Постанова № 62094331, 19.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.10.2016 р. справа №908/1491/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю;від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київна рішення господарського суду Запорізької області від04.08.2016 р.у справі№ 908/1491/16 (суддя: Попова І.А.)за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут", м. Запоріжжяпростягнення 16 074 508 грн. 66 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі ПАТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (далі ТОВ "Запоріжгаз Збут", відповідач) 16 074 508 грн. 66 коп., з яких 13 964 592 грн. 46 коп. боргу за договором 1506000168/Н015 від 01.07.2015 р., 1 311 593 грн. 35 коп. пені, 93 867 грн. 60 коп. 3 % річних, 704 455 грн. 25 коп. штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. в частині стягнення боргу в сумі 8 397 722 грн. 51 коп. відмовлено, оскільки вимоги в цій частині заявлені позивачем безпідставно, в частині стягнення боргу 5 566 869 грн. 95 коп. припинено провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у стягненні 1 311 593 грн. 35 коп. пені, 93 867 грн. 60 коп. 3 % річних, 704 455 грн. 25 коп. штрафу відмовлено.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду мотивовано наступним.

Місцевим господарським судом встановлено, що борг в сумі 8 397 722 грн. 51 коп. був погашений відповідачем до моменту порушення провадження у даній справі господарським судом Запорізької області, у позовних вимогах в частині стягнення 1 311 593 грн. 35 коп. пені, 93 867 грн. 60 коп. 3 % річних відмовлено внаслідок укладення сторонами договору про організацію взаєморозрахунків, що потягло за собою зміну порядку і строку проведення розрахунків та, відповідно, унеможливило застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобовязання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 704 455 грн. 25 коп. 7 % штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України відмовлено з огляду на те, що дана санкція застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобовязання.

Не погодившись з рішенням господарського суду Запорізької області, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 1 311 593 грн. 35 коп. пені, 93 867 грн. 60 коп. 3 % річних, 704 455 грн. 25 коп. штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення умов п. 5.5. договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000168/Н015 від 01.07.2015 р., ст.ст. 953, 526, 530, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України здійснив оплату наданих послуг з транспортування природного газу з простроченням, на підставі чого останнім нараховано 1 311 593 грн. 35 коп. пені відповідно до п. 7.3. вказаного договору, 93 867 грн. 60 коп. 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, 704 455 грн. 25 коп. штрафу з огляду на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України.

Крім того, заявник апеляційної скарги, посилаючись на додаток № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 64 від 12.03.2005 р. "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки", постанову Кабінету Міністрів України № 214 від 25.06.2014 р. "Про окремі заходи щодо забезпечення фінансового контролю за діяльністю субєктів господарювання державного сектору економіки", вважає, що позивача віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки, що, на думку останнього, є достатньою підставою для стягнення заявленого штрафу.

Представники позивача в судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням пояснень № 14137/6 від 13.10.2016 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2016 р. в усній формі проти апеляційної скарги заперечив, в судовому засіданні 17.10.2016 р. проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду 17.10.2016 р. надійшло клопотання відповідача про долучення додаткових документів до матеріалів справи, яке судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 01 липня 2015 року ПАТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Запоріжгаз Збут" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000168/Н015 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору узгоджено, що газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченим договором. Річний плановий обсяг транспортування природного газу, замовника складає 140617 тис. куб. м., у тому числі по місяцях, згідно переліку (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотраспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Пунктом 5.4. визначено, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.5. договору).

Згідно з п. 5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Умовами п. 7.3. договору сторонами погоджено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1. договору він набирає чинності з дня підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобовязань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи слідує, що позивач надав у період з липня 2015 р. по березень 2016 р. відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 103 466 599 грн. 20 коп., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:

- № 07-15-1506000168/Н015 від 31.07.2015 року на суму 2 395 185 грн. 83 коп.,

- № 08-15-1506000168/Н015 від 31.08.2015 року на суму 2 282 786 грн. 42 коп.,

- № 09-15-1506000168/Н015 від 30.09.2015 року на суму 2 127 556 грн. 80 коп.,

- № 10-15-1506000168/Н015 від 31.10.2015 року на суму 4 741 401 грн. 01 коп.,

- № 11-15-1506000168/Н015 від 30.11.2015 року на суму 10 770 341 грн. 05 коп.,

- № 12-15-1506000168/Н015 від 31.12.2015 року на суму 15 468 935 грн. 58 коп.,

- № 01-16-1506000168/Н015 від 31.01.2016 року на суму 29 006 144 грн. 26 коп.,

- № 02-16-1506000168/Н015 від 29.12.2016 року на суму 19 353 772 грн. 40 коп.,

- № 03-16-1506000168/Н015 від 31.03.2016 року на суму 17 320 475 грн. 86 коп.

Зазначені акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами підписані з боку позивача уповноваженим представником, з боку відповідача першим керівником, та скріплені печатками підприємств.

Протягом вказаного періоду відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги, проте, з порушенням строку оплати, встановленого п. 5.5. договору, за розрахунком позивача на момент звернення з позовом до суду борг з боку відповідача перед ним складає 13 964 592 грн. 46 коп.

Встановлено, що борг в сумі 6 584 542 грн. 36 коп. сплачений відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до господарського суду, а саме, до 23.05.2016 р., тому, позовні в цій частині задоволенню не підлягають; у стягненні боргу в сумі 7 380 050 грн. 10 коп. провадження у справі слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки погашений відповідачем під час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати наданих позивачем послуг, позивач розрахував 3% річних за період з 21.09.2015 р. по 17.05.2016 р., розмір яких склав 93 867 грн. 60 коп.

На підставі п. 7.3. договору позивачем нарахована пеня за період з 21.09.2015 р. по 17.05.2016 р. в сумі 1 311 593 грн. 35 коп.

Судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 4 ст. 202 ЦК України встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обовязків відносяться, зокрема, договори та інші правочини.

З матеріалів справи слідує, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, відповідачем та позивачем, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладені спільні протокольні рішення, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

За змістом даних протокольних рішень сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків відповідно до умов договору, на підставі якого заявлений позов у даній справі, що виключає застосування до відповідача санкцій та наслідків за порушення грошового зобовязання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2014 № 3-105гс14, укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, і у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 № 3-23гс15.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для нарахування пені та застосування наслідків, передбачених за порушення грошового зобов'язання згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку відсутні.

Щодо нарахування 704 455 грн. 25 коп. штрафу (7% від суми простроченого платежу з оплати простроченої заборгованості) судова колегія зазначає наступне.

Позивач обґрунтовує свої вимоги абзацом третім частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якого у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовується штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від вартості товарів, послуг, з яких допущене порушення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, але за змістом абз. третього ч. 2 ст. 231 ГК України цією нормою передбачено застосування штрафних санкцій до порушень негрошових зобов'язань, тому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим нарахування позивачем штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки в даному випадку має місце порушення грошового зобов'язання (оплата наданих послуг).

Крім цього, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, (із змінами і доповненнями) визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення 704 455 грн. 25 коп. 7 % штрафу за відсутності обумовлених законом підстав для такого стягнення згідно з приписами абзацу третього частини другої статті 231 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд невірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у даній справі підлягає зміні в частині вирішення спору щодо відмови у стягненні боргу в сумі 8 397 722 грн. 51 коп., припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 5 566 869 грн. 95 коп. боргу та розподілу судових витрат за позов.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. у справі № 908/1491/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. у справі № 908/1491/16 змінити.

Абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. у справі № 908/1491/16 викласти у наступній редакції:

"Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 7 380 050 грн. 10 коп."

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. у справі № 908/1491/16 викласти у наступній редакції:

"Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 584 542 грн. 36 коп. боргу, 1 311 593 грн. 35 коп. пені, 93 867 грн. 60 коп. 3 % річних та 704 455 грн. 25 коп. штрафу".

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2016 р. у справі № 908/1491/16 абзацом третім наступного змісту:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (69035, вул. Заводська, 7, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39587271) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 30019801) судові витрати за подання позову в сумі 94 899 грн. 10 коп."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (69035, вул. Заводська, 7, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39587271) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 30019801) судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 104 389 грн. 01 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

СуддіІ.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.