Рішення № 62102729, 20.10.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6027/16-ц

Провадження № 2/750/1905/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

Служба у справах дітей Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області,-

в с т а н о в и в :

21 червня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому уточнивши позовні вимоги згідно заяви від 30.06.2016 року, просить зобовязати відповідача не чинити перешкоди у побаченнях з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, для участі у вихованні та вільному спілкуванні з ним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2015 року встановлено наступні способи та періодичність спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2: у парні роки щомісячно, з 10 години другої суботи до 12 години наступного дня (неділі), за відсутності матері дитини - ОСОБА_2; у непарні роки щомісячно, з 10 до 15 години першої неділі, за відсутності матері дитини; у день народження сина (02 серпня) з 14 години до 18 години, за відсутності матері дитини. Позивач зазначає, що відповідач всіляко перешкоджає у будь-який спосіб у спілкуванні та вихованні дитини. Дзвінки позивача ігнорує, місцезнаходження дитини приховує, від такої поведінки та ставлення відповідача до нього, дитина стала дуже агресивною, нервовою, заляканою. У присутності матері дитина не хоче гратися з батьком, боїться спілкуватися, є замкнутою. Таке негативне ставлення дитини до батька, а саме ненависть, ворожнеча, жорстокість, неповага, можуть накласти негативний відбиток на розвиток дитини та її психічний стан у майбутньому.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що він бажає приймати участь у вихованні свого сина, який проживає разом з відповідачем, однак вона не надає йому можливості бачитися з дитиною та спілкуватися з нею у спосіб та періоди, визначені рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2015 року. Добровільно домовитися відповідач не бажає, тому він вважає, що такі дії відповідача порушують його права на спілкування з сином та перешкоджають йому виконувати батьківські обовязки по його вихованню.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що у визначені рішеннями суду дні позивач не приїздить до дитини, а тому жодних перешкод у спілкуванні вона позивачу не створює. Крім того, дитина сама не бажає спілкуватися наодинці з батьком, адже після того, як позивач потайки забрав з їх помешкання майно, в тому числі телевізор, яким користувався син, у дитини виникло негативне відношення до батька.

Представник служби у справах дітей у судове засідання не зявився, просив справу розглянути без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2015 року шлюб між сторонами розірвано (а/с 7-8).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матірю.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2015 року встановлено наступні способи та періодичність спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2: у парні роки щомісячно, з 10 години другої суботи до 12 години наступного дня (неділі), за відсутності матері дитини - ОСОБА_2; у непарні роки щомісячно, з 10 до 15 години першої неділі, за відсутності матері дитини; у день народження сина (02 серпня) з 14 години до 18 години, за відсутності матері дитини.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що відповідач не виконує рішення суду та чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином. Зокрема, за період з 07.12.2015 року по 15.06.2016 року він бачився з дитиною лише тричі. Відповідач дзвінки позивача ігнорує, місцезнаходження дитини приховувала, від такої поведінки та ставлення відповідача до нього, дитина стала дуже агресивною, нервовою, заляканою. У присутності матері дитина не хоче гратися з батьком, боїться спілкуватися, є замкнутою, а тому він позбавлений можливості бачитися з сином.

Відповідач в судовому засіданні стверджувала, що вона не створює перешкод у спілкуванні дитини з батьком, адже позивач сам не приїздить за місцем мешкання її та сина у визначені рішенням суду дні.

Згідно інформації Служби у справах дітей Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 06 жовтня 2016 року, при бесіді працівників служби з дитиною було зясовано, що ОСОБА_3 має бажання бачитись та спілкуватися з батьком, але лише у присутності матері. Крім того, працівниками служби була відвідана сімя ОСОБА_2 для встановлення наявності чи відсутності перешкод у спілкуванні позивача з неповнолітнім сином, а саме в дні, визначені рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2015 року. Станом на 11 годину ранку 14 травня 2016 року, 11 годину ранку 11 червня 2016 року, 12 годину дня 09 липня 2016 року таких перешкод виявлено не було, адже батько сам не з'явився, про інший час службі невідомо.

Позивач суду пояснив, що він дійсно часто у дні, що визначені рішенням суду, був зайнятий на роботі на чергуванні, а тому не міг приїхати до сина. Разом з тим, він просив відповідача провести час із сином у інші дні, що не визначені рішенням суду, але вона йому в цьому відмовляла.

У відповідності до ст. 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.

Згідно ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобовязаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 159 Сімейного кодексу України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до положень статей 1, 3 ЦПК України, ст. 18 Сімейного кодексу України захисту судом підлягає лише порушене право, зокрема, шляхом припинення дій, які порушують сімейні права.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права предметом доказування в спірних правовідносинах є наявність порушеного права на участь у вихованні і спілкуванні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, тим з батьків, з ким дитина проживає.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, адже позивач через зайнятість на роботі (чергування), що підтверджується графіком, не використовував надане йому право на побачення з сином у визначений згідно рішення суду час.

В інші дні, коли позивач згідно рішення суду мав право на побачення з сином, він також не зявлявся, мотивуючи це тим, що не знав де знаходиться дитина.

Проте, з актів служби у справах дітей Новгород Сіверської міської ради вбачається, що, зокрема, 14 травня, 11 червня та 9 липня 2016 року, тобто у ті дні та години, коли батько мав спілкуватися з сином, ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 знаходилися за місцем свого проживання, а тому доводи позивача з цього приводу є безпідставними.

В судовому засіданні 23.09.2016 року було оголошено перерву до 20.10.2016 року для витребування матеріалів перевірки зі служби у справах дітей Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.

В цей період відповідно до рішення суду позивач мав право спілкуватися із сином 8 та 9 жовтня.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що у вказані дні він не міг приїхати до дитини, так як був зайнятий на роботі і їздив на поминки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено фактів порушення відповідачем йогоправ, які підлягають судовому захисту, а тому підстав для задоволення позовних вимог позивача суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 157, 158, 159 СК України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: