Ухвала суду № 62102955, 20.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
20.10.2016
Номер справи
751/8460/16-ц
Номер документу
62102955
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 751/8460/16-ц Провадження № 22-ц/795/2010/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Косач І. А. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,при секретарі:Шевченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

30 серпня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ фірма «ТехНова» про зобов'язання провести повірку засобу вимірювання теплової енергії в його помешканні.

20 вересня 2016 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про відмову від позовних вимог у зв'язку з задоволенням їх відповідачем та про стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 20 вересня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ фірма «ТехНова» про зобов'язання вчинити дії закрите. У задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 20 вересня 2016 року, постановити ухвалу, якою задовольнити вимогу позивача про стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні Новозаводського районного суду м.Чернігова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ТОВ фірма «ТехНова» про зобов'язання вчинити дії. З позовом ОСОБА_5 звернувся 30 серпня 2016 року про що свідчить вхідний штамп суду (а.с.1).

Так як, під час розгляду справи, позивач заявив про відмову від позову, суд першої інстанції своєю ухвалою закрив провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Проте суд відмовив у стягненні витрат на правову допомогу, мотивуючи своє рішення тим, що відповідач фактично почав виконувати дії щодо повірки лічильника до подачі позову до суду.

Проте з таким висновком не може погодитись апеляційний суд, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 31 серпня 2016 року, тобто після подачі позову ОСОБА_5, здійснив обстеження та зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача за його заявою, що підтверджується відповідним актом (а.с.27). Встановлення пломб після повірки відбулося 07 вересня 2016 року (а.с.26).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви представника позивача Шаповалова М.С. від 20.09.2016 року (а.с. 20) позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та просить стягнути з відповідача судові витрати.

Судом встановлено, і дану обставину не заперечують сторони, що позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Тому, ухвала суду в частині про закриття провадження є правильною і вона в цій частині не є предметом оскарження апелянтом.

Щодо відмови в стягненні витрат на правову допомогу, то в цій частині, на думку колегії суддів ухвала суду є помилковою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач відмовився від позову внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, тому вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок відповідача є правомірними.

Так, п. 47 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року визначає, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України .

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ від 05 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Пункт 48 вищевказаної постанови вказує, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п.2 ч.3 ст.79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено законом, про що зазначено в п.47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №24/16 від 01 червня 2016 року позивачем було сплачено 2000 грн. за правову допомогу адвокату Шаповалову М.С. (а.с.21).

Представник позивача є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №657 (а.с.12).

В матеріалах справи також є договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01 червня 2016 року (а.с.22-23), а також акт виконаних робіт (а.с.24).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та актом виконаних робіт в тій частині, що представником позивача проводилась підготовка позовної заяви до суду - 2 год. 00 хв., надавались замовнику на його вимогу юридичні консультації, що стосуються даної справи - 30 хв. Проте, дія, що пов'язана з ознайомленням з матеріалами справи від 01 червня 2016 року - 30 хв. не підлягає оплаті, оскільки станом на 01 червня 2016 року позовна заява подана не була та, відповідно, дій пов'язаних з ознайомленням з даною справою не могло бути, також не підлягають стягненню з відповідача кошти за підготовку та направлення заяви (вимоги), на яку затрачено 20 хв., оскільки остання в матеріалах справи відсутня та, крім того, 20 вересня 2016 року адвокат не брав участі в судовому засіданні - 30 хв.

Таким чином, фактично адвокатом використано не 3 робочі години 50 хвилин, а 2 години 30 хвилин.

Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених встановлених обставин та з норм законодавства вважає за можливе задовольнити частково вимоги в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача 1450 грн. (580 грн. х 2,5 години = 1450 грн.) витрат на оплату правової допомоги, оскільки дана сума документально підтверджена наявною в матеріалах справи квитанцією та приведеним розрахунком.

Тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і дають підстави для скасування ухвали суду в частині відмови у стягнення судових витрат та часткового її задоволення.

Керуючись ст.ст. 89, 303, 307, 308, 312 ч.1 п.2, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2016 року в частині відмови у стягненні судових витрат скасувати та задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТехНова» на користь ОСОБА_5 1450 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 62102926
Наступний документ : 62102957