Ухвала суду № 62101823, 19.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5473/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.06.2016 року,

встановила:

07.04.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просив стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 53916 грн., заподіяну йому у звязку з втратою належних йому 12 голів овець, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.07.2012 року на пасовищі під час випасу належної йому отари овець було втрачено 12 голів, які в подальшому примкнули до отари овець, належних відповідачу, але останній добровільно повертати овець відмовився, заявивши, що ці вівці належать йому. Маючи всі підстави вважати, що відповідач незаконно заволодів його майном вівцями, 04.04.2013 року він звернувся з заявою до Татарбунарського РВ ГУМ ВС України в Одеській області і відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого Татарбунарського ВП АВП ГУНП в Одеській області від 15.01.2016 року закрито кримінальне провадження у звязку з встановленням відсутності у діях відповідача складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185,190,193 та 356 КК України. За період вибуття з володіння ОСОБА_2 належних йому овець він також втратив доходи, а саме щорічні приплоди, вартість яких згідно наданого розрахунку становила 33000,00 грн., та враховуючи вартість 12 голів овець (20916,00 грн.) загальна сума майнової шкоди становила 53916,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.06.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 45706,00 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що позивач не надав належних доказів того, що він дійсно втратив належні йому 12 голів овець та вони потрапили до відповідача. Також вказує, що районний суд не звернув увагу на те, що частина овець які втрачені, належать мешканцю м. Татарбунари ОСОБА_4, про що зазначено у постанові слідчого про закриття кримінального провадження та вважає, що суд безпідставно стягнув з нього суму втраченої вигоди, оскільки його вини у тривалому розгляді кримінального провадження немає. Крім цього зазначив, що згідно матеріалів справи у позивача ОСОБА_2 із 12 голів пропало одне ягня за яке з відповідача стягнуто втрачену вигоду, але суд безпідставно прийшов до висновку, що це овечка, так як ягня може бути і баранчиком, який приплоду дати не може.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно довідки Татарбунарської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 14 від 02.02.2016 року (а.с.21), протягом червня 2012 року належна ОСОБА_2 дрібна рогата худоба у кількості 272 голів, в тому числі вівцематок 182 голів, були піддані ветеринарно-профілактичним заходам. На момент проведення зазначених заходів тварини були клінічно здорові, вівцематки середньої вгодованості, вага яких складала 55-60 кг.

02.08.2012 року до Татарбунарського РВ звернувся ОСОБА_2 з заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_3, який 24.07.2012 року заволодів належними йому вівцями, що прибились до його отари, і не бажає їх повертати, що видно з заяви, що було оглянуто у судовому засіданні і копія якої є у справі (а.с.52).

Із висновку дільничного інспектора міліції від 27.12.2012 року, який було оглянуто у судовому засіданні і копія якого є у справі (а.с.51), слідує, що 26.12.2012 року до чергової частини Татарбунарського РВ надійшла заява ОСОБА_2 за фактом протиправних дій ОСОБА_3 В ході перевірки було встановлено, що 24.07.2012 року на пасовищі біля м.Татарбунари заявником було втрачено 12 голів належних йому овець. Через 2 дні у кошарі, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_2 впізнав своє поголівя 1 барана, 2 овець та ягня, але ОСОБА_3 заперечував належність даного поголівя іншій особі. Також в процесі перевірки від пастухів, що працювали у ОСОБА_3, стало відомо, що у липні того ж року при випасанні овець до стада, яке вони випасали, прибилось 12 голів овець, про що вони повідомили ОСОБА_3, який наказав про даний факт нікому не говорити. З огляду на наявність між згаданими громадянами цивільно-правових відносин, які розглядаються судом, прийнято відповідне рішення.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12013170440000219 від 04.04.2013 року, який було оглянуто у судовому засіданні і копія якого є у справі (а.с.50), тієї ж дати до Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 24.07.2012 року ОСОБА_3 привласнив належні йому 12 голів овець, які були втрачені на пасовищі біля м.Татарбунари. Повідомлення про дану подію того ж дня внесено до ЄРДР слідчим Івановою Н.В., правова кваліфікація ч.1 ст.356 КК України.

З фототаблиць, які були оглянуті у судовому засіданні і які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12013170440000219 від 04.04.2013 року (а.с.30,31,45,46,47), слідує, що при огляді овець, що перебували у кошарі ОСОБА_3, яких ОСОБА_2 впізнав за своїх, виявлено бирки жовтого кольору зі слідами свіжої крові тварин.

Вибуття поголівя овець з законного володіння позивача частково підтверджується копіями реєстраційних свідоцтв овець (а.с.6-17).

Постановою представника органу досудового розслідування Татарбунарського ВП АВП ГУНП в Одеській області від 15.01.2016 року (а.с.23-24) закрито кримінальне провадження за фактом втрати поголівя овець, належних ОСОБА_2 Досудовим розслідуванням було встановлено, що 24.07.2012 року на околицях м.Татарбунари ОСОБА_2 випасав свої вівці чисельністю більше 70 голів і при перерахуванні було виявлено нестачу 12 голів. Наступного для при огляді овець, що перебували на вівцефермі, належній ОСОБА_3, ОСОБА_2 впізнав кількох своїх овець, яких ОСОБА_3 відмовився повернути, зазначивши, що всі вівці його, вони мають бирки. Особи, які випасали отару овець, належних ОСОБА_3, підтвердили той факт, що наприкінці липня 2012 року до їх отари прибилось 10 голів овець, через кілька днів знову прибилась вівця і баран без бирок, у яких потім на вухах зявились бирки жовтого кольору, які ОСОБА_3 встановив сам. Комісією в отарі овець, належних ОСОБА_3, було виявлено вівці з свіжими бирками у вухах, про походження яких ОСОБА_3 пояснив, що биркував овець агент по ідентифікації і реєстрації тварин ОСОБА_5 Але пізніше в процесі розслідування було допитано згаданого агента і він пояснив, що у 2012 р. биркування належним відповідачу вівцям він не проводив. Слідчим, виходячи з матеріалів провадження, зроблено висновок про те, що ОСОБА_3 заволодів майном ОСОБА_2, «яке фактично вибуло з його законного володіння (чабан втратив при випасанні вказаних» овець і вони на момент виявлення їх ОСОБА_3 знаходились у бездоглядному стані. У звязку з чим в його діях відсутні склади злочинів, передбачених ст.ст.185,190,193,356 КК України.

Зазначена постанова представника органу досудового розслідування не оскаржувалась, її не скасовано, не змінено, вона набрала чинності і відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи наведені докази у їх сукупності, суд вважав доведеним факт вибуття із законного володіння ОСОБА_2 поголівя овець, які перебували деякий час у бездоглядному стані і які потім примкнули до отари овець, належних ОСОБА_3, який привласнив їх.

Погоджуючись з думкою представника органу досудового розслідування про відсутність у діях ОСОБА_3 у звязку з зазначеними обставинами складу перерахованих кримінальних правопорушень, суд вбачав підстави розглядати дії відповідача через призму вимог, що передбачені ст. 340 ЦК України, у відповідності до яких, особа, що затримала бездоглядну тварину, зобовязана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобовязана протягом трьох днів заявити про це поліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні… Відповідач не дотримався вимог даної норми Закону, він не повідомив власника про тварини, що долучились до його отари, не прийняв заходів для їх повернення, не заявив про знахідку поліції або до міської ради.

Попри того, його дії свідчать про те, що він не збирався повертати овець власнику, а вирішив заволодіти ними і використати на свій розсуд. Він заборонив чабанам повідомляти про знайдені вівці, докладав зусиль для зміни їхньої ідентифікації встановлював свої бирки на вуха тварин, ховав їх.

А тому суд першої інстанції вважав оскільки відповідач не повідомляв про затримання овець, то він, у відповідності до ст.341 ЦК України, не міг набути на них право власності.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно заволодів майном позивача, в результаті чого останньому заподіяно майнову шкоду.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як передбачено ст.1213 ЦК України, набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Оскільки відсутні відомості про можливість відповідача повернути безпідставно набуте майно в натурі, а також враховуючи думку позивача з цього приводу, суд вважав, що відповідачем має бути відшкодовано вартість майна.

Суд не погодився з доводами позивача про те, що з його володіння вибуло 12 голів саме овець, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, більше того, вони спростовуються висновком дільничного інспектора від 27.12.2012 року (а.с.51), а також показами самого позивача, даними ним при допиті у якості потерпілого у кримінальному провадженні 15.07.2013 року. У протоколі допиту, який було оглянуто у судовому засіданні (копія на а.с.53-54), ОСОБА_2 зазначив, що 24.07.2012 року у нього пропали вівці, а саме 12 голів, які він випасав на окраїні м.Татарбунари, де також випасалися вівці ОСОБА_3 Йому сказали, що його вівці могли перебігти в його череду. 31.07.2012 року він поїхав до ОСОБА_3, який дозволив подивитися його вівці, серед яких він впізнав своїх: 1 барана, 2 вівці та 1 ягня.

У звязку з чим районний суд з урахуванням добутих доказів і свідчень позивача вважав доведеним, що позивачем було втрачено, а відповідачем безпідставно набуто наступне поголівя худоби у кількості 12 голів, а саме: 10 овець, 1 баран і 1 ягня.

Згідно довідки адміністрації ДП «Татарбунарський сільгоспринок» № 13 від 09.02.2016 року (а.с. 18), станом на липень 2015 року середньо ринкова вартість пятимісячного ягня становить 500-550 грн.

Довідкою ФОП ОСОБА_6І ковбасний цех (а.с.20) підтверджується. що станом на 12.06.2012 року ціна живої ваги вівцематки середньої вгодованості за 1 кг становила 30 грн. Вартість однієї голови становить 1746 грн.

Отже, вартість тварин, що вибули з володіння позивача, становить суму у розмірі 19706 грн. (11 дорослих овець х 1746 грн. + 1 ягня х 500 грн.).

За змістом ч.1 ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його без достатньої правової підстави, зобовязана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Відповідно до технології утримання вівцематок, в Україні практикують зимове і весняне ягніння вівцематок, яке відбувається один раз у рік.

Оскільки 10 належних позивачу вівцематок мали окіт ягнят на початку 2012 року, тобто, до вибуття їх з його володіння, то вже у 2012 році вони не могли мати приплід.

Тому безпідставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача доходів у вигляді приплоду за 2012 рік.

Зазначені вівцематки в результаті окоту могли принести приплід у 2013-2016 р.р. по 10 ягнят щорічно (5 овечок, 5 баранчиків), тобто, у кількості 40 голів, вартість яких становила б 20000 грн. (40 ягнят х 500 грн.).

На початку 2014 року могла б принести приплід вівця, яка у 2012 році була ягням, що принесло б дохід у сумі 500 грн.

У 2015 році 5 вівцематок, ІНФОРМАЦІЯ_1, могли б принести приплід у кількості 5 ягнят, що слугувало б отриманню доходу в сумі 2500 грн. (5 ягнят х 500 грн.).

У 2016 році 5 вівцематок, ІНФОРМАЦІЯ_2, могли б принести приплід у кількості 5 ягнят, що слугувало б отриманню доходу в сумі 2500 грн. (5 ягнят х 500 грн.).

Крім того, вірогідним було б отримання приплоду 1 ягняти - від вівці також ІНФОРМАЦІЯ_3, що принесло б дохід в сумі 500 грн.

Таким чином, упущена позивачем вигода за 2013-2016 р.р. склала б суму в розмірі 26000 грн. (20000 + 500 + 2500 + 3000).

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна сума завданої позивачу майнової шкоди діями відповідача в результаті безпідставного набуття згаданого майна поголівя овець становить 45706 грн. (19706 + 26000), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги оскільки вони спростовуються оглянутими в суддів апеляційної інстанції матеріалами закритого кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.06.2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_7