Рішення № 62094185, 10.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р.Справа № 916/2165/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача не зявився,

від відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Облпаливо до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця про стягнення 5520,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 28.09.2016 р. оголошувалась перерва до 10.10.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне акціонерне товариство „Виробниче обєднання „Облпаливо звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 5520,90 грн., посилаючись на наступне.

04.01.2016 р. між ПрАТ „Виробниче обєднання „Облпаливо (покупцем) та ТОВ „Вуглепостач Транс (постачальником) укладено договір № 0401-16 поставки вугільної продукції, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязався поставити покупцю вугільну продукцію, в асортименті та обсязі, які узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, а покупець зобовязався належним чином прийняти цю продукцію і своєчасно оплатити її відповідно до умов договору. Виходячи із зазначеного договору, відправником - ТОВ „ЦЗС „Богучарська зі станції відправлення Гродовка ДОН на адресу одержувача - ПрАТ „ВО „Облпаливо ст. Білгород-Дністровськ за залізничною накладною № 52547809 у вагоні № 60197522 відправлено вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 64000 кг.

Однак, як вказує позивач, фактично на склад ПрАТ „ВО „Облпаливо у вказаному вагоні прибуло вугілля з недостачею, про що складено комерційний акт серії АА №032668/69/9 від 11.03.2016 р., яким встановлено, що вантаж завантажено навалом, вище бортів 300 мм, маркований вапняним розчином, вага: тара 24000 кг, нетто 64000 кг. Так, при перевірці виявлено навантаження рівномірне, нижче бортів 200 мм. На поверхні вантажу маються виїмки ліворуч за ходом поїзда: над 6, 7 люками довжиною 2000 мм, шириною 700 мм, глибиною 150 мм, середині по ходу поїзда - довжиною 500 мм, шириною 600 мм, глибиною 200 мм, просипання вантажу немає. Поверхня вантажу маркована вапном. В місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. Вагонні двері заварені, люка щільно закриті. При зважуванні виявилось: брутто 85050 кг, тара з документа 24000 кг, нетто - 61050 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2950 кг.

На підставі викладеного, позивач вважає, що саме перевізником не було забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач має відшкодувати фактичні збитки у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу згідно ст. 114 Статуту залізниць України.

Наразі позивач вказує, що із специфікації від 05.03.2016 р. до договору №0401-16, видаткової накладної № 4 від 07.03.2016 р., рахунку № 4 від 07.03.2016 р., довідки постачальника від 01.08.2016р. № 01/08/16 вбачається, що ціна однієї тонни вугілля марки ДГ (13-100) складає 1991,67 грн. без ПДВ (або 2390,00 грн. з ПДВ). Також при розрахунку суми збитків застосовано п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, який визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються з двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Отже, за ствердженнями позивача, розмір збитків від нестачі 2950 кг (або 2,95 т) з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вугілля у вагоні № 60197522 становить 5520,90 грн. з урахуванням ПДВ (2,95т. - (64,0т х 1%) х 2390,00 грн.), що заявлено до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2016 р. позовну заяву ПрАТ „Виробниче обєднання „Облпаливо прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2165/16, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 37-38). Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до залізничної накладної № 52547809 завантаження вагону № 60197522 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Комерційним актом серії АА № 032668/69/9 від 11.03.2016р. встановлено, що при комісійному переважуванні по ст. Знамянка Одеської залізниці нетто вагону № 60197522 склало 61050 кг, що не відповідає масі вказаній у залізничній накладній на 2950 кг. На думку відповідача, вищевказані обставини вказують на те, що залізниця прийняла по залізничній накладній № 52547809 вантаж масою та у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у охоронному стані. При цьому відповідач посилається на положення ст. 115 Статуту залізниць України, за якими вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника. Так, по залізничній накладній № 52547809 відправником являється ТОВ „ЗФ Богучарська, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Однак, відповідач зазначає, що в підтвердження вартості вантажу позивач в позовній заяві не надав рахунок про вартість вугілля. Враховуючи наведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

04.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вуглепостач Транс (постачальник) та Приватним акціонерним товариством „Виробниче обєднання „Облпаливо (покупець) було укладено договір поставки вугільної продукції № 0401-16, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті та обсязі, які узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, а покупець зобовязується належним чином прийняти цю продукцію і своєчасно оплатити її відповідно до умов, визначених у цьому договорі.

Згідно п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється залізничним транспортом, у відкритих піввагонах навалом, вантажною швидкістю на умовах FСА - франко-перевізник (станція відправлення) згідно „Інкотермс в редакції 2010 року. За узгодженням сторін, постачальник може забезпечити укладення договору з перевізником і за рахунок власних коштів здійснити розрахунки щодо постачання продукції до пункту призначення. В такому разі покупець додатково відшкодовує постачальнику вар тість провізної плати (залізничного тарифу) у порядку, встановленому цим договором (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору строки постачання визначаються сторонами у специфікаціях. Датою поставки вважається дата передачі вантажу органу транспорту (дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладній) (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору постачальник у підтвердження здійсненої поставки надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; копію залізничної накладної; посвідчення про якість вугілля - оригінал; лист про право власності на продукцію (у разі потреби).

В п. 4.1 договору передбачено, що продукція приймається покупцем за кількістю відповідно до чинної Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 (за наступними змінами та доповненнями), в частині, що не суперечить цього договору. При визначенні маси нетто товару (вугілля) вага вагона приймається за трафаретом, вказаною на вагоні. При цьому застосовується норма недостачі (природний спад і похибка ваг) 2,0% від маси нетто вугілля, зазначеної в залізничній накладній. Покупець приймає продукцію за кількістю відповідно до ваги, вказаної у залізничній накладній. За партію продукції приймається кількість вантажу, яка прибула одночасно. Питання про недостачу продукції вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі виявлення покупцем (вантажоодержувачем) невідповідності даних про кількість (вазі) вугілля, зазначених у залізничних накладних (квитанціях), фактичній кількості вугілля понад норми недостачі (2,0%) згідно „Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 року та/або про якісні показники вугілля, зазначених упосвідченнях (сертифікатах) про якість, фактичним показникам якості вугілля понад базової похибки опробування, згідно ДСТУ 4096-2002, - покупець (вантажоодержувач) викликають представника постачальника та вантажовідправника для спільного приймання вугілля за кількістю та/або за якістю в терміни, встановлені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, та/або Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7. При цьому сторони зобовязуються залучити незалежну експертну організацію (SGS, INCOLAB або CCI) для подальшого сумісного приймання продукції (вугілля). Показники цієї незалежної експертної організації є кінцевими та приймаються сторонами для розрахунків за продукцію (вугілля).

Приймання продукції (вугілля) здійснюється з урахуванням норм Статуту залізниць України і відповідних правил (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору ціна на продукцію, що постачається за цим договором, встановлюється національній валюті України і наводиться у відповідних специфікаціях. Ціна на продукцію встановлюється без врахування провізної плати (залізничного тарифу). Загальна сума цього договору визначається вартістю фактично відвантаженої постачальником продукції (п. 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що покупець сплачує вартість продукції протягом 60 календарних днів з дати поставки та надання покупцю копії залізничної накладної, якщо інші умови оплати сторонами не узгоджені у специфікації. Покупець відшкодовує вартість провізної плати (залізничного тарифу) постачальнику протягом трьох банківських днів з моменту виставлення ним рахунку.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що відповідальність за нестачу вантажу (у разі відсутності вини залізниці у втраті вантажу) несе вантажовідправник, вказаний у залізничній накладній. Всі претензії за якістю продукції надсилаються вантажоодержувачем безпосередньо вантажовідправнику.

Згідно п. 10.1 договору останній набув чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 р.

Так, за умовами специфікації від 05.03.2016 р. до вказаного договору поставки вугільної продукції № 0401-16 постачальник зобовязався поставити позивачу вугілля марки ДГ (13-100 мм) по ціні 2390,00 грн. з ПДВ за 1 тону, в кількості 70,0 т (+/-5%), на загальну суму 167300,00 грн., в тому числі ПДВ 27883,33 грн. Строк поставки продукції специфікацією визначено березень 2016 року, умови оплати: протягом 45 календарних днів з дати поставки (дати штемпеля станції відправлення) залізничної накладної.

Як зясовано судом, ПрАТ „ВО „Облпаливо за вказаним вище договором було придбано у ТОВ „Вуглепостач Транс вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 64 т на загальну суму 152960,00 грн. з ПДВ, про що свідчить надана позивачем видаткова накладна № 4 від 07.03.2016 р. При цьому на оплату вказаної вугільної продукції марки ДГ (13-100) у кількості 64,000 т постачальником виставлено рахунок на оплату № 4 від 07.03.2016 р.

Придбану позивачем за вищевказаним договором № 0401-16 від 04.01.2016 р. вугільну продукцію (вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 64000 кг) відправником - ТОВ „ЦЗС „Богучарская було відправлено зі станції відправлення Гродовка ДОН на адресу одержувача - ПрАТ „ВО „Облпаливо ст. Білгород-Дністровськ за залізничною накладною № 52547809 у вагоні № 60197522.

Як вбачається з наданої позивачем копії вказаної залізничної накладної, залізницею прийнято до перевезення 64000 кг у вагоні № 60197522 (залізнична накладна № 52547809).

Між тим, як стверджує позивач, на склад ПрАТ „Виробниче обєднання „Облпаливо зазначений вагон № 60197522 надійшов з ознаками недостачі, у звязку з чим залізницею було складено комерційний акт серії АА № 032668/69/9 від 11.03.2016 р. про недостачу у вагоні № 60197522. Вказаним комерційним актом серії АА № 032668/69/9 від 11.03.2016 р. встановлено, що згідно актів загальної форми ст. Знамянка № 73769, 50737 від 11.03.2016 р. вагон відчеплений на ваги для перевірки. В документі зазначено навантаження навалом, вище рівня висоти бортів 300 мм, маркований вапняним розчином, вага: тара - 24000 кг, нетто - 64000 кг. При перевірці виявлено навантаження рівномірне, нижче бортів 200 мм; на поверхні вантажу маються виїмки ліворуч за ходом поїзда над 6, 7 люками довжиною 2000 мм, шириною 700 мм, глибиною 150 мм, середині по ходу поїзда - довжиною 500 мм, шириною 600 мм, глибиною 200 мм, просипання вантажу немає. Поверхня вантажу маркована вапном. В місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. Вагонні двері заварені, люка щільно закриті. При зважуванні виявилось: брутто 85050 кг, тара з документа 24000 кг, нетто - 61050 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2950 кг. Також в комерційному акті зазначено, що в технічному відношенні вагон технічно справний.

Також на станції Знамянка Одеської залізниці були складені акти загальної форми № 73769 від 11.03.2016 р., № 50737 від 11.03.2016 р. з підстав комерційної несправності вагону, в яких містяться відомості щодо виявлення нестачі вантажу і прибуття вагону № 60197522 з ознаками незбереженості вантажу, а також з наявністю виїмки вантажу.

За таких обставин, позивач вказує, що при перевезенні вугільної продукції у вагоні № 60197522 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач як перевізник має відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача складає 5520,90 грн.

Разом з тим відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Наявна в матеріалах справи копія залізничної накладної № 52547809 свідчить про укладення між вантажовідправником і ПАТ „Укрзалізниця як перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача ПрАТ „ВО „Облпаливо до ст. Білгород-Дністровський.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на залізницю відповідальність у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є саме втрата вантажу з вини залізниці.

Згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У залізничній накладній № 52547809 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося вантажовідправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобовязаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обовязку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Згідно п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Також згідно п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р., у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вказано в п. 3.21 Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, з метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

Згідно залізничної накладної № 52547809 вантаж марковано вапняними розчином, навантаження навалом, вище бортів 300 мм, загальна маса вантажу - 64000 кг, визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150-тонних).

