Ухвала суду № 62110393, 13.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27202/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничук В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 305-17 від 30.04.2015 р. яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 4 791 грн. 70 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 14 лютого 2000 р. ОСОБА_2 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2007 р. позивач набув право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 14 (групи приміщень № 37) загальною площею 104,4 кв.м. розташовані по АДРЕСА_1.

17 квітня 2012 р. позивачеві видано Свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_1.

30.04.2015 р. державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 305-17 яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 4 791 грн. 70 коп.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає земельний податок, як обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Стаття 270 Податкового кодексу України визначає, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Разом з тим, статтями 286 та 287 Податкового кодексу України встановлено окремі особливості обчислення та сплати плати за землю.

Так, відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, наведена норма передбачає обов'язок сплати податку за земельні ділянки не з дати реєстрації права на земельну ділянку, а з дати реєстрації права на нерухомість.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.08.2007 р. ОСОБА_2 було видано Реєстраційне посвідчення № НОМЕР_2 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1.

За змістом довідки житлово-експлуатаційної дільниці № 903 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» № 35 від 12.02.2016 р. будинок АДРЕСА_1 є 4-поверховим житловим будинком із підвальними приміщеннями.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач зобов'язаний був сплати земельний податок у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він, як платник єдиного податку, звільнений від сплати земельного податку, обґрунтовано не взято судом до уваги.

Згідно пункту 269.2 статті 269 ПК України особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

За змістом абзацу 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто, як вірно зазначив суд попередньої інстанції, обрання суб'єктом господарювання спрощеної системи оподаткування не є безумовною підставою для його звільнення від сплати земельного податку.

Обов'язковою умовою цьому є використання землі у господарській діяльності.

Разом з тим, ні у суді першої інстанції, ні на стадії апеляційного перегляду справи позивач не надав доказів, які б свідчили про використання ним земельної ділянки для провадження господарської діяльності.

Помилковим є посилання скаржника на відсутність у контролюючого органу відомостей з державного земельного кадастру.

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, як зазначалось вище, в силу приписів пункту 287.8 статті 287 ПК України фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що відповідачем невірно розраховано розмір земельного податку, оскільки належні йому нежитлові приміщення складають лише 1/5 частину від загальної площі будівлі є помилковим.

Виходячи з буквального тлумачення пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує земельний податок, як за площі під такими приміщеннями (їх частинами), так і з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Водночас, у даній ситуації державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві визначила суму грошового зобов'язання лише за площі під нежитловими приміщеннями, що належать позивачеві.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 18 жовтня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.