Ухвала суду № 62112312, 18.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/5238/14 Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В.О.

Провадження № 22-ц/778/1143/16 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорозькій області, про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та застосування правових наслідків недійсності правочину, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що, відповідно до укладеного договору № б/н від 13.08.2013 року, ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 33469,05 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 30.05.2014 року має заборгованість - 46439,48 грн., яка складається з наступного: 33318,46 грн. - заборгованість за кредитом; 9683,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 750,00 грн. - заборгованість з пені та комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2187,59 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі зазначеного просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.08.2013 року у розмірі 46 439,48 грн. та судові витрати.

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, яку ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року залишено без розгляду.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2015 року заяву ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення від 27 листопада 2015 року скасовано.

В серпні 2015 року ОСОБА_3 повторно звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорозькій області, про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та застосування правових наслідків недійсності правочину, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що між нею та банком 2013 році не укладався кредитний договір. Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 13.08.2013 року, вона лише виявила бажання оформити на своє ім'я зарплатний пакет та послугу накопичення «Копилка». Заяву про надання кредиту вона не надавала. Вказані ПАТ КБ «ПриватБанк» кошти їй не надавались, доказів отримання нею коштів банком не надано.

В жовтні 2013 року вона дізналась, що отримана нею картка має негативний баланс приблизно 34000 грн. і 20 жовтня 2013 року звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» та Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області з заявою про недійсність кредитного договору та проханням надати всі документи по її кредитним справам.

Вважає, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, у вигляді двосторонньої реституції, оскільки при його укладенні банком були порушені загальні засади цивільного законодавства, що передбачені п.п. З, 6 ч.1 ст.З ЦК України, вона була введена в оману банком щодо суттєвих умов кредитного договору.

Діями ПАТ КБ «ПриватБанк» їй спричинена моральна шкода, оскільки вона не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена її душевна рівновага, що виражається у почутті розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні.

На підставі зазначеного просила визнати недійсним договір б/н від 13.08.2013 року, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк», в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з ОСОБА_3 на користь банку судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорозькій області, про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та застосування правових наслідків недійсності правочину, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанцї виходив з того, що кредитний договір між сторонами не був укладений, тому не може бути визнаний недійсним і вимоги банку за договором, який не укладено, не підлягають задоволенню.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.08.2013 року №б/н, позивач зазначав, що ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 33 469,05 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00% річних на суму залишку заборгованості (т.1, а.с.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.08.2013 року ОСОБА_3 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» із заявою про оформлення на своє ім'я зарплатної картки та послуги накопичувальної картки «Копилка» (т.1, а.с.7).

Будь-яких інших заяв ОСОБА_3 від 13.08.2013р. про отримання: кредитної картки, кредитних коштів матеріали справи не містять та позивачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Факт отримання зарплатної картки відповідачем ОСОБА_3 не заперечується.

Як вбачається з виписки по кредитному рахунку ОСОБА_3 № 5168********8366, відповідачу 13.08.2013 року встановлено кредитний ліміт 0,00 грн., та в той же день наступною операцією встановлений негативний ліміт - 33 469,05 грн. (т.1, а.с.65-75).

Згідно зположеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, посилаючись на ті обставини, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку складає договір, позивач не надав доказів звернення ОСОБА_3 до банку із заявою про отримання кредитних коштів та їх розміру,тобто укладання кредитного договору 13.08.2013 року, що є його обов?язком в розумінні положень ст.ст.10,60 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції представник позивача не заперечував, що кошти в сумі 33 469,05 грн. на рахунок ОСОБА_3 не надходили та відповідачем не отримувались, а були списані в рахунок погашення заборгованості за іншим кредитним договором, укладеним між сторонами 23.12.2005 року.

Проте, з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 23.12.2005 року позивач до суду не звертався, предметом зазначеного спору є заборгованість за кредитним договором, укладеним між сторонами 13.08.2013 року, за яким, за твердженням позивача, відповідач отримала кредитні кошти в сумі 33 469,05 грн.

Крім того, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорозькій області, про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що кредитний договір був неукладений, а тому, виходячи з роз?яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визнання неукладеного договору недійсним не відповідає можливим способам захисту.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», банк просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін (т.1, а.с.237).

Довід апеляційної скарги про те, що, починаючи з 13.08.2013 року, ОСОБА_3 користувалась кредитними коштами, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки з виписки по розрахунку, на яку посилається позивач (т.1, а.с.238-239) не вбачається, що відповідач отримувала кредитні кошти.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснила, що ОСОБА_3 не здійснювала платежів та не отримувала коштів за зазначеною кредитною карткою.

Інша частина апеляційної скарги зводиться до цитування норм матеріального та процесуального права та не містить обгрунтування, що саме в рішенні суду не відповідає нормам права, та як це вплинуло на ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: