Ухвала суду № 62108728, 17.10.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4903/16-к

Провадження № 1-кп/265/345/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарях Азаровій А. О., Байрачній І. О.,

за участю прокурорів Папакіца Ю. В., Кузь А. В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42016051290000017 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого директором ТОВ «Мехенергоремонт», раніше не судимого, який зареєстрований на мешкає в АДРЕСА_1, в скоєні злочину, передбаченому ст. 172 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи засновником товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» (ЄДРПОУ 38081945), зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_6, та фактично розташованого по пр. Перемоги 22 в м. Маріуполі, обіймаючи посаду директора зазначеного товариства, наділений повноваженнями виконувати адміністративно-господарські і організаційно-розпорядчі функції вказаного підприємства, у тому числі має право самостійно приймати на роботу та звільняти з роботи працівників штатних співробітників такого товариства.

Діючи з метою ухилення від сплати обов'язкових платежів і відрахувань з доходів співробітників, ОСОБА_2 вирішив, грубо порушуючи законодавство про працю, використовувати найману працю працівників без офіційного оформлення з ними трудових правовідносин.

Так ОСОБА_2 в своїх особистих інтересах, незаконно, без належного оформлення трудових відносин використовував працю громадян: ОСОБА_3, який працював в період часу з 19 грудня 2014 року по лютий 2016 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4, який працював в період часу з 13 липня 2015 року по лютий 2016 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5, який працював в період часу з 20 листопада 2015 року по лютий 2016 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6, який працював в період часу з 26 листопада 2015 року по травень 2016 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено.

Найману працю зазначених осіб ОСОБА_2 використовував під час проведення ремонтних робіт по вул. Лепорського 1 в м. Маріуполі за договором підряду, укладеним між ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ».

Використовуючи найману працю вказаних осіб без належного оформлення трудових відносин, ОСОБА_2 грубо порушив законодавство про працю, зокрема, ст. 46 Конституції України, ст. ст. 2, 21, 24, 48, 110, 254 Кодексу законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 16, 18, 51, 168 Податкового кодексу України.

Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ст. 172 ч. 1 КК України, тобто як грубе порушення законодавства про працю.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 вказував, що він, дізнавшись про вакансію слюсаря ремонтника на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», подав документи (паспорт, трудову книжку та документ про освіту) до відділу кадрів вказаного підприємства та директору, ОСОБА_2, після чого пройшов профогляд та приступив до роботи на вказаному підприємстві. У відділі кадрів йому повідомили, що він буде на іспитовому строку три місяці, після чого його працевлаштують. Там він працював по вісім годин на день пять днів у тиждень, пропрацювавши так з 13 липня 2015 року по 20 листопада 2015 року. Працював він при цьому на комбінаті «Азовсталь» та «Коксохім». Вказував, що зарплату йому за роботу видавали. Після минування тримісячного строку він звернувся до обвинуваченого з вимогою його працевлаштувати, однак ОСОБА_2 відмовив йому. Натомість після цього потерпілий продовжував працювати доки йому не заборгували по зарплаті, тому вважав, що обвинувачений, як керівник ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», йому винен заробітну плату. Після цього він звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою разом із ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Потерпілий ОСОБА_3 в суді пояснив, що він був знайомий із обвинуваченим по роботі на іншому підприємстві, тому після пропозиції обвинуваченого попрацювати на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» він погодився. При цьому він не оформлював офіційно жодних договорів про працевлаштування на такому підприємстві та не звертався із таким питання до ОСОБА_2 Згодом він усно звертався до свого майстра про працевлаштування, однак у цьому йому було відмовлено через відсутність у нього місця реєстрації. Натомість він продовжував працювати на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», пропрацювавши з кінця 2014 року десь до кінця 2015 року пять днів на тиждень по вісім годин у день. Працював на ділянках в комбінаті «Азовсталь» та «Коксохім». Зазначав, що лише внаслідок нерегулярної виплати зарплати він вирішив звільнитись з ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ». Зазначав також, що заборгованість по заробітній платі йому ОСОБА_2 повністю погасив, що також підтверджується копією розписки ОСОБА_3 від 29 лютого 2016 року, за якою той претензій до обвинуваченого немає. Вказував натомість, що він не писав в заяві до правоохоронних органів, що йому заборгували 600 000 грн. У теперішній час він працює неофіційно на іншому підприємстві, виконуючи таку саму роботу на комбінаті «Азовсталь», що виконував раніше на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ».

Потерпілий ОСОБА_6 вказував, що він працює офіційно сторожем з лютого 2016 року в пансіонаті ветеранів війни та праці, а також офіційно у ПП «Консоль» на території комбінату «Азовсталь». До цього він неофіційно працював пять днів на тиждень на комбінаті «Азовсталь» в ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» з листопада 2015 року по травень 2016 року газорізником, бо мав допуск до таких робіт. Так він звертався до відділу кадрів ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», де подавав необхідні документи для працевлаштування, де отримував пропуск на «Азовсталь». У відділі кадрів йому повідомили, що він буде взятий на місячний іспитовий строк. При цьому вказував, що трудову книжку він не надавав взагалі. Через місяць він дізнався у обвинуваченого, що можливості його офіційно працевлаштувати немає. Не заперечує, що звертався разом із іншими потерпілими до правоохоронних органів із заявою. Однак запевняв, що не писав, що йому обвинувачений винен 600000 грн. У теперішній час йому повністю погасили заборгованість по зарплаті на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ».

При цьому в справі мається письмова розписка ОСОБА_6 про отримання ним в рахунок оплати виконаних послуг за усним договором із ОСОБА_2, до якого він претензій не має.

Потерпілий ОСОБА_5 вказував, що він працював неофіційно в ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» з листопада 2015 року по лютий 2016 року на території комбінату «Азовсталь» на підставі виданого йому допуску. Для працевлаштування він звертався до відділу кадрів ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», однак трудову книжку у нього не вимагали, бо її у нього ще не було. Там йому пообіцяли працевлаштувати згодом. З питання працевлаштування на підприємстві із обвинуваченим він ніколи не спілкувався. На ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» він працював пять днів на тиждень. Вказував, що через деякий час він разом із іншими потерпілими звертався із заявою до правоохоронних органів, де підписував відповідну заяву. При цьому він у такій заяві не вказував про заборгованість перед ним по зарплаті.

Свідок ОСОБА_7 в суді вказував, що він по пропозиції обвинуваченого, якого знав, працював пять днів на тиждень в ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» слюсарем-ремонтником з грудня 2014 року по травень 2016 року, виконуючи роботи на комбінаті «Азовсталь» на підставі допуску. При цьому трудову книжку він не давав для працевлаштування, бо за словами ОСОБА_2 офіційно працевлаштуватися можливості не було. Заробітну плату йому платили справна. Умови роботи на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» його повністю влаштовували. Стверджував, що на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» також працювали у той період десь до лютого 2016 року - ОСОБА_3, з листопада 2015 року по лютий 2016 року - ОСОБА_6 Згодом він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перейшли працювати разом до ПП «Консоль».

Свідок ОСОБА_8 в суді вказував, що він зараз працює разом із ОСОБА_7 в ПП «Консоль». Раніше він працював неофіційно на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» з жовтня 2015 року по травень 2016 року пять днів на тиждень. Працював на території комбінату «Азовсталь» на підставі допуску. Стверджував, що на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» також працювали неофіційно ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Вказував при цьому, що він неодноразово звертався до обвинуваченого з проханням позичити гроші, який йому позичав гроші на власні потреби.

Свідок ОСОБА_9 вказував у судовому засіданні, що він, як інспектор з охорони праці, був запрошений слідчим в якості спеціаліста для перевірки вилучених у ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» документів, однак за відсутності усіх необхідних документів дати обєктивну оцінку вилученим матеріалам він не міг.

Свідок ОСОБА_10 в суді вказувала, що вона працює бухгалтером на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» офіційно з 1 серпня 2014 року. Зазначала, що ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» виконує роботу на комбінаті «Азовсталь» через субпідрядників. При цьому на підприємстві працює десь від 16 до 20 осіб. Однак прийомом на роботу працівників вона не займається.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказував, що він працює офіційно в ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» з січня 2016 року слюсарем-ремонтником на території комбінату «Азовсталь». Умови праці та зарплата його повністю влаштовують. Підтвердив, що знає ОСОБА_3 ще по роботі на іншому підприємстві.

Суд при цьому зауважує, що ані потерпілі, ані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 письмово не зверталися ані до директора ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», ОСОБА_2, ані до інших керівних органів такого підприємства, ані до ради трудового колективу при ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» з питанням їх працевлаштування.

Виконання робіт на території ПАТ «МК «Азовсталь» силами ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» підтверджується договором підряду від 23 жовтня 2015 року № 2016/3ск.

Видача за заявками ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» комбінатом «Азовсталь» тимчасових пропусків потерплим підтверджується відповіддю ПАТ «МК «Азовсталь», заявками на отримання таких пропусків від імені ОСОБА_2, де нібито вказано номер та дату наказу про прийняття на роботу потерпілих.

Відсутність відрахувань податків з доходів потерпілих підприємством ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», а також відсутність офіційного декларування отримання доходів потерплими на час роботи в ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» підтверджується відомостями ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя та Маріупольської ОДПІ.

Відсутність записів у трудових книжках щодо працевлаштування на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» потерпілих підтверджується копіями таких книжок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Повноваження обвинуваченого ОСОБА_2, як директора ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» підтверджуються копією статуту ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», випискою є ЄДР юридичних осіб та ФОП, а також довідкою з ЄДРПОУ серія АБ № 453105.

Не визнаючи свою провину, обвинувачений в судовому засіданні вказував, що він працює директором ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ». Зазначав, що оскільки його підприємство виконує роботи на заводі «Азовсталь» на підставі договорів підряду, то він змушений залучати додатково субпідрядні організації та додаткових фізичних осіб для виконання разових допоміжних робіт, які не вимагають проходження спеціального навчання. Зазначав, що з подачі ОСОБА_4 на його підприємстві двічі проводились обшуки працівниками поліції, в ході яких було незаконно вилучено майно та документи ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ». При цьому вказував, що він дійсно наймав за виконання разових робіт ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 Стверджував при цьому, що ОСОБА_4 не працював взагалі на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ». Натомість ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 й ОСОБА_8 виконували разові роботи на підставі усної домовленості із ним. Не заперечував, що він виписував пропуск на комбінат «Азовсталь» на ОСОБА_4, однак тільки для того, щоб той подивився та ознайомився з умовами роботи на підприємстві. Про працевлаштування на ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» звертався лише ОСОБА_3, однак у нього не було місця реєстрації, тому його офіційно не працевлаштували. Зазначав також, що наказів про прийом на роботу на потерплих не було, а лише була про це формальна вказівка у заявці для оформлення допуску на комбінат «Азовсталь» потерпілих. Зазначав при цьому, що він не порушував трудове законодавство щодо потерпілих та не мав умислу ухилитися від відрахувань у бюджет. Додавав, що пропонував разовим працівникам оформитись, як ФОП, щоб можна було укладати цивільний договір на виконання робіт із ними. Просив закрити провадження щодо нього на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

При цьому від захисника обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, надійшло суду клопотання, підтримане обвинуваченим, про закриття кримінального провадження № 42016051290000017 щодо ОСОБА_2 за ст. 172 ч. 1 КК України зі звільненням його від кримінальної відповідальності за таке діяння, на підставі набрання чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи подане клопотання сторона захисту посилалась на те, що дії ОСОБА_2 перестали підпадати під кримінальну відповідальність, визначену ст. 172 ч. 1 КК України, через набуття чинності 1 січня 2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким було викладено у новій редакції ч. 3 ст. 41 КУпАП, якою було встановлено адміністративну відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Прокурор, який заперечував проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_1, вказував, що не можна застосовувати п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України до обвинуваченого через те, що обсяг обвинувачення, предявлений ОСОБА_2 виходить за межі диспозиції ст. 41 ч. 3 КУпАП. Тим більше вказані зміни до КК України та КУпАП набули чинності в січні 2015 року, а початок протиправних дій ОСОБА_2 датовано груднем 2014 року. Також зазначав, що фактично у діях ОСОБА_2 маються усі ознаки грубого порушення законодавства про працю, бо ОСОБА_2 тривалий час свідомо, нехтуючи трудовими правами робітників, систематично порушував права чотирьох потерпілих, використовуючи їх найману працю в умовах виробництва на заводі.

Суд, вислухавши учасників процесу, вважає подане клопотання адвоката ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного обґрунтування.

Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Суд зазначає, що поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, - це є зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Цей принцип ретроактивності, який полягає у тому, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як кримінальне правопорушення.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набув чинності з 1 січня 2015 року, було викладено у новій редакції ст. 41 «Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці» Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі чого тепер диспозиція ч. 3 ст. 41 КУпАП викладена наступним чином:

«Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» також були внесені зміни до ст. 172 ч. 1 КК України, диспозицію якої було викладено в новій редакції наступного змісту:

«Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Суд зауважує, що згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 1 жовтня 2015 року по справі № 5-106кс15, ВСУ було зазначено, що поняття «інше грубе порушення законодавства про працю» за ч. 1 ст. 172 КК має оціночний характер, тому для зясування характеру порушення слід звертатися до відповідних норм Кодексу законів про працю України. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з обєктивних та субєктивних ознак вчиненого діяння. При цьому визнання порушення законодавства про працю грубим залежить від оцінки таких критеріїв, кожний з яких має самостійне значення: 1) характеру порушуваних трудових прав людини; 2) категорії працівника, права якого порушуються; 3) обєктивних ознак здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо); 4) субєктивних ознак здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо).

Суд натомість зазначає, що ОСОБА_2 обвинувачується за ст. 172 ч. 1 КК України органами досудового розслідування в грубому порушенні законодавства про працю через те, що він фактично використовував найману працю потерпілих без офіційного оформлення з ними трудових відносин.

Між тим адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачена за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

З огляду на перелічене суд дійшов висновку, що через встановлення в судовому засіданні факту використання ОСОБА_2, як директором ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», найманої праці потерпілих без офіційного оформлення їх трудових відносин, то вказане свідчить про те, що обвинувачений фактично допустив потерпілих, як працівників ТОВ «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ», до роботи без оформлення з ними трудових договорів.

Таким чином суд дійшов переконання, що через набуття чинності 1 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» фактично було скасовано кримінальну відповідальність ОСОБА_2, обвинуваченого за ст. 172 ч. 1 КК України, за діяння в якому він обвинувачується.

На підставі переліченого відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КУпАП кримінальне провадження № 42016051290000017 за обвинуваченням ОСОБА_2, в скоєнні злочину, передбаченому ст. 172 ч. 1 КК України, необхідно закрити, звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності через набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за таке діяння.

Керуючись ст. ст. 284, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника, ОСОБА_1, про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2, який обвинувачується за ст. 172 ч. 1 КК України, із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, задовольнити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 172 КК України, закрити, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, на підставі набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_2.

Ухвала суду може бути оскаржена в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя