Постанова № 62094636, 19.10.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/88/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі - Позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 № НОМЕР_1, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 37511814,00 грн та нараховані штрафні санкції у розмірі 18755907,00 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2016 визнано строк звернення публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 № НОМЕР_1 до адміністративного суду не пропущеним.

06.04.2016 Позивач без зміни предмету уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 № НОМЕР_1, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 37511814,00 грн та нараховані штрафні санкції у розмірі 18755907,00 грн.

В обґрунтування позовних вимоги зазначено наступне.

У період з 25.11.2013 по 06.12.2013 року Відповідач, на підставі наказу від 21.11.13 №239 та направлень від 22.11.13 № 108 та 109, здійснив позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування Позивачем заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року, за результатами якої 11.12.2013 складено Акт № 159/19-0/05763797 (далі Акт перевірки).

Відповідно до пункту 4.2 висновків якого підприємством нібито допущено порушення пункту 200.1, абзацу а) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПКУ), що на думку податкового органу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 37511814,00 грн.

Позивач подав заперечення від 17.12.2013 № 001/1224 на акт перевірки. 27 грудня 2013 року від Відповідача Позивач отримав податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 26.02.2013 № НОМЕР_1 форми «В1», про встановлене порушення абзацу а) пункту 200.4 статті 200 ПКУ та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 37511814,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального права України, керуючись статтею 56 ПКУ, Позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників податків зі скаргою (первинною) від 17.01.2014 № 863-16 на дії Відповідача та повторно направив до податкового органу в повному обсязі платіжні доручення, договори банківського рахунку та договори на користування системою «Клієнт-банк», первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери тощо) по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за вересень 2013 року.

Скарга (первинна) була розглянута контролюючим органом вищого рівня та надіслано Рішення про результати розгляду скарги від 20 березня 2014 року за № 5881/10/28-10-10-4-33 про відмову у скасуванні податкового повідомлення-рішення Відповідача від 26.12.2013 №0000382201, та залишення без задоволення скарги Позивача.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте Відповідачем з порушенням норм матеріального права, є протиправним і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Здійснення безготівкових розрахунків Позивача відбувається з використанням системи «Клієнт-банк». Позивач до декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року надав Розрахунок суми бюджетного відшкодування та Реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого за вересень 2013 року.

Для підтвердження сум оплати постачальникам товарів/послуг, які відображені у наведених реєстрах, в ході перевірки, на запит Відповідача від 11.11.2013 б/н, контролюючому органу були надані в повному обсязі платіжні доручення та банківські виписки, а також договори банківського рахунку та договори на користування системою «Клієнт-банк» від 21.06.2011 № 627 з додатковою угодою від 05.08.2013 з ПАТ «Український інноваційний банк», від 04.05.2006 № 102028 ЗАТ «Альфа-Банк», від 31.03.2004 № 0/206-1 з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», від 18.05.2013 №7-07-45-13 з ПАТ «Промінвестбанк».

Крім того, для перевірки Відповідачем, окрім платіжних доручень та банківських виписок, позивач надав первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери тощо) по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за вересень 2013 року.

Відповідач на аркуші 27 акту перевірки зазначив, що вищенаведені договори не передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій Позивача, крім того на аркуші 29 зазначено, що підприємством не надані платіжні доручення встановленого зразку, а лише копії платіжних доручень.

В чому полягає невідповідність платіжних доручень, Відповідач не зазначив, акт перевірки не містить жодного посилання на будь-які недоліки платіжних доручень, а тому Позивач вважає висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ безпідставним.

Протягом пяти робочих днів з дня отримання акта перевірки Позивач надав до контролюючого органу оригінали банківських виписок та засвідчені копії платіжних доручень зі штампами банку, які оформлені належним чином, про проведення грошових коштів з проханням урахувати їх під час розгляду Відповідачем питання про прийняття рішення. Однак Відповідач зробив висновок, що первинними документами не підтверджено факт оплати Позивачем постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2013 року на суму 37511814,00 грн.

Крім того, вищезазначені документи в подальшому були направлені Позивачем до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників податків разом зі скаргою.

Однак контролюючий орган висновку щодо не підтвердження факту оплати Позивачем постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі 37511814,00 грн не змінив.

