Постанова № 62094765, 18.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3786/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Тишкової Л. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про зобовязання повернути помилково сплачені кошти у розмірі 9097,73 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить суд зобовязати відповідача повернути йому помилково сплачені ним кошти у вигляді внесків обовязкового страхування у розмірі 9097,73 грн. на його рахунок № 26259500948951 в Приморському відділені Ощадбанку м. Одеси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з березня 2003 року по теперішній час являється фізичною особою - підприємцем та використовую спрощену систему оподаткування - єдиного податку, яка також передбачає сплату обов'язкового страхового внеску до Пенсійного фонду. З квітня 2014 року позивач перебуваю на обліку та отримує пенсію за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси. 31 березня 2014 року він досяг пенсійного віку - 60 років і, на основі абзацу 3 ч. 1 ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отримав право не сплачувати обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду України, при здійсненні господарської діяльності, але про дані обставини він не знав, даним правом своєчасно не скористався та помилково продовжував сплачувати страхові внески протягом 2014 та 2015 років. 19.03.2016 року позивач звернувся з листом до відповідача з проханням щодо повернення помилково перерахованих коштів, проте йому було відмовлено, з тієї підстави, що він самостійно надав звіти про суми нарахованого єдиного внеску. Позивач вважає, що кошти у сумі 9097,73 грн. зберігаються і використовуються неправомірно та на підставі абзацу 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначаються як безпідставно стягнені та підлягають поверненню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні відносно задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з березня 2003 року та станом на теперішній час зареєстрований як фізична особа - підприємець та використовує спрощену систему оподаткування, яка також передбачає сплату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

З квітня 2014 року позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси.

Як зазначив позивач, 31 березня 2014 року він досяг пенсійного віку - 60 років і, на підставі абзацу 3 ч. 1 ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отримав право не сплачувати обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду України, при здійсненні господарської діяльності, але про дані обставини не знав та даним правом своєчасно не скористався, у зв'язку з чим продовжував сплачувати страхові внески протягом 2014 та 2015 років. Сума платежів, здійснених позивачем за вказаний період склала 9097,73 грн.

19.03.2016 року позивач звернувся з листом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому висловив прохання повернути йому помилково перераховані кошти.

Листом від 04.04.2016 року № 6034/10/15-53-13-04 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області повідомила позивача про те, що згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.06.2010 року № 2464-УІ, особи, зазначені у п.п. 3 п. 1 цього розділу, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування. Даним листом позивача також повідомлено про те, що ним самостійно надані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно додатку № 5 за 2014 рік на суму 5071,80 грн., за 2015 рік на суму 5293,88 грн. Станом на 30.03.2016 року в реєстраційній картці платника податку є переплата в розмірі 9,94 грн. (а.с. 11).

Також 05.04.2016 року позивач звернувся з листом до Державної фіскальної служби України, в якому висловив прохання повернути йому помилково перераховані кошти.

У відповідь на звернення позивача ДФС України листом від 05.05.2016 року № 4613/Х/99-99-13-02-01-14 повідомила позивача про те, що згідно з даними ІС «Податковий блок» позивачем самостійно подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно з додатком 5 до Порядку за 2014-2015 роки. Отже суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають поверненню.

Не погодившись із вищенаведеними відповідями контролюючих органів, вважаючи, що кошти у сумі 9097,73 грн. є безпідставно стягнутими та підлягають поверненню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2011 року регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.4 Закону, платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи - підприємці, зокрема, ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги)відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавству.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавству.

Як свідчать матеріали справи позивачем самостійно подані звіти про суми зарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік на суму 5071,80 грн., за 2015 рік на суму 5293,88 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.06.2010 року № 2464-УІ (далі Закон), особи, зазначені у підпункті 3 пункту 1 цього розділу, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за, умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця що настає за кварталом, за який, сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є, зокрема, пенсіонер, ми за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

Відповідно до пункту 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 року за № 460/26905 (далі - Порядок), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 15 розділу II Порядку відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами представника відповідача, що суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають поверненню.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016 року затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок), що визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти).

При цьому, пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);

неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску;

органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску, його територіальні органи;

помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;

рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих Коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов'язань Платника з цього платежу.

При цьому, пунктом 5 Порядку встановлено, що повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобовязання відповідача повернути йому помилково сплачені ним кошти у вигляді внесків обовязкового страхування у розмірі 9097,73 грн. на його рахунок не ґрунтуються на вимогах зазначеного Порядку, оскільки згідно наведених норм законодавства, не є сумою єдиного внеску, яка надміру або помилково була сплачена позивачем.

В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам; суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач, враховуючи свою адміністративну правосубєктність, керуючись ст.ст. 48, 56 КАС України, скористалася своїм правом на судовий захист, при цьому згідно ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року її право не може бути обмежене, однак при встановлених судом обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про зобовязання повернути помилково сплачені кошти у розмірі 9097,73 грн., - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 жовтня 2016 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18 вересня 2016 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про зобовязання повернути помилково сплачені кошти у розмірі 9097,73 грн., - відмовити.

18 жовтня 2016 року.