штраф у розмірі 25 806,03 грн. (за період з 21.11.2014 по 20.03.2015 (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 69 297,22 грн. (за період з 21.01.2015 по 30.06.2015 (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 37 039,22 грн., що у загальному розмірі складає 132 142,47 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п’ята статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

При цьому, приписами частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів, а у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (пункти 1 та 2 частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

У силу частин другої та третьої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Крім того, у відповідності до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла до 01.01.2015 (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 №77-VIII), орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У свою чергу, пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції, яка діяла після 01.01.2015, визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, застосування до позивача штрафу за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10% (до 01.01.2015) та у розмірі 20% (після 01.01.2015), а також нарахування пені у розмірі 0,1% від суми недоїмки безпосередньо передбачено наведеними законодавчими положеннями.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи не заперечувалося факту наявності в останнього недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Водночас, останнім наголошено, що рішенням Державної фіскальної служби України від 31.03.2015 №6620/6/99-99-10-01-07-15 податкова вимога державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.01.2015 №Ю-14565-25, якою товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» станом на 31.12.2014 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 180905,66 грн., скасована та вважається відкликаною.

У той же час, суд звертає увагу, що у вказаному рішенні Державної фіскальної служби України від 31.03.2015 №6620/6/99-99-10-01-07-15 наголошено, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2015 №Ю-14565-25 передчасно зазначено дату набрання законної сили, відтак, дана вимога підлягає скасуванню. Разом з тим, дане порушення не скасовує суму недоїмки по суті. Факт наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2014 у розмірі 180 905,66 грн. також підтверджується наявною у матеріалах справи копією особової картки платника єдиного внеску.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог також наголошено, що пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключає можливість застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, оскільки до грудня 2014 року вказане товариство було зареєстровано у місті Донецьк, який віднесено до зони АТО.

Так, приписами пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Враховуючи викладене, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на період АТО, звільняються від своїх обов'язків, зокрема щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати ЄВ, подання звітності тощо.

При цьому, у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати бізнес із зони АТО в інші регіони України. Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов'язання платників на контрольованих територіях України.

Вказана позиція викладена у листі Державної фіскальної служби України від 25.11.2015 №25921/10/28-10-06-11.

У відповідності до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08.12.2014 вчинено реєстраційну дію за №12661050012015562 щодо змін до установчих документів, зміни місцезнаходження, зміни складу або інформації про засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра», а вже 10.12.2014 видано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою в якості місцезнаходження позивача зазначено місто Київ, площа Спортивна, 3-В.

З огляду на вказане вбачається, що у період з 14.04.2014 по 08.12.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» на підставі положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було звільнено від застосування до нього штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Натомість, згідно з доданим до оскаржуваного рішення розрахунком штрафної санкції, вбачається, що нарахування штрафу відбувалось у період з 21.11.2014 по 30.06.2015, відтак, розрахунковий період включає у себе, у тому числі, і період, протягом якого позивач звільнений від нарахування штрафу і пені за несвоєчасне сплату єдиного внеску, а тому рішення від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в цій частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, керуючись наведеним розрахунком штрафної санкції видається за неможливе вичленити розмір штрафу та пені, нарахованих у період з 14.04.2014 по 08.12.2014, тобто у період звільнення позивача від сплати останніх.

Так, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Суд також не може собою підміняти податковий орган і надавати оцінку значення вищевказаних невідповідностей на результат прийняття податкового повідомлення-рішення, яке приймається керівником відповідача.

Суд не повноважений давати оцінку впливу вказаних невідповідностей, оскільки такими повноваженнями наділений лише керівник відповідача, суд вправі надати оцінку оскаржуваному податковому повідомленню в межах предмету позову у даній справі.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 у справі № 21-527во06, позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 08.10.2012 у справі № К-58359/09, від 14.06.2012 у справі К-34052/10 та від 08.05.2007 у справі № К-10137/06, постанові від 20.02.2008 у справі К/С№ К-19462/06.

Беручи до уваги вказане, суд дійшов до висновку про скасування рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у повному обсязі.

При цьому, суд наголошує на тому, що контролюючий орган із врахуванням висновків даної постанови не позбавлений можливості в межах своїх повноважень, відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вжити заходи щодо застосування встановленої законом відповідальності до позивача у разі наявності порушення щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.