Позивач вважає, що вказану суму бюджетного відшкодування заявлено правомірно, тому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 № НОМЕР_1.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову (т.16 а.с. 151-159), в яких заперечив посилаючись на наступне.

Відповідач провів позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування Позивачем заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року, за результатами якої склала акт від 11.12.2013 № 159/19-0/05763797.

До перевірки Позивач подав договори на користування системою «Клієнт-банк». Проте Позивачем до перевірки не надано копії платіжних доручень, які згідно з абзацу 7 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» засвідчені згідно з вимогами пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації».

Таким чином, первинними документами не підтверджено факт оплати Позивачем постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі 37511814,00 грн, що призвело до завищення Позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2013 року на суму 37511814,00 грн, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 19 жовтня 2016 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, що підтверджується інформацією зазначеною в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 7-10, 35-36).

Відповідно до вимог Податкового кодексу України Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, про що свідчить інформація зазначена у витязі з реєстру платників податку на додану вартість (т.1 а.с. 34).

Позивач перебуває на обліку у Відповідача, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 № 1528051400090 (т.1 а.с. 33).

Позивачем надано до Відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 з реєстром виданих та отриманих податкових накладних, де визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 37511814,00 грн, у тому числі на рахунок платника у банку - 37511814,00 грн (т.1 а.с. 107-248).

У період з 20.12.2013 по 09.01.2014 Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування Позивачем заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року, результати якої оформив актом від 11.12.2013 № 159/19-0/05763797 (т.1 а.с. 41-55).

Згідно з висновками акта перевірки в порушення пункту 200.1, абзацу а) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року на 37511814,00 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що надані Позивачем платіжні доручення встановленого зразку не оформлені належним чином. Тому не можливо підтвердити первинними документами факт оплати ПАТ «Луганськтепловоз» постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі 37511814,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, Позивач подав до Відповідача заперечення від 17.12.2013 № 001/1224 разом з копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 56-58).

Листом від 24.12.2013 № 9247/10/19-105 Відповідач повідомлено про розгляд заперечень, висновки акта перевірки залишено без змін (т.1 а.с. 59-63).

26.12.2013 Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000382201, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 37511814 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18755907 грн (т.1 а.с. 11).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального права України, керуючись статтею 56 ПКУ, Позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників податків зі скаргою (первинною) від 17.01.2014 № 863-16 на дії Відповідача та повторно направив до податкового органу в повному обсязі платіжні доручення, договори банківського рахунку та договори на користування системою «Клієнт-банк», первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери; рахунки, рахунки-фактури, комерційні та митні інвойси, вантажно-митні декларації, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договори зі специфікаціями та додатковими угодами, витяг з книги реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за вересень 2013 року (т.1 а.с. 64-68).

Скарга (первинна) була розглянута контролюючим органом вищого рівня та надіслано Рішення про результати розгляду скарги від 20 березня 2014 року за № 5881/10/28-10-10-4-33 про відмову у скасуванні податкового повідомлення-рішення Відповідача від 26.12.2013 №0000382201, та залишення без задоволення скарги Позивача (т.1 а.с. 70-74).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо непідтвердження Позивачем первинними документами факту оплати постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року у розмірі 37511814,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2013 року на суму 37511814,00 грн.

При наданні правової оцінки спірним правовідносинам суд керується наступним.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

При вирішенні даної справи застосовуються норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

Згідно із частиною першою та частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (частини шостої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Судом установлено, що Позивач на підтвердження факту сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до перевірки надав Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Реєстр сплати постачальникам товарів/послуг, платіжні доручення, а також договори на користування системою «Клієнт-Банк», які передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій Позивачем від 21.06.2011 № 627 з додатковою угодою від 05.08.2013 з ПАТ «Український інноваційний банк», від 12.05.2006 № 427/102028 з ЗАТ «Альфа-Банк», від 18.05.2011 № 7-07-91-11 з ПАТ «Промінвестбанк», від 02.09.2005 №0/206-2 з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (т.1 а.с. 243- 250, т.2 а.с. 1-9), первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери; рахунки-фактури та митні інвойси, вантажно-митні декларації, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договори зі специфікаціями та додатковими угодами) по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за вересень 2013 року.

Факт надання таких документів відповідачем не оспорюється.

