Ухвала суду № 62099311, 12.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/18048/15-ц Головуючий суддя І інстанції Шишкін О. В.

Провадження № 22-ц/790/6344/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Піддубного Р.М., Трішкової І.Ю.

при секретарі - Пролагаєвій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18.09.2015 року ОСОБА_3, який є колишнім співробітником ДП «Харківстандартметрологія», звернувся до органів державної влади з повідомленням відносно генерального директора державного підприємства, в якому поширив недостовірну інформацію стосовно ознак корупції в діяльності генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» та неефективності управління підприємством, а також вказав в зверненні, що діяльність позивача «можна розглядати в контексті ст. 368 КК України». Зазначена недостовірна інформація, як стверджує позивач, принижує його честь та гідність як генерального директора, як громадянина та ділову репутацію. Позивач стверджує, що низка звернень відповідача, в тому числі і анонімних, призвела до численних перевірок державного підприємства. Відповідачем були зроблені заяви про факти, які є неправдивими, з наміром принизити його як керівника державного підприємства в очах підлеглих та законослухняних громадян.

Позивач просив суд визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 у своєму звернені від 18.09.2015 р. до органів державної влади, зобов'язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, вказану у звернені, шляхом надання відповідної інформації до органів державної влади, заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії, які принижують честь, гідність, ділову репутацію та розповсюдження недостовірної інформації про позивача як генерального директора, стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, який позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на ті самі обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 18.09.2015 звернувся до правоохоронних органів, зокрема Харківської обласної державної адміністрації, Служби безпеки України, Державної фінансової інспекції України та Прокуратури Харківської області із зверненням стосовно ознак корупції в діяльності позивача та неефективності його управління підприємством.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 297, 299 ЦК України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Зміст права на ділову репутацію полягає в можливості правомочної особи претендувати на те, щоб репутація про неї складалась на підставі достовірного сприйняття третіми особами її поведінки і щоб суспільна моральна оцінка відповідала дійсності виконуваних нею вимог закону, моралі, ділових звичаїв, ділової етики.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) роз'яснив судам, що при розгляді зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ст.30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію», за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у рішенні цього суду у справах "Лінгенс проти Австрії" від 8 липня 1986 року.

Відповідно дост.40 Конституції Українивсі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У п.16постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Про зазначене йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду є спір щодо спростування недостовірної інформації з метою захисту честі, гідності та ділової репутації позивача, який є директором державного підприємства, а відтак публічною особою.

Такі особи підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Звернення від 18.09.2015 р., на яке посилається позивач, містить інформацію про діяльність позивача як генерального директора державного підприємства, в яких відповідач вбачає ознаки корупції та просить цю інформацію перевірити.

Отже метою звернення відповідача до державних компетентних органів було не розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачем свого конституційного права, визначеного ст.40 Конституції України.

Також, проаналізувавши в контексті звернення інформацію, яку просить спростувати позивач, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така інформація переважно є думкою та поглядом відповідача, оцінкою дій позивача, критикою, а отже її неможна вважати такою, що була завідомо неправдивою для відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що викладена у зверненні інформація була доведена також до відома громадської організації «Комітет із боротьби с корупцією та захисту прав людини» не спростовує висновків суду. Крім того, позовні вимоги позивача стосуються конкретного звернення відповідача від 18.09.2015 року до органів державної влади, факт звернення до громадської організації відповідач не визнає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колег

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -