Ухвала суду № 62096853, 19.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/134/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2156/2016

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І. Г. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Драганчук У.М.

сторін: представника позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Городенківського районного суду від 09 вересня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

15.02.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом посилаючись на те, що вона є власником автомобіля «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D» білого кольору (пасажир) державний номерний знак НОМЕР_1. Згідно нотаріально посвідченого доручення ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 користуватись цим автомобілем. 21.09.2013 р. близько 14.50 год. ОСОБА_5, керуючи автомобілем Vоlkswаgеn LТ46, на автодорозі Татарів - Кам'янець-Подільський біля с. Чернятин Городенківського району не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D», під керуванням ОСОБА_6В. В результаті вчиненої ОСОБА_5 ДТП, автомобіль «Мегсеdеs-Bепz» отримав механічні пошкодження. Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30.10.2013 ОСОБА_5 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП пошкоджено майно позивача - автомобіль «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D». Згідно довідки Відділу ДАІ з обслуговування Городенківського району Івано-Франківської області, «Мегсеdеs-Bепz Vіtо» отримав такі механічні пошкодження: пошкоджена задня дверка, розбитий задній бампер, розбитий задній лівий фонар, деформована задня ліва стойка, розбите ліве бокове вікно, деформований лівий задній бік кузова. На звернення позивача та її представника з приводу добровільного відшкодування витрат на ремонт автомобіля відповідач не реагує, в отриманні страхового відшкодування не сприяє. Позивач змушена була за власний кошт відремонтувати пошкоджений з вини відповідача автомобіль, вартість ремонту згідно з документами з ТО складає 37040 грн. В звязку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, позивач зазнала моральних страждань. Протягом тривалого часу довелося самостійно шукати гроші для ремонту пошкодженого автомобіля, значну частину сімейного бюджету спрямувати на його ремонт. Через нецільове використання сімейних грошей, крім позивача, постраждали члени його родини, що призвело до розладу стосунків у родині. Це все спричинило виникнення пригніченого, нервового стану, був порушений нічний сон. Крім того, на тривалий час після ДТП, позивачу і його близьким довелося користуватись громадським транспортом, що викликало суттєві незручності у пересуванні; заплановані раніше справи, які потребували пересування автотранспортом, довелося або відкласти, або відмовитись, що спричинило зменшення заробітку. Так як був порушений звичайний спосіб життя, був негативний вплив на стан здоровя, переживання через відмову відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, завдану моральну шкоду позивачів оцінює в розмірі 15000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Просила стягнути з відповідача на її користь 37040 грн. на відшкодування майнової шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, та судові витрати по справі.

Рішенням Городенківського районного суду від 09.09.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 37040 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки його цивільно-правова відповідальність, як власника транспортного засобу, була застрахована, всі платежі щодо забезпечення відшкодування нанесеної шкоди повинна сплатити страхова компанія. А позивачка по справі стоїть на черзі по виплаті коштів відповідно до заяви про відшкодування коштів, яку вона подала до ПАТ Українська страхова компанія Гарант-Авто.

Вказав, що оскільки ним було застраховано свою відповідальність, про що свідчить поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а сума пошкодження покривається лімітом страхового відшкодування, то відповідно вона повинна бути покладена саме на страхову компанію, яка взяла на себе зобовязання по відшкодуванню шкоди, яку він завдав ОСОБА_2

Також зазначає, що позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження завданих та перенесених нею страждань та документального підтвердження. Її страждання базуються тільки на словесній основі, що суперечить чинному законодавству.

Вважає, що до даної справи слід було залучити страхову компанію ПАТ УСК Гарант-Авто та Моторно-транспортне бюро України.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника позивачки, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО 604071, виданого Коломийським ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області стверджено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D» тип пасажирський, державний номерний знак НОМЕР_1.

21.09.2013 р. близько 14.50 год. ОСОБА_5, керуючи на автодорозі Татарів - Кам'янець-Подільський автомобілем Vоlkswаgеn LТ46, державний номерний знак В0 48 79АМ, біля с. Чернятин Городенківського району не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем «Мегсеdеs-Bепz Vіtо», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого вищезазначені транспортні засоби отимали механічні пошкодження.

Постановою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30.10.2013 по справі № 597/1324/13-п відповідач ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на нього накладений адмінштраф в розмірі 340 грн.

Ч. 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Пунктом 7 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно положень ст. 1187 ЦК України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно розяснень, що містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року - відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст.1192 ЦК України).

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам роз'яснено, що у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Із довідки відділу ДАІ з обслуговування Городенківського району Івано-Франківської області № 231544 вбачається, що 21.09.2013 р. на автодорозі Татарів - Кам'янець-Подільський км 147 + - 500 м внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження: пошкоджена задня дверка, задній бампер; розбитий лівий задній фонарь, деформована задня стойка ліва, розбите ліве бокове вікно, деформований лівий задній бік кузова.

За виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля представник позивача згідно довіреності ОСОБА_4 відповідно рахунку № 1 від 26.06.2015 р. та Акту виконаних робіт від 26.06.2015 р. сплатив на користь ПП ОСОБА_7 фактичну вартість ремонту з урахуванням заміни деталей на нові в розмірі 37040 грн.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - обєктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Порядок здійснення страхового відшкодування визначений розділом ІІІ вищезгаданого закону.

Посилання ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_2 стоїть на черзі по виплаті коштів відповідно до заяви про відшкодування коштів, яку вона подала до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», не підтверджене доказами.

19 лютого 2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) було прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на провадження обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО».

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 37 040 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, наслідків тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Внаслідок дій відповідача позивачка зазнала душевних страждань у зв'язку із пошкодженням належного їй автомобіля, була позбавлена можливості ним користуватись з часу ДПТ до часу, коли автомобіль був відремонтований. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, в розмірі 2000 грн.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Зазначене узгоджується із правовою позицією Висловленою Верховним судом України у справі 6-2808цс15.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають стягненню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для

зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 09 вересня 2016 року, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_8