Рішення № 62096814, 17.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1549/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1826/2016

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Обідняк В.Д.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю позивача ОСОБА_2, представника органу опіки та піклування Івахнюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Коломийської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, який мотивувала тим, що вона з відповідачем є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 19 вересня 2006 року шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_4 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 211. З 24 червня 2006 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні сина, не піклується про його стан здоров'я та духовний розвиток, не проявляє до нього щонайменшої батьківської турботи. Відповідач свідомо на бажає брати участь у вихованні дитини, хоча перешкод чи заборони щодо побачень з сином відповідачеві ніхто не чинить. Відповідач також не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання сина в сумі 1 000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 29 червня 2016 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коломия, громадянина України.

Суд стягнув з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі по 750 грн щомісячно, починаючи з 14 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням в частині позбавлення батьківських прав, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи та фактичним обставинам.

Просить рішення суду в частині позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в апеляційному порядку не оскаржено.

Вислухавши позивача та представника органу опіки та піклування, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов щодо позбавлення батьківських прав відповідача, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 150 та 164 Сімейного Кодексу України, дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З такими висновками суду першої інстанції не у повній мірі погоджується колегія суддів, оскільки вони є передчасними та суд не врахував всіх обставин, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 розірвано 19 вересня 2006 року. (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22 лютого 2005 року ОСОБА_4 є батьком, а ОСОБА_2 є матір`ю дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.6).

Після розірвання шлюбу місце проживання дитини визначено з матір'ю. Участь у вихованні сина приймає мати ОСОБА_2 Дитина також перебуває на її повному утриманні.

Згідно довідки Коломийського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №9 «Веселка» від 25 лютого 2016 року №12, ОСОБА_4 - батько дитини ОСОБА_5, який відвідував дошкільний навчальний заклад №9 «Веселка» з червня 2007 року по серпень 2011 року, не брав участі у вихованні дитини (не спілкувався з вихователями, не забирав дитину додому, не відвідував ранки, не брав участі батьківських зборах). (а.с.8).

Із змісту довідки Коломийського навчального-виховного комплексу №9 «Школа - природничо-математичний ліцей» № 57 від 22 лютого 2016 року встановлено, що ОСОБА_4 - батько учня 5-Б ОСОБА_5, не бере участі у вихованні та шкільному житті дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах).(а.с.9).

Довідка № 946 від 03 березня 2016 року, видана Комунальним підприємством «Житлоінфоцентр», про реєстрацію та склад сім`ї ОСОБА_2, свідчить про те, що вона проживає в АДРЕСА_1 і до складу її сім'ї входить син ОСОБА_5, 2005 року народження. (а.с.11).

Орган опіки та піклування Коломийської міської ради у своєму висновку від 18 травня 2016 року № 135у вказує на доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, 1982 року народження, стосовно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки фізичним та моральним розвитком дитини батько не цікавиться, від обов'язків щодо виховання та матеріального утримання ухиляється. (а.с.62-63).

Згідно акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_5, який проживає в АДРЕСА_1, в сім'ї є всі необхідні умови для повноцінного проживання, виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_5.(а.с.64).

Відповідач ОСОБА_4 18 квітня 2016 року звернувся до органу опіки та піклування Коломийської міської ради Івано-Франківської області із заявою про визначення способу його участі у вихованні дитини та спілкуванні з ним, оскільки він (відповідач) проживає окремо. При цьому у поданій заяві відповідачем зазначено, що він бажає приймати участь у вихованні дитини, спілкуватися з сином, однак позивач створювала йому перешкоди, з 2008 року по 2015 р. він перебував на заробітках за кордоном, тому не мав можливості спілкуватися із сином (а.с.55-56).

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні пояснив, що зазначена заява відповідача органом опіки та піклування не розглянута, оскільки на час її подання спір про позбавлення його батьківських прав вже вирішувався судом.

Відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В силу ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У пунктах 15 та 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості

з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У п. 18 вказаної постанови зазначено, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідач не надав суду доказів про те, що позивач створювала йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином. До подання позову про позбавлення його батьківських прав він також не звертався до органу опіки та піклування за вирішенням питання про способи його участі у вихованні сина.

Сам відповідач не заперечує, що з 24 червня 2006 року він не приймає участі у вихованні сина, будь-яких доказів того, що він не виховував і не спілкувався з сином такий тривалий час (протягом десяти років) з поважних причин (хвороба, перебування за кордоном тощо) відповідач також не представив суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про винну поведінку відповідача, яка виразилася у відсутності з його сторони піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання сина, підготовку до самостійного життя, відсутність інтересу до внутрішнього світу дитини, а також ненадання матеріального утримання дитині, необхідного для її культурного та духовного розвитку, забезпечення харчуванням тощо.

Однак, враховуючи ті обставини, що відповідач проживає окремо від дитини, місце його проживання досить віддалене (м. Дрогобич Львівської області) від місця проживання дитини, бажає приймати участь у вихованні сина та спілкуватися з ним, про що свідчить його заява, подана органу опіки та піклування і питання, поставлені у цій заяві не вирішені органом опіки та піклування, приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачу слід надати можливість виправити свою винну поведінку шляхом встановлення контакту з сином.

Отже, рішення суду в частині позбавлення батьківських прав підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, а відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 червня 2016 року змінити, скасувавши його в частині позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_5 і покласти на органи опіки та піклування Коломийської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків стосовно дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: І.О. Максюта

Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський