Рішення № 62093716, 17.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.16р. Справа № 904/8394/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ТМ", м. Дніпро

до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 20 498,10 грн. за договором підряду

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 12.09.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. № 3/687 від 10.10.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ТМ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради суми 3% річних 1 773,70 грн. та інфляційних втрат 18 724,40 грн. за договором підряду з поточного ремонту другого під'їзду на вулиці Комсомольська, будинок 44, підїзд 3 № 2014/3/48 від 24.03.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору підряду з поточного ремонту другого під'їзду на вулиці Комсомольська, будинок 44, підїзд 3 № 2014/3/48 від 24.03.2014р. від 24.03.2014р. в частині оплати за виконані роботи.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та в судовому засіданні пояснив, що основний борг відповідачем сплачено в повному обсязі лише у вересні 2016р. у зв'язку з чим позивач просить стягнути лише 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач підтвердив факт оплати ним основного боргу у вересні 2016р.

У відзиві на позов зазначив, що роботи були виконані та прийняті відповідачем в повному обсязі та відображені в бухгалтерському обліку позивача та відповідача, що підтверджується відповідними актами наданих послуг. Після виконання робіт відповідачем для належного обслуговування житлового фонду було укладено низку договорів з іншими підрядними організаціями, за якими контрагенти вимагали своєчасної оплати за виконі роботи, тому відповідач здійснив оплату саме за вказаними договорами, а оплату за договором підряду від 24.03.2014р. № 2014/3/48 було здійснено не своєчасно.

Також відповідач зазначає, що стягнення з нього заборгованості може негативно вплинути на стан розрахункової дисципліни з іншими контрагентами, які на даний час здійснюють виконання поточних ремонтів та технічне обслуговування житлового фонду підприємства.

Крім того, відповідач зазначив, що він є бюджетною організацією та у нього відсутні кошти на оплату суми боргу.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 17.10.2016р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014р. між Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради (надалі Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ТМ" (надалі Підрядник, Позивач) був укладений договір підряду з поточного ремонту другого під'їзду на вулиці Комсомольська, будинок 44, підїзд 3 № 2014/3/48 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов цього договору виконання підрядних робіт з поточного ремонту підїзду на вулиці Комсомольська, будинок 44, підїзд 3, що управляються замовником (далі роботи).

Вартість робіт за договором складає 24 709,78 грн., у тому числі ПДВ: 4 118,30 грн., що підтверджується договірною ціною та кошторисними документами, які є невідємною частиною договору (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 17.1. Договору строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обовязки відповідно до договору. Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2014р. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Сторонами на виконання умов договору підписано договірну ціну, локальний кошторис, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт будівельних робіт (а.с. 25-37,40-41).

В підтвердження виконання робіт по спірному договору підряду позивач та відповідач підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014р. від 31.03.2014р. (а.с. 42-46), відповідно до якого роботи виконані в відповідності до Договору, якісно та в строк, претензій які стосуються виