Постанова № 62107921, 13.10.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7307/16-а

Провадження № 2-а/263/178/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Маріуполі ДДП, третя особа: інспектор роти №2 батальйону УПП м. Маріуполя рядовий поліції ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вказуючи, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серія ПСЗ №037304 від 04.06.2016 року, інспектор роти №2 батальйону УПП м. Маріуполя ДПП рядовий поліції ОСОБА_2С притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн., за порушення ним п.п."г"п.2.1 ПДР України, а саме здійснення ним 04.06.2016 року о 16:20 год. під час керування транспортним засобом Mitsubishi L200, державний номерний знак НОМЕР_1, стоянку біля будинку 64 по пр-ту Миру (Леніна) у м. Маріуполі в межа зони дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та відсутності при собі поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки у зазначений у постанові час та місці, він здійснював рух належним автомобілем та на узбіччі дороги біля зупинки громадського транспорту побачив припаркований автомобіль патрульної поліції в оточенні 3-4 молодиків, та проявляючи громадську небайдужість він звернувся до поліцейських з пропозицією допомоги. Один з патрульних запропонував зачекати, у звязку з чим він зупинився на вказаному ним місці. Зауважив, що наявність дорожнього знаку "Зупинка заборонена", не викликала у нього застережень, оскільки зупинка була вимушеною та регламентована діями працівників патрульної поліції. ОСОБА_2 деякий час, підїхав ще один екіпаж патрульної поліції, який почав відео зйомку подій, поцікавився наявністю документів, які він їм передав, та після чого відносно нього була винесена оскаржувана постанова. Також зауважив, що у інспектора Чернова О.С. були відсутні правові підстави вимагати від нього поліс обовязкового страхування, оскільки контроль за його наявністю здійснюється лише при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Також зазначив, що інспектором в порушення вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП не було складено протокол про адміністративне правопорушення, та відповідно не був доданий до оскаржуваної постанови. Крім того, відсутність його підпису у постанові, відмова в отриманні примірнику жодним чином незасвідчена сторонніми особами, в якості свідків, та відсутні посилання на докази вчинення правопорушення, якими могли бути свідчення осіб та фото-відео зйомок правопорушення. На підставі чого він звернувся до суду з даним позовом, яким просить визнати неправомірними дії інспектора роти №2 батальйону УПП м. Маріуполя рядовий поліції ОСОБА_2 щодо складення вказаної постанови та скасувати її.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, додатково пояснивши, що оскаржувана постанова містить хибні відомості, оскільки інкриміноване йому правопорушення він не здійснював, від підпису у постанові та від її отримання він не відмовлявся, а доданий відеозапис фіксування правопорушення є нарізкою. При цьому, оскаржувана постанова повинна була бути складеною у відділенні УПП за адресою: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 16. Також зауважив на тому, що стоянку він не здійснював, оскільки навіть не глушив двигун автомобіля.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову, посилаючись, що винесена постанова є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні, при цьому надавши суду копію відео зйомки порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що 04.06.2016 року їхала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 у автомобілі до універмагу, останній, побачивши працівників, УПП зупинив транспортний засіб, після того як патрульний підійшов до їх автомобіля, її чоловік звернувся до нього з проханням про переміщення автомобіля у інше не заборонене місце для зупинки, проте патрульний відмовив та вимагав надати йому документи, на що її чоловік відповів, що у нього мається посвідчення, яке надає йому право паркуватися у будь-якому місці. Вона залишила чоловіка та попрямувала у напрямку універмагу, біля якого спостерігала за діями патрульних, які то підходили, то відходили від автомобіля її чоловіка, при цьому змісту їх розмови вона не чула. Після вона увійшла до універмагу та через деякий час повернулася до автомобіля чоловіка, а постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно її чоловіка вже було складено.

Інспектор роти №2 батальйону УПП м. Маріуполя рядовий поліції ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 04.06.2016 року здійснював патрулювання, побачивши, що автомобіль позивача марки Mitsubishi L200 здійснював стоянку біля будинку 64 по пр-ту Миру (Леніна) у м. Маріуполі в межа зони дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», підійшов до нього та попросив надати йому документи, які позивачем були представлені через деякий час, та після їх дослідження ним було зясовано, що строк дії полісу закінчився, на підставі викладеного ним була складена постанова у справі про відповідні адміністративні правопорушення, копія якої була надано позивачу, проте останній відмовився від підпису про її отримання. Зауважив, що його дії та оскаржувана позивачем постанова відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши думку учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд вважає, що позов н підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.06.2016 року інспектором роти №2 батальйону УПП м. Маріуполя рядовий поліції ОСОБА_2 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії ПСЗ №037304 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень, за порушення ним 04.06.2016 року о 16:20 год. в м. Маріуполі по пр-ту Миру, 64 п.п."г"п.2.1 ОСОБА_3 дорожнього руху України, та здійснення стоянки в зоні дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим скоєне адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ознайомившись з наданими доказами, суд приходить до висновку про те, що порушення ОСОБА_1 ОСОБА_3 дорожнього руху, а саме п.п."г"п.2.1 ПДР України та дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» мало місце.

Суд не бере до уваги посилання позивача на п. 21.2 статті 21 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо здійснення контролю за наявністю полісу при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, оскільки згідно з вимогами п.п."г"п.2.1 ОСОБА_3 дорожнього руху України встановлений обовязок водія механічного транспортного засобу мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 2.4 та 2.1 ОСОБА_3 дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі - ОСОБА_3, ОСОБА_3 дорожнього руху), на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих ОСОБА_3, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 « а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)».

Статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

При цьому, факт відсутності у позивача діючого полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був підтверджений ним самим у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.10 ОСОБА_3 дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих ОСОБА_3 (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих ОСОБА_3, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Згідно із п. 1.10. ОСОБА_3 дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі, - ОСОБА_3), вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху, тому суд не може розцінювати зупинку позивачем транспортного засобу. При цьому, у досліджених в судовому засіданні матеріалах відсутні будь-які докази, які б доводили вимушеність стояки, а навпаки підтверджують факт добровільного її здійснення позивачем в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що підтверджено в судовому засіданні показами позивача та свідків.

Також судом не беруться до уваги посилання позивача щодо наявності протиріч у оскаржуваній постанові в частині здійснення позивачем стоянки в зоні дії знаку «Зупинка заборонена», оскільки відповідно до розділу 33 ПДР України дорожній забороняючий знак 3.34 «Зупинку заборонено» передбачає заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Що стосується тверджень позивача щодо не здійснення ним стоянки, та відповідно відсутністю складу правопорушення, у звязку з працюючим при цьому двигуном, то виходячи з положень ПДР України, стоянка це припинення руху транспортного засобу, тому дані твердження є необґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).

«Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р. встановлено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що «притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних вище випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

За умовами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, що затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський одразу виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, без складання протоколу.

Враховуючи вищевикладене, інспектором патрульної поліції в межах правового кола і не порушуючи норм процесуального права було прийнято рішення стосовно винесення відносно позивача постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Крім того, доводи позивача щодо незасвідченості у оскаржуваній постанови відмови у її підпису та отриманні, не відповідають положенням діючого КУпАП, якими зокрема ст. 285 КУпАП, передбачений лише обовязок посадової особи вручити копію постанови у справі про адміністративне правопорушення особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі винесеної згідно вимог законодавства постанови про виявлене вчинене адміністративне правопорушення, відповідачем було правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, а жодного доказу, який би спростував факти, викладені в постанові, в ході судового розгляду справи суду не надано, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлено, тож суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 159, 160, 162, 163, 171-2 КАС України, ст. 22, ст. 122 ч.2, ст. 247, ст. 251, ст. 280, 284, 293 ч.3 КУпАП, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Маріуполі ДДП, третя особа: інспектор роти №2 батальйону УПП м. Маріуполя рядовий поліції ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя Н.В. Хараджа