Ухвала суду № 62114126, 28.09.2016, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/110/16

Справа № 754/8453/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Галась І.А.

при секретарі Ленській.,

розглянувши в судовому засіданні заяву скаргу ОСОБА_1 на постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича від 25.052016 року про стягнення виконавчого збору, арешт майна та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 50996794),

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанови від 25.05.2016 року про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Мотивував вимоги скарги тим, що 29.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. розглянута заява представника стягувача ОСОБА_4 про примусове виконання виконавчого листа №2-211/15, виданого 23.07.2015 року Деснянським районним судом м. Києва на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва про стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» з ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.03.2007 року заборгованості за кредитом в розмірі 500 000.00 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення станом на 21.04.2015 року еквівалентно 11127193.50 грн., заборгованості за процентами по кредиту у розмірі 70502.97 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 1569000.38 грн., пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 2029261.94 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 607669.70 грн. Також боржнику за виконавчим провадженням встановлено семиденний строк для самостійного виконання. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження була оскаржена до Деснянського районного суду м. Києва з підстав того, що заява від 25.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження підписана та подана особою без належних повноважень та у не встановлений Законом спосіб. Крім того, в оскаржуваній постанові сума стягнення необґрунтовано та без належних на те підстав самостійно завищена головним державним виконавцем, що є порушенням вимог ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження». 25.05.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Назаровцем А.Т. винесена постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 39 324,49 доларів США та цього ж дня винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику. В порушення вимог ст.ст. 9, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» №606/XIV, постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт не направлялись заявнику (боржнику). По існування вищевказаних постанов боржник дізнався 14.06.2016 року після ознайомлення його представника з матеріалами виконавчого провадження. Отже, державний виконавець не надавши боржнику строк для добровільного виконання рішення порушив свої обов'язки, процедуру примусового виконання рішення та процесуальні права боржника, в зв'язку з чим скаржник звернувся до суду з даною скаргою. Орган ДВС, не надавши строк для добровільного виконання рішення, розпочав його примусове виконання, стягнув виконавчий збір та арештував майно боржника, що є незаконним.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав та просив суд про їх задоволення з викладених у скарзі підстав. Щодо вимоги викладеної в прохальній частині скарги за №2 про об'єднання в одне провадження справи за скаргою заявника на постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2016р. з даною скаргою, представник скаржника зазначив, що не підтримує дану вимогу.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням «Укрпошти».

Представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить подана ним через канцелярію суду заява, в якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника АТ «Родовід Банк».

Вислухавши пояснення представника скаржника, вивчивши письмові матеріали справи,судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України "Про виконавче провадження. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

29.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. була розглянута заява представника стягувача ОСОБА_4 про примусове виконання виконавчого листа №2-211/15, виданого 23.07.2015 року Деснянським районним судом м. Києва на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва про стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» з ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.03.2007 року заборгованості за кредитом в розмірі 500 000.00 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення станом на 21.04.2015 року еквівалентно 11127193.50 грн., заборгованості за процентами по кредиту у розмірі 70502.97 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 1569000.38 грн., пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 2029261.94 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 607669.70 грн. Боржнику за виконавчим провадженням встановлено семиденний строк для самостійного виконання.

25.05.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору (ВП №50996794). Відповідно зазначеної постанови від 25.05.2016 року, постановою від 29.04.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-211/15 виданого Деснянським районним судом м. Києва 23.07.2015 року про стягнення на користь ПАТ «Родовід Банк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, запропоновано боржнику виконати його в самостійному порядку в строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Боржником виконавчий лист станом та 25.05.2016 у повному обсязі не виконано, доказів повного виконання документа державному виконавцю не надано. Посилаючись на ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 39324,49 доларів США.

Також у виконавчому провадженні №50996794 головним державним виконавцем відділу примусового виконанні рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. 25.05.2016 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 432569,46 долари США.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. про відкриття виконавчого провадження за № 50996794 від 29.04.2016 року.

Як зазначив в судовому засіданні представник скаржника, постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.05.2016 року боржнику не вручались, про їх існування боржник дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 14.06.2016 року.

Згідно вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 57 Закону України арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Враховуючи, що ухвалою суду від 16 вересня 2016 року було визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50996794 від 29.04.2016 року, при її винесенні судом було встановлені порушення вимог закону України «Про виконавче провадження», суд вважає вимоги заявника про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та арешт майна боржника обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Також ухвалою суду від 16 вересня 2016 року встановлено, що в постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було зазначено суми, яка залишилася не сплаченою стягувачу відповідно до виконавчого документу.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, боржник був фактично позбавлений можливості самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин скарга ОСОБА_1 про скасування постанов органу державної виконавчої служби підлягає задоволенню.

Також, скаржник просить визнати поважною причину пропуску процесуального строку на оскарження постанови про відкриття провадження.

В судовому засіданні було встановлено, що постанови від 25.05.2016 року боржнику не вручались. Як зазначив в судовому засіданні його представник, про її існування він дізнався лише 14.06.2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ст.. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Оскільки процесуальний строк оскарження пропущений з причин, які не залежали від заявника, а тому є поважними і строк підлягає поновленню.

Таким чином, враховуючи викладене, на думку суду, постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 25.05.2016 року про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (виконавче провадження №50996794) не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", є протиправними і підлягають скасуванню, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.383,384,387,388 ЦПК України, Законом України від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 25.05.2016 року (ВП № 50996794) винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.05.2016 року (ВП № 50996794), винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: