Ухвала суду № 62108179, 19.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5057/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/5599/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 19.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 серпня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Кванта» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» про визнання права іпотеки, визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності,

у с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ТОВ «ФК «Кванта» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа ПАТ «КБ «Даніель» про визнання права іпотеки, визнання договору іпотеки та договору про поділ земельної ділянки недійсними, застосування наслідків їх недійсності шляхом скасування рішень нотаріуса і внесення змін та записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно (садовий будинок та три земельні ділянки), з приводу якого виник спір та яке належить на праві власності ОСОБА_2; заборонити ОСОБА_2 відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися вказаними обєктами нерухомого майна; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних обєктів нерухомого майна; заборонити ОСОБА_3 у будь-який спосіб звертати стягнення на вказані обєкти нерухомого майна.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову через ймовірність вільного відчуження ОСОБА_2 належного йому нерухомого майна, іпотекодержателем якого на даний час є ТОВ «ФК «Кванта». Крім того, на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження садового будинку та земельних ділянок іпотекою на підставі іпотечного договору від 17 липня 2007 року.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 серпня 2016 року заяву задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, а саме: садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 504,8 кв.м, житловою площею 199,40 кв.м, розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, СТ «Святище - 2», вулиця Квіткова, 4; земельну ділянку площею 0,101 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:1504, розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, СТ «Святище - 2», вулиця Квіткова, земельна ділянка № 4; земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер 322088260:04:02:1693 розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, СТ «Святище - 2», вулиця Квіткова, земельна ділянка № 4; земельну ділянку площею 0,016 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:1692, розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, СТ «Святище - 2», вулиця Квіткова;

Накладено заборону відчуження ОСОБА_2 та іншим особам на вищевказані обєкти нерухомого майна (садовий будинок та три земельні ділянки). В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення суддею суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпеченні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб або забороною вчиняти певні дії. При цьому суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Кванта» предявлено позов про визнання права іпотеки, визнання договору іпотеки та договору про поділ земельної ділянки недійсними, застосування наслідків їх недійсності у звязку з тим, що відповідач ОСОБА_2, незважаючи на чинність іпотечного договору від 17 липня 2007 року, укладеного з ПАТ «КБ «Даніель», без згоди іпотекодержателя передав обтяжені іпотекою садовий будинок та земельну ділянку в наступну іпотеку відповідачу ОСОБА_3, уклавши з нею відповідний договір від 17 грудня 2015 року.

21 грудня 2015 року ОСОБА_2 оформив заяву про поділ земельної ділянки, внаслідок якої обтяжена іпотекою земельна ділянка як обєкт нерухомого майна була виключена з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а замість було зареєстровано дві нових земельні ділянки.

Крім того, на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження будинку та земельних ділянок іпотекою на підставі іпотечного договору від 17 липня 2007 року.

Суддя суду першої інстанції на підставі поданих доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши положення цивільного процесуального закону та врахувавши наведені обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про наявність усіх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до труднощів або взагалі зробить неможливим виконати потенційне рішення суду про задоволення позову, оскільки у відповідача існує реальна можливість вільно розпорядитися нерухомим майном, з приводу якого у сторін виник спір.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку вжиті заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідачам розпорядитися іпотечним майном та допоможе зберегти у незмінному стані як сам предмет іпотеки так і коло осіб, що можуть претендувати на нього.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм ст. Закону України «Про іпотеку», в тому числі й положень про припинення іпотеки, є власними тлумаченнями відповідачем спірних правовідносин та підлягають відхиленню з урахуванням вимог ст. ст. 151, 153 ЦПК України.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала судді суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства й підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 151-153, 303, 307, 312 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Т.Ц. Кашперська

ОСОБА_5