Ухвала суду № 62112552, 20.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3936/16 Головуючий у 1 інстанції: Парій О.В.

Є.У. № 310/6531/14 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бердянського міськрайонного суду міста Запоріжжя від 23 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім'я Святої Тройці 22 000 грн.

У червні 2016 року державний виконавець Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області звернувся до суду із заявою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_3, посилаючись на те, що останній ухиляється від виконання судового рішення.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року подання задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника стягувача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Наявність свідомого ухилення боржника від виконання обов'язку по сплаті боргу за виконавчим документом та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу за відсутності державного виконавця, оскільки в п.3 подання і в заяві від 23.06.2016 року останній просив розглянути справу за його відсутності, однак державний виконавець зобов'язаний добросовісно виконувати свій процесуальний обов'язок і надати суду докази факту ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань і не має права ухилятись від такого процесуального обов'язку .

Відповідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Із змісту ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України видно, що вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції порядку розгляду подання державного виконавця.

Крім того, посилання суду на те, що державним виконавцем вживалися будь-які заходи щодо стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів є безпідставними, оскільки наявні в матеріалах справи докази, які надав виконавець суду першої інстанції в обґрунтування свого подання: копії виконавчих листів, постанови про відкриття виконавчого провадження, запитів до УПФУ, Податкової служби АІС «Автомобіль», не свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення.

Із апеляційної скарги вбачається, що боржник не був обізнаний про примусове виконання судового рішення, оскільки не отримував ні копрію постанови про відкриття виконавчого провадження, ні викликів до виконавчої служби.

Матеріали справи не містять жодного процесуального документу, який би спростував ці доводи апеляційної скарги.

Суд не досліджував обставини,що мають значення для справи, а сама по собі наявність боргу не може свідчити про ухилення боржника від виконання обов'язку по його сплаті.

Таким чином, без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про задоволення подання є передчасним.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала суд підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням визначеного ст. 377-1 ЦПК України порядку вирішення за поданням державного виконавця питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.307,312 п.3 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2016 року по цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: