Ухвала суду № 62096863, 17.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/996/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2130/2016

Категорія 32

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В.,Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду від 05 вересня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

12.05.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_5 є її сусідом і між ними наявні неприязні відносини. 30 червня 2015 року близько 11.00 год. позивач в смт. Більшівці, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. поверталась з пошти додому. На зустріч їй по дорозі їхав велосипедом відповідач, який не зупиняючись наїхав на неї, внаслідок чого позивач впала на землю та отримала тілесні ушкодження. Відповідач допомоги не надав, не вибачився, натомість почав сваритись, погрожував фізичною розправою. Після цього позивач направилась до себе додому і онук ОСОБА_6 відвіз її до Галицької ЦРЛ, де їй надали допомогу. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Просила стягнути з відповідача на її користь 5 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій, та судові витрати по справі.

Рішенням Галицького районного суду від 05.09.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 500 грн. понесених витрат на правову допомогу та судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В судовому засіданні ні позивач, ні її представник не змогли обгрунтувати моральну шкоду та її розмір. Більше того, за їх поясненнями просили стягнути з відповідача хоч якусь суму відшкодування з метою застереження та покарання відповідача, оскільки між ними виникають постійні конфлікти протягом тривалого часу.

Вказав, що підставою для відшкодування шкоди як моральної, так і матеріальної є наявність протиправної поведінки заподіювача, наявність матеріального та морального збитку, вини заподіювача, а також причинний звязок між шкодою та діями відповідача. Однак, жодного зі складових елементів для відшкодування шкоди відповідачем, позивачкою ОСОБА_7 не надано.

Із аналізу постанови слідчого про закриття кримінального провадження чітко вбачається відсутність умислу у діях ОСОБА_5 щодо спричинення будь-яких тілесних ушкоджень позивачці. Тому на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення шкоди на користь позивача.

Суд не надав оцінки розбіжностям в поясненнях позивачки, наданих в судовому засіданні, оскільки в позовній заяві вона вказує, що поверталася з пошти додому, а в відповідач їхав їй на зустріч. А в поясненнях, що надавалися слідчому, вона вказує, що вирушила із власного будинку до поштового відділення, де її наздогнав на велосипеді ОСОБА_8 та умисно наїхав на неї.

Вважає суперечливим доказом висновок судово-медичної експертизи від 17.03.2016 року, оскільки подія, на яку вказує позивачка, відбулася 30.06.2015 року. А висновок здійснений з великим проміжком часу на підставі консультативної довідки лікаря-травматолого та рентгенівського знімка.

Суд першої інстанції встановив порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 під час руху на велосипеді без зазначення жодних доказів такого порушення.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивачку та її представника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 червня 2015 року близько 11.00 год. позивач в смт. Більшівці, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. ОСОБА_2 поверталась з пошти додому, рухалась в межах населеного пункту по узбіччю дороги з правої сторони. На зустріч їй по узбіччю з цієї ж сторони їхав велосипедом відповідач, який не зупиняючись наїхав на неї.

ОСОБА_2 рухалась відповідно до ПДР України, натомість ОСОБА_5 був неуважним, не врахував дорожню обстановку і здійснив наїзд на позивачку.

Внаслідок наїзду ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження у виді садна в ділянці голови та синця в ділянці лівої ноги, що стверджується висновком судово-медичної експертизи № 15 від 17 березня 2016 року.

Постановою слідчого СВ Галицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 29 березня 2016 року ОСОБА_9 кримінальне провадження за № 12015090140000322 від 27 жовтня 2015 року за ч. 1 ст. 125 КК України щодо ОСОБА_5 закрито за відсутності складу злочину. Зокрема не встановлено умислу ОСОБА_5 на заподіяння тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 4.1. ПДР України, пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Відповідно до п. 6.7. ПДР України, велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.

Відповідно до п. 2.3. Б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

В данному випадку, вина ОСОБА_5 виражена у формі простої необережності.

Судом першої інстанції встановлено вину відповідача, причинно-наслідковий звязок між протиправними діями та наслідками елементів підстав цивільно-правової відповідальності.

Характер та ступінь тілесних ушкоджень підтверджені висновком судово-медичної експертизи (а.с. 25).

Позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. З урахуванням тяжкості страждань, суд правильно оцінив таку шкоду в розмірі 2 000 грн.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають стягненню відповідно до поданих доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення лише з одних формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для

зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 05 вересня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_10