В акті перевірки зазначено, що Позивач надав платіжні доручення встановленого зразку, не оформлені належним чином.

З огляду на положення Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про електронні документи та електронний документообіг», судом встановлено, що Позивачем до перевірки було надано належні первинні документи щодо сплати ним постачальникам товарів/послуг суми податку на додану вартість у розмірі 37511814,00 грн, яку було заявлено до відшкодування у декларації за вересень 2013 року.

Крім того, судом встановлено, що Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 44.7 статті 44 ПК України, надало до Відповідача разом із запереченнями на акт перевірки належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які останнім не були взяті до уваги під час винесення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Факт отримання Відповідачем платіжних доручень підтверджено відміткою про отримання на запереченнях до акта перевірки (т.1 а.с. 56-58) та знайшов своє відображення у відповіді Відповідача від 03.02.2014 № 1329/28-05-47-01-01 на заперечення на акт перевірки (т.1 а.с. 59-63) та Рішенні Центрального офісу про результати розгляду скарги від 20 березня 2014 року за № 5881/10/28-10-10-4-33 (т.1 а.с. 70-74).

Посилання Відповідача на неврахування цих платіжних доручень при прийнятті податкового повідомлення-рішення через засвідчення копій не у відповідності до вимог пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Надані Позивачем копії платіжних доручень (т.5 а.с. 131-250, т.6 а.с. 1-220) містять всі обовязкові реквізити, що мають бути зазначені в платіжних дорученнях, та засвідчені Позивачем. При цьому Відповідач як в акті перевірки, так і в ході судового розгляду справи не зазначив, у чому полягає неналежне засвідчення копій платіжних доручень.

Також Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації (в тому числі платіжних доручень) вимогам діючого законодавства чи доказів несплати Позивачем суми ПДВ, заявленої до відшкодування у декларації за вересень 2013 року, а відтак суд дійшов висновку, що Відповідач безпідставно при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення не врахував копії платіжних доручень, надані Позивачем до перевірки та разом із запереченнями на акт перевірки.

Натомість, позивачем у судовому засіданні документально підтверджено правомірність визначення Позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 37511814,00 грн по декларації за вересень 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року є наявність залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Так, Позивачем до матеріалів справи надано копії первинної документації на підтвердження здійснення господарської діяльності: податкові накладні (т.8 а.с. 84-250, т.9 а.с. 1-250, т.10 а.с. 2-205), видаткові накладні (т.6 а.с. 221-250, т.7 а.с. 1-248, т.8 а.с. 51), приходні ордери (т.3 а.с. 34-250, т.4 а.с. 1-138); рахунки, рахунки-фактури, комерційні та митні інвойси (т.3 а.с. 18-21, т.4 а.с. 139- 250, т.5 а.с. 1-61, т.8 а.с. 7-50, 52-83), вантажно-митні декларації (т.2 а.с. 13-49), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с. 50-250, т.3 а.с. 1-17, 28-33, т.7 а.с. 249-250, т.8 а.с. 1-6), договори зі специфікаціями та додатковими угодами (т.10 а.с. 206-255, т.11 15, т.16 а.с. 1-60), витяг з книги реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.5 а.с. 62-71) по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за вересень 2013 року, за результатами якої у позивача виник залишок від'ємного значення з ПДВ, відповідно й сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 37511814,00 грн.

Вивченням первинної документації встановлено її відповідність вимогам діючого законодавства.

З урахуванням вищевикладеного висновки Відповідача щодо порушення позивачем пункту 200.1, абзацу а) пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 37511814,00 грн, документально спростовані, а отже є безпідставними.

Відповідно, судом встановлено, що у Відповідача відсутні підстави для зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленої у декларації за вересень 2013 року, та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Безпідставність зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

Відтак, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 26.12.2013 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати підлягають стягнення на користь позивача.При зверненні до суду з позовом Позивачем сплачено судовий збір у сумі 844015,81 грн (т.1 а.с. 3). У звязку з задоволенням позову судові витрати в сумі 844015,81 грн належать стягненню на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0000382201 про зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 37511814,00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 18755907,00 грн

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39792704, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 52-Б) витрати зі сплати судового збору в розмірі 844015 (вісімсот сорок чотири тисячі п'ятнадцять) гривень 81 копійку.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1