Рішення № 62094040, 18.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2016 Справа № 905/2460/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №905/2460/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Крамміськбуд» м. Краматорськ Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства «Міст» м. Краматорськ Донецької області

про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 406354,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 12.07.2016 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

13.08.2016 року шляхом надіслання поштового відправлення позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Крамміськбуд» м. Краматорськ Донецької області (далі ТОВ «БК Крамміськбуд»), звернувся до відповідача, Комунального підприємства «міст» м. Краматорськ Донецької області (далі КП «Міст») з вимогами про стягнення вартості безпідставно набутого майна, а саме: суми виконаного зобовязання - вартості використаних матеріалів - за договором на виконання робіт з ремонту гуртожитку за адресою: вул. Прилуцька, буд. 8 в м. Краматорськ, у розмірі 406354,31 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2016 року порушено провадження у справі №905/2460/16. Розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у 2015 році укладено усний договір на виконання робіт з ремонту гуртожитку, вартість матеріалів, використаних позивачем для ремонту, склала 406354,31 грн., на теперішній час відповідач відмовляється від фактично укладеного договору на виконання робіт, не підписує акт виконаних робіт, на прохання відшкодувати вартість витрачених позивачем матеріалів не реагує, що стало причиною звернення до суду за захистом порушеного права.

На підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: підсумкової відомості ресурсів, видаткових накладних №РН-0000040 від 31.03.2015 року, №РН-0000375 від 27.12.2013 року, №РН-0000034 від 11.03.2015 року, №1165 від 22.12.2014 року, №1202 від 29.12.2014 року, №15 від 13.01.2015 року, №РН-0000017 від 12.03.2014 року, №РН-47 від 22.12.2015 року, №РН-0000022 від 26.01.2015 року, №РН-000027 від 18.02.2015 року, №РН-00025 від 20.03.2015року, №РН-00038 від 24.03.2015 року, №РН-0000023 від 26.01.2016 року, №РН-0000015 від 14.02.2015 року, №РН-00024 від 19.03.2015 року, №РН-43 від 19.10.2015 року, №РН-12 від 08.06.2015 року, №РН-65 від 29.09.2015 року, №РН-8 від 02.07.2015 року, №РН-39 від 18.09.2015 року, №РН-13129 від 24.10.2011 року, №РН-13133 від 24.10.2011року, №1010 від 30.11.2012 року, №736 від 16.03.2015 року, №317 від 09.02.2015 року, №673 від 09.07.2012 року, №1094 від 24.10.2011 року, №5141 від 31.03.2015 року, №3207 від 09.02.2015 року, №36 від 19.02.2015 року, №230 від 25.03.2015року, №42 від 19.03.2015 року, №25 від 09.04.2015 року, №75 від 13.02.2015року, №174 від 29.01.2015 року, №152 від 10.12.2014 року, №431 від 09.12.2014року, №Б0000000295 від 19.02.2015 року, №Б0000000389 від 04.03.2015 року, №245 від 27.03.2015 року, №РН-0000038 від 24.03.2015 року, №РН-0000041 від 31.03.2015року, №1708/003 від 17.08.2015 року, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №606917, відомостей з ЄДРПОУ щодо підприємства, Статуту, протоколу зборів учасників ТОВ «БК Крамміськбуд» №53 від 27.06.2016 року, наказу №17 від 12.07.2016 року про початок виконання обовязків директора, наказу №109 від 04.10.2016 року, договору генерального підряду №14/2212-1 від 22.12.2014 року, договірної ціни, довідок про вартість виконаних робіт та витрати за січень 2015 року від 30.01.2015 року, за лютий 2015 року від 27.02.2015 року, листа-пропозиції від 09.01.2015року, дефектних актів від 09.01.2015 року, комерційної пропозиції №5 від 15.01.2015 року, договірної ціни , локального кошторису №2-1-1, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису 2-1-1, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису 2-1-1, локального кошторису №2-1-2, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису 2-1-2, локального кошторису №2-1-3, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису 2-1-3, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису 2-1-3, листа №1 від 11.01.2016 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року, акту виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, підсумкової відомості ресурсів, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-2, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-3.

Нормативно заявлені вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 173, 174, 181, 193, 222 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 1, 2, 4-3, 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на позовну заяву, який отриманий судом 07.08.2016 року, відповідач визнає заявлені позивачем вимоги у повному обсязі (406354,31 грн. та сплачений судовий збір) та просить суд розглянути справу без участі свого представника.

До відзиву відповідачем додано належним чином засвідчену копію Статуту підприємства, наказу №32-К від 23.05.2016 року, розпорядження №84-к від 26.02.2016року.

18.10.2016 року через канцелярію суду позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 406354,31 грн., нормативно обгрунтовуючи заявлені вимоги ст.ст. 11, 22, 509, 510, 525, 526, 527, 611, 623, 629, 653, 837, 849, 882 ЦК України, ст.ст. 181, 193,224, 225 ГК України, ст.ст. 1,2, 4-3, 32, 33, 36 ГПК України. До заяви відповідачем додано копію пропозиції про розірвання договору №57 від 09.02.2016 року.

У відзивах на заяву про зміну позовних вимог, які отримані судом 18.10.2016 року, відповідач визнає в повному обсязі заявлені позовні вимоги та просить справу розглянути без участі представника підприємства.

Розглядаючи заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки у судових засіданнях 06.09.2016 року, 20.09.2016 року та 06.10.2016 року розгляд справи по суті судом не розпочинався, позивачем дотримано вимоги ст. 22 ГПК України щодо звернення до суду з заявою про зміну позовних вимог.

Вказану заяву вручено представнику відповідача, про що свідчить відмітка на самій заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає дану заяву як заяву про зміну предмету позову. Предметом спору у справі є стягнення збитків у розмірі 406354,31грн.

Представник позивача у судове засідання 18.10.2016року з"явився, підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зміну та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 18.10.2016року не з"явився, про розгляд справи господарським судом повідомлений належним чином, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника підприємства.

Клопотання відповідача судом задоволено.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

Згідно до положень статті 509 ЦК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Таке визначення поняття розкриває сутність зобовязання як правого звязку між двома субєктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність (ст. 218 ЦК України).

Як зазначено у ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У 2015 році між юридичними особами: ТОВ «БК Крамміськбуд» та КП «Міст» укладено усний договір на виконання робіт з ремонту гуртожитку за адресою вул.Прилуцька, буд. 8 в м. Краматорськ.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2015 року відповідачем направлено позивачу лист-пропозицію про виконання робіт по обєкту «Реконструкція профілакторію під гуртожиток з адміністративними будівлями по вул. Прилуцька, 8 в м. Краматорськ. Приміщення другого поверху будівлі» відповідно до дефектної відомості, що додається. У випадку зацікавленості КП «Міст» просить позивача направити комерційну пропозицію з кошторисною документацією.

У відповідь на вказаний лист, 15.01.2015року листом №5 позивач повідомив відповідача про те, що ТОВ «БК Крамміськбуд» має можливість та готове виконати роботи по обєкту «Реконструкція профілакторію під гуртожиток з адміністративними будівлями по вул. Прилуцька, 8 в м. Краматорськ. Приміщення другого поверху будівлі», вартість робіт складе 878766,00 грн. з ПДВ. До листа ТОВ «БК Крамміськбуд» додано кошторисну договірну ціну.

Таким чином, з наданих документів, суд вбачає, що відповідачем запропоновано позивачу укласти договір на виконання робіт (оферта), а позивачем прийнято вказану пропозицію (акцепт).

Нормою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обовязки, що складають зміст договірного зобовязання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

З наданих позивачем документів вбачається, що у відповідності до вимог статті 181ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Враховуючи викладене, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобовязального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами першою і другою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Предметом укладеного сторонами усно договору підряду є реконструкція профілакторію під гуртожиток з адміністративними будівлями по вул. Прилуцька, 8 в м.Краматорськ, приміщення другого поверху будівлі.

Як стверджує позивач, він приступив до виконання робіт та виконав їх у березні 2015року, використавши при цьому матеріали на суму 406354,31 грн.

Докази на підтвердження факту закупівлі матералів, як то, копії видаткових накладних №РН-0000040 від 31.03.2015 року, №РН-0000375 від 27.12.2013 року, №РН-0000034 від 11.03.2015 року, №1165 від 22.12.2014 року, №1202 від 29.12.2014 року, №15 від 13.01.2015 року, №РН-0000017 від 12.03.2014 року, №РН-47 від 22.12.2015 року, №РН-0000022 від 26.01.2015 року, №РН-000027 від 18.02.2015 року, №РН-00025 від 20.03.2015року, №РН-00038 від 24.03.2015 року, №РН-0000023 від 26.01.2016 року, №РН-0000015 від 14.02.2015 року, №РН-00024 від 19.03.2015 року, №РН-43 від 19.10.2015 року, №РН-12 від 08.06.2015 року, №РН-65 від 29.09.2015 року, №РН-8 від 02.07.2015 року, №РН-39 від 18.09.2015 року, №РН-13129 від 24.10.2011 року, №РН-13133 від 24.10.2011року, №1010 від 30.11.2012 року, №736 від 16.03.2015 року, №317 від 09.02.2015 року, №673 від 09.07.2012 року, №1094 від 24.10.2011 року, №5141 від 31.03.2015 року, №3207 від 09.02.2015 року, №36 від 19.02.2015 року, №230 від 25.03.2015року, №42 від 19.03.2015 року, №25 від 09.04.2015 року, №75 від 13.02.2015року, №174 від 29.01.2015 року, №152 від 10.12.2014 року, №431 від 09.12.2014року, №Б0000000295 від 19.02.2015 року, №Б0000000389 від 04.03.2015 року, №245 від 27.03.2015 року, №РН-0000038 від 24.03.2015 року, №РН-0000041 від 31.03.2015року, №1708/003 від 17.08.2015 року містяться в матеріалах справи.

У письмових поясненнях, надісланих відповідачем на електронну адресу суду 22.09.2016 року, останній зазначає, що позивач дійсно витрачав власні матеріали на ремонт гуртожитку, проте роботи виконувались без письмових договорів, акт виконаних робіт від позивача надходив, але у звязку з відсутністю договірних відносин між підприємствами ТОВ «БК Крамміськбуд» відмовлено у підписанні акту. Матеріали позивача, які використані при ремонті гуртожитку, що знаходиться за адресою: вул. Прилуцька, 8 в м. Краматорську неможливо повернути позивачу, оскільки вони є невід"ємними поліпщеннями приміщення і їх демонтаж призведе до погіршення стану приміщення.

Згідно приписів ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На виконання умов договору позивач листом №1 від 11.01.2016року направив відповідачу довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року на загальну суму 482596,80 грн. Найменування будівництва та його адреса: Реконструкція профілакторію під гуртожиток з адміністративними будівлями по вул. Прилуцька, 8 в м. Краматорськ. Приміщення другого поверху будівлі.

Відповідачем зазначений акт не підписано, вмотивованої відмови від відписання акту виконаних робіт також надано не було. Факт отримання акту та довідки, який відповідачем не оспорюється, вбачається з штампу вхідної кореспонденції відповідача, що міститься на листі.

Листом №57 від 09.02.2016 року позивач звернувся до відповідача, в якому через неналежне виконання останнім умов договору, а саме: не підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та неоплата цих робіт, вважає за належне розірвати договір. Також у вказаному листі позивач вимагає відшкодувати збитки, які виникли у зв'язку з придбанням матеріалів для ремонту гуртожитку, у розмірі 406354,31грн. Факт отримання згаданого листа відповідачем вбачається з штампу вхідної кореспонденції відповідача на ньому.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Норми частини четвертої статті 849 ЦК України дають право замовнику у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У відзиві на позовну заяву, який отриманий судом 18.10.2016року, відповідач зазначає, що також відмовляється від договору з позивачем.

Як наслідок, суд вважає, що сторони дійшли взаємної згоди щодо розірвання вказаного договору.

Предмет позовних вимог стягнення збитків у розмірі 406354,31 грн. - вартості матеріалів, які позивач використав при виконанні робіт на об"єкті: Реконструкція профілакторію під гуртожиток з адміністративними будівлями по вул. Прилуцька, 8 в м. Краматорськ. Приміщення другого поверху будівлі,що спричиненні винними діями відповідача, оскільки останній відмовляється приймати роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та сплачувати їх.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 623 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є заходом цивільної відповідальності. При цьому, збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. При цьому, кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, який отримав вимогу про оплату робіт та відповідні акт та довідку, їх не підписав, мотивованої відмови не надав,посилається, що за відсутності підписаного у письмовій формі договору, підстави для сплати робіт відсутні, повернення використаних матеріалів в натурі є неможливим. При цьому, у відзивах не заперечує факт виконання робіт, використання матеріалів на суму 406354,31 грн., які не має змоги повернути внатурі, визнає позовні вимоги на означену суму. Обсяг використаних матеріалів та їх вартітсь відповідачем не оспорюється.

Позивачем доведено суду належними засобами доказування наявність факту заподіяння йому збитків на суму 406354,31грн., розмір зазначених збитків - сукупна вартість використаних матеріалів, факт невиконання відповідачем його договірних зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. В той же час, відповідач не довів суду відсутність його вини у заподіянні збитків.

За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України, в разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 406354,31 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на чинному законодавстві та підтверджуються наданими до позову документами.

Приймаючи до уваги, що судом прийняте рішення про задоволення позову в повному обсязі, у відповідності до положень статті 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 6095,32 грн. підлягають стягненню з відповідача користьТОВ "БК Крамміскбуд".

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 96,205, 218, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 612, 623, 627, 628, 651, 837 Цивільного кодексу України; ст. ст. 181, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Крамміськбуд» м. Краматорськ Донецької області до Комунального підприємства «Міст» м.Краматорськ Донецької області про стягнення збитків у розмірі 406354,31грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Міст» (84320, Донецька область, м.Краматорськ, вул Бєляєва, 113, ідентифікаційний код 30073882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Крамміськбуд» (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Щербакова, 14, ідентифікаційний код 34546602) збитки у розмірі 406354,31 грн., судовий збір у розмірі 6095,32 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 20.10.2016 року.

Суддя А.М. Осадча