Викладене свідчить про визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення, а також засвідчено обставину вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства. Також матеріали справи свідчать, що залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: „Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Відповідно до актів № 73769 від 11.03.2016 р., № 50737 від 11.03.2016 р., які були складені на ст. Знамянка Одеської залізниці з підстав комерційної несправності - наявності ознак незбереженості навалочного вантажу при перевезенні у вагонах відкритого типу, при огляді з оглядової вежі та зважуванні на тензометричних вагах виявлено по протоколу 84800 кг, за документом 87900 кг, на поверхні вантажу виїмки, мається доступ до вантажу, у місцях виїмок маркування вантажу відсутнє, доступ до вантажу усунули шляхом нанесення маркування вантажу вапном, течі вантажу немає. У комерційному акті від 11.03.2016 р. № АА 032668/69/9 також зазначено, що виїмки маються ліворуч за ходом поїзда над 6, 7 люками довжиною 2000 мм, шириною 700 мм, глибиною 150 мм, середині по ходу поїзда - довжиною 500 мм, шириною 600 мм, глибиною 200 мм, просипання вантажу немає, поверхня вантажу маркована вапном, в місцях виїмок доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном, каток не застосовувався, вагонні двері заварені, люка щільно закриті. Вагон технічно справний. Відтак, за даними вказаного комерційного акту при зважуванні виявлено різницю маси вантажу проти документа в сторону зменшення на 2950 кг.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать саме від залізниці з огляду на таке. Так, прийняття відповідачем до перевезення вказаного вантажу свідчить про погодження з вказаною у залізничній накладній масою вантажу. Натомість зі змісту комерційного акту випливає, що втрата вантажу (фактично наявні виїмки) мала місце під час перевезення.

Так, відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві наголошує на тому, що вимогами пункту „а ст. 111 Статуту залізниць України залізниця підлягає звільненню від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу з підстав надходження до залізничної станції вагону без ознак втрати, псування або пошкодження вантажу.

Однак, як вище зазначалось, зі змісту комерційного акту АА 032668/69/9 від 11.03.2016 р. вбачається, що у спірному вагоні з вантажем № 60197522 за накладною № 52547809 встановлено наявність виїмок вантажу із зазначенням того, що вказаний вагон у технічному стані є справним.

Виходячи з викладеного та з врахуванням того, що матеріалами справи не спростовано обставину визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення із внесенням до перевізного документа № 52547809 правильної маси вантажу у спірному вагоні та за обставин відсутності доказів на спростування вжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд доходить до висновку про недоведеність залізницею обставини відсутності її вини у нестачі вантажу, а тому доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниць України є безпідставними.

Таким чином, господарський суд вважає правомірним покласти відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 60197522 саме на відповідача як перевізника

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Як вже зазначалось, в підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок на оплату № 4 від 07.03.2016 р., виписаний ТОВ „Вуглепостач Транс, в якому зазначена вартість вугілля у розмірі 1991,67 грн. (без ПДВ) за 1 тонну продукції, всього за 64 тон продукції 127466,67 грн., ПДВ 25493,33 грн., разом 152960,00 грн. Крім того, про кількість і вартість відправленого вантажу у вагоні № 60197522 за залізничною накладною № 52547809 свідчать довідка постачальника ТОВ „Вуглепостач Транс № 01/08/16 від 01.08.2016 р., а також довідка відправника ТОВ „Збагачувальна фабрика „Богучарская № 1/0310 від 03.10.2016 р.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу 2950 кг вугілля у вагоні № 60197522, що складає 5520,90 грн. з урахуванням ПДВ, за вирахуванням норми природної втрати (2,95 т (64,0 тх1%) х 2390,00 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, господарський суд доходить до висновку про доведеність документальними доказами та наявність законних підстав для покладання матеріальної відповідальності в порядку ст. 129 Статуту залізниць України саме на перевізника у вигляді відшкодування вартості нестачі вантажу, що за правильним розрахунком позивача, зробленим у відповідності до вимог п. 27 Правил видачі вантажів, становить 5520,90 грн. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Облпаливо обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства „Виробниче обєднання „Облпаливо до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця про стягнення 5520,90 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200; р/р № 2637301114247 у філії Одеського обласного управління АТ „Ощадбанк, МФО 328845) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче обєднання „Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1; код ЄДРПОУ 30514975; п/р 26003060306125 в ПАТ КБ ПриватБанк, МФО 328704) суму збитків від нестачі вугілля в розмірі 5520/пять тисяч пятсот двадцять/грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2016 р.

Суддя В.С. Петров