Рішення № 62105615, 17.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/542/15-ц Провадження № 22-ц/773/1326/16 Головуючий у 1 інстанції: Гладіч Н.І. Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Матвійчук Л.В., Федонюк С.Ю.,

за участі:

секретаря Перебойчука Р.В.

представника позивача - Захожого Т.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника позивача публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Захожого Тараса Віталійовича на рішення Любешівського районного суду від 15 липня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ "Альфа-Банк" звернулося в суд із даним позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 290 399,91 грн. та судові витрати по даній справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.05.2007 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ „АКПІБ") та відповідач ОСОБА_2 уклали договір про іпотечний кредит № 61/8-07згідно якого ОСОБА_2 отримала від банку кредит у сумі 51000 доларів США. За користування кредитом зобов'язувалася в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти, неустойки та інші передбачені платежі у сумі, у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком №1 до нього - графіком платежів.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, ПАТ „АКПІБ" та громадяни ОСОБА_2 і ОСОБА_4 уклали договір поруки № 187/12-07 від 25.05.2007 року (а.с.10).

17.12.2012 року між ПАТ „АКПІБ" та ПАТ "Альфа Банк" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ „АКПІБ" відступило ПАТ "Альфа Банк" права вимоги за кредитними договорами, які були укладені між ЗАТ „АКПІБ" та фізичними особами. Відповідно до умов зазначеного договору первинний кредитор передає, а новий кредитор приймає кредитний портфель, унаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань.

Вказує, що боржник ОСОБА_2 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання в результаті чого станом на 26.01.2015 року має заборгованість в сумі 290 399,91 грн., яка складається з: 281 573,66 грн. - заборгованості за кредитом; 5 564,96 грн. - по відсотках; 3 261,29 грн. - по пені.

Враховуючи порушення основним боржником своїх зобов'язань позивач ПАТ "Альфа Банк" просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рахунок заборгованості за кредитним договором №61/8-07 від 25.05.2007 року 290399,91 грн. та судові витрати в розмірі 2904,00 грн.

Рішенням Любешівського районного суду від 15 липня 2016 року в задоволенні позову «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача Захожий Т.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, рішення ухвалене при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник позивача Захожий Т.В. апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Причин неявки суд не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Захожого Т.В., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених вимог.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 61/8-07, предметом якого є надання кредиту в сумі 51000 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 24 травня 2017 року (а.с. 5-9).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 25 травня 2007 року укладено договір поруки № 187/12-07, згідно якого ОСОБА_4 зобов'язався відповідати в повному обсязі перед банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 61/8-07 від 25 травня 2007 року, а також усіх додаткових угод до нього (а.с. 10).

Згідно п. 5.3.4 вказаного договору про іпотечний кредит банк має право відступити право вимоги за цим договором з наступним повідомленням позичальника протягом 5 днів з моменту укладення договору з цього приводу про особу нового кредитора (а.с. 5-7).

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передає (відступає), а ПАТ «Альфа-Банк» приймає кредитний портфель та зобов'язується сплатити за нього ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» грошову вимогу (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором.

Із-за неналежного виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_2 станом на 26 січня 2015 року заборгованість становить 290 399,91 грн., а саме заборгованість за кредитом - 17 809,84 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 281 573,66 грн., заборгованість по відсотках - 351,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 5 564,96 грн., пеня - 206,28 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 3 261,29 грн.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно із ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

В підтвердження укладення договору про відступлення прав вимоги позивач надав копію даного договору, який є в матеріалах справи (а.с. 17-27, 165-186 т.1).

Під час розгляду справи апеляційним судом представник позивача надав нотаріально завірену копію даного договору про відступлення прав вимоги, який оглянуто в судовому засіданні. Також апеляційним судом оглянуто в судовому засіданні нотаріально завірений реєстр позичальників, витяги з якого є в матеріалах справи (а.с. 187-190 т.1). З даного реєстру вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знаходяться в переліку осіб, як боржники за кредитним договором та договором поруки, зазначено суму боргу.

Також апеляційним судом досліджено акт приймання-передачі реєстру боржників, копію якого долучено до матеріалів справи.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги.

Таким чином позивачем доведено його право вимоги до боржників.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримала наданий банком кредит та виконувала взяті на себе зобов'язання. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що боржник проводила оплату кредиту вже позивачу по справі і останній платіж нею було сплачено 22.12.2014 року в сумі 241.84 доларів США (а.с. 34 т.1). Даний факт не спростовано представником позивача.

Судом встановлено, що відповідачу було повідомлено про зміну кредитора та надано рахунки, на які остання проводила оплату кредиту. Отже відповідач ОСОБА_2 погодилася на зміну кредитора та продовжувала виконувати взяті на себе зобов'язання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26 січня 2015 року залишок кредиту становить 17 809.84 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку 281 573,66 грн. Заборгованість по відсотках - 351,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 5 564,96 грн., пеня - 206,28 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 3 261,29 грн.

Із повідомлення про усунення порушень вбачається, що позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 05.02.2015 року було повідомлено про порушення зобов'язань боржником. Надіслання відповідачам повідомлення підтверджується реєстром № 85 рекомендованих відправлень та списком № 512 згрупованих поштових відправлень (а.с. 36, 37).

Однак будь-яких оплат заборгованості відповідачами на час звернення позивача в суд та під час розгляду справи у судах проведено не було.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх оплати за кредитним договором визначається в договорі. Згідно із п. 2.2 договору процентна ставка встановлено в розмірі 12 % річних. В разі порушення оплати кредиту у договорі встановлено право банку на зміну процентної ставки, п.п. 3.3-3.11 (а.с.5, 6).

Згідно із п. 6.2 договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та відсотків встановлено, що позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення, та нараховується щоденно, а також штраф у розмірі 0.1 відсоток від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Із пояснень представника позивача встановлено, що пеня нарахована в межах одного року, як передбачено п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Отже загальна сума заборгованості станом на 26 січня 2015 року становить 290 399,91 грн., яка підлягає стягненню із відповідачів у користь позивача. Представник позивача підтвердив, що стягнення слід проводити у гривнях.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Оскільки 25 травня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 187/12-07, який на даний час є чинним, ніким не скасований, і відповідно до реєстру боржників даний договір поруки передано позивачу, а тому відповідач ОСОБА_4 повинен нести відповідальність перед кредитором як солідарний боржник.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що з відповідачів слід стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором № 61/8-07 від 25.05.2007 року в розмірі 290 399,91 грн. з яких - за кредитом 281 573.91 грн., по відсотках 5 564.96 грн., пеня 3 261.29 грн.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про недотримання банком чинного законодавства щодо операцій з валютою на час укладення договору спростовані в судовому засіданні наданими та дослідженими доказами, зокрема дозволами на здійснення операцій з валютою, додатками до них та ліцензіями.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» слід стягнути 9 817.40 грн. сплаченого судового збору, по 4 908.70 грн. з кожного.

Враховуючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції із-за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 218, 219, 60, 64 ЦПК України, на підставі ст. 258, 512, 514, 516, 526, 549, 554, 1054, 1056-1 ЦК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Захожого Тараса Віталійовича задовольнити.

Рішення Любешівського районного суду від 15 липня 2016 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 61/8-07 від 25.05.2007 року в розмірі 290399,91 грн. з яких - за кредитом 281 573.91 грн., по відсотках 5 564.96 грн., пеня 3 261.29 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 9 817.40 грн. сплаченого судового збору, по 4 908.70 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: