Ухвала суду № 62094479, 17.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 серпня 2016 року №376/2407/15-а

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Дудіна С.О., Горобцової Я.В. за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

-визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності у звязку із виконанням обовязків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.16, п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пп.1 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;

-зобовязати Міністерство оборони України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб згідно вимог п.4 ч.2 ст.16, п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

17.08.2016 позивачем на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 подано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними (а.с. 154).

Представник відповідача вирішення заявленого клопотання відніс на розсуд суду.

Розглядаючи клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом по суті суд зазначає таке.

Положеннями частини 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, тому в даному випадку підлягає застосуванню норма щодо місячного строку звернення до суду.

Перевіряючи поважність причин, які вказані позивачем в обґрунтування пропуску строку звернення до суду суд приймає до уваги наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийняте під час засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби 21.08.2015, у той же час, з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сквирського районного суду Київської області звернувся 24.11.2015.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначив, що про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення він дізнався лише 13.11.2015, отримавши його листом №2/5/1672 від 31.08.2015.

Зокрема, суд бере до уваги, що відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 13.07.2016 ОСОБА_1 в період з 23.08.2015 по 16.09.2015 перебував на стаціонарному лікуванні в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни, а 17.09.2015, 02.10.2015, 28.10.2015, 13.11.2015 проходив лікування у сімейного лікаря та лікаря ЗПСШ (а.с. 157).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Сквирському районі та є інвалідом армії 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням №2157318252 серії ААИ №36722 від 13.06.2014 (а.с.28).

Згідно посвідчення Управління соціального захисту населення Сквирської райдержадміністрації серії Є №007840 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.29).

Судом встановлено, що лист Київського обласного військового комісаріату №2/5/1672 від 31.08.2015 був направлений позивачу простою кореспонденцією.

Доводи позивача про те, що саме 13.11.2015 йому достовірно стало відомо про факт прийняття комісією з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби оскаржуваного рішення, викладеного в протоколі №31 від 21.08.2015 та його зміст, відповідачем не спростовані, витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 докази направлення (вручення) на адресу позивача листа Київського обласного військового комісаріату №2/5/1672 від 31.08.2015 суду не надані.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що про оскаржуване рішення позивач дізнався в інший день. При цьому суд бере до уваги, що позивач є інвалідом другої групи довічно, за станом здоров'я та діагнозом є особою, яка першочергово та невідкладно потребує судового захисту, який має бути ефективним та результативним.

Суд зазначає, що право на справедливий судовий розгляд є основоположною засадою всієї системи захисту прав та свобод людини.

Принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 і полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Суд зазначає, що причини, за яких суд у кожній конкретній справі зясовує обставини пропуску строку звернення до суду, є індивідуальними і залежать від обставин справи.

Причини, що зумовили пропуск позивачем строку на звернення до суду суд визнає поважними та доведеними відповідними доказами.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист суд визнає поважними причини пропуску місячного строку на звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Головуючий суддяКушнова А.О.

судді Дудін С.О.

ОСОБА_2