Постанова № 62105485, 17.10.2016, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/522/16-а

Провадження № 2-а/169/31/16

Категорія: 10

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

прокурора Ющика В.М.,

законного представника ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_4 до відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_4 із позовом до відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що неповнолітня ОСОБА_4 є дитиною, позбавленою батьківського піклування, у 2016 році закінчила 11 клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в селі Овлочин Турійського району, у звязку з чим у відповідності до положень частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Вказуючи, що відповідач у порушення вимог вищевказаного Закону одноразової грошової допомоги неповнолітній ОСОБА_4 не нарахував та не виплатив, прокурор просив визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобовязати останнього нарахувати і виплатити неповнолітній ОСОБА_4 вказану допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку 9186 гривень.

Як на підставу для звернення до суду в інтересах ОСОБА_4, прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 є неповнолітньою особою і не може належним чином захистити свої права, а її законний представник і служба в справах дітей не ініціювали питання про виплату допомоги, тобто не належним чином здійснюють представництво інтересів неповнолітньої, що, в свою чергу, зобов'язує прокурора звернутися з таким позовом.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав із викладених у ньому підстав, просив його задовольнити.

Законний представник неповнолітньої та представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - служби у справах дітей Турійської районної державної адміністрації, у судовому засіданні позов прокурора підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у звязку з безпідставністю.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з таких мотивів.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 02 грудня 2013 року надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв'язку з тим, що її матір померла, а батька було позбавлено батьківських прав (а.с. 10-12). Піклувальником неповнолітньої призначено ОСОБА_1 (а.с. 14, 36).

У 2016 році ОСОБА_4 закінчила 11 клас ОСОБА_5 ступенів с. Овлочин, з 01 вересня 2016 року зарахована до Професійно-технічного училища № 11 м. Нововолинськ і навчається на першому курсі денної форми навчання (а.с. 15, 35, 37).

Неповнолітній ОСОБА_4 як випускниці навчального закладу одноразова грошова допомога не виплачувалася (а.с. 16).

Наведені обставини у ході судового розгляду сторонами визнавалися та не заперечувалися.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

У контексті положень статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому будь-яка особа, звертаючись до компетентного органу держави чи посадової особи про вчинення певних дій, виправдано сподівається на дотримання останніми при вчиненні таких дій вимог закону.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування, а також випадки виплати таким дітям грошової допомоги передбачено нормами Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі Закон).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина 2 статті 8 Закону).

Частиною 7 статті 8 Закону передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що виплата одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку передбачена і гарантована усім випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи випускник продовжує навчання або працевлаштувався, оскільки Закон не розмежовує їх на окремі категорії та не визначає будь-яких додаткових умов для виплати такої допомоги.

У частині 7 статті 8 Закону чітко визначено субєктів, які мають право на вказану допомогу (діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування), за яких умов (після закінчення навчального закладу), у якому розмірі та ким така допомога виплачується.

З огляду на вказане, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати передбаченої Законом одноразової грошової допомоги, що відповідачем зроблено не було, а доводи представника відповідача про те, що неповнолітня ОСОБА_4 не має права на вказану грошову допомогу, оскільки не працевлаштувалася і не досягнула повноліття, не ґрунтуються на нормах матеріального права і суперечать вищенаведеним вимогам Закону.

Посилання представника відповідача на положення статей 25, 39-9 Закону в обґрунтування безпідставності позову суд до уваги не бере з таких мотивів

За змістом статті 25 Закону порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 вказаного Законувстановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно достатті 8 цього Законупри працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вони регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у цій справі.

Доводи представника відповідача на те, що підпунктом 4 пункту 13постанови Кабінету міністрів України № 226 від 05 квітня 1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» дітям, позбавленим батьківського піклування, як випускникам навчальних закладів, виплату одноразової грошової допомоги передбачено виключно у випадку їхнього перебування на повному державному утриманні та за умови працевлаштування не можна визнати обґрунтованими, оскільки зазначена постанова Кабінету міністрів України у цій частині суперечить вимогам Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Крім того пунктом 2Прикінцевих положень Закону передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цимЗаконом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з вищенаведеного, а також з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення цієї справи застосуванню підлягаєЗакон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», оскільки Закон був прийнятий пізніше від вищевказаної постанови і має вищу юридичну силу.

З огляду на вказане, неповнолітня ОСОБА_4 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років, який з урахуваннямположень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» має становити не менше 9186 гривень.

Покликання представника відповідача на роз'яснення, викладені в листі Міністерства освіти і науки України № 1/9-202 від 21 квітня 2016 року, є необґрунтованими, оскільки викладені в листі розяснення стосуються випускників шкіл-інтернатів і не мають правового значення для вирішення цієї справи.

Доводи представника відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченої Законом одноразової грошової допомоги є безпідставними і не можуть бути взяті до уваги.

Зокрема, у справі «Kechko v. Ukraine» (заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року Європейський Суд з прав людини встановив, що у разі якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Відсутність коштів у бюджеті не може звужувати чи обмежувати права особи та не є підставою для позбавлення особи соціальних виплат, які гарантовані державою.

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача є протиправною.

Виходячи з того, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату спірних сум одноразової допомоги, оскільки є розпорядником коштів і ОСОБА_5 ступенів с. Овлочин фінансується централізовано через бухгалтерію відповідача, а також враховуючи, що Законом визначено лише мінімальний розмір допомоги, до компетенції адміністративного суду не належать повноваження щодо визначення остаточного її розміру, то суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову без зазначення гривневого еквіваленту грошової допомоги, який повинен бути визначений і нарахований уповноваженими на те працівниками відповідача у встановленому законом порядку.

ОСОБА_4 є неповнолітньою особою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, тобто відноситься до соціально незахищеної категорії населення, оскільки неспроможна самостійно захистити свої інтереси в суді, при цьому, її піклувальник та служба у справах дітей у належний спосіб захист порушеного права ОСОБА_4 не забезпечили, а тому суд вважає, що представництво прокуратурою в суді інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 є підставним та належним чином підтвердженим, оскільки має на меті захист її законних прав.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів відповідно до вимог статей 70-71 КАС України на спростування вищевказаного представником відповідача суду надано не було і в матеріалах справи такі відсутні.

У відповідності до вимогстатті 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь прокуратури Волинської області 1378 грн судового збору.

На підставі викладеного, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»та керуючись статтями2,8-9,11,60,70-72,158-163,185-186 КАС України, суд

П ОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області щодо невиплати випускнику навчального закладу дитині, позбавленій батьківського піклування, ОСОБА_4, одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 7статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Зобов'язати відділ освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 7статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років з урахуваннямположень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Турійської районної державної адміністрації на користь прокуратури Волинської області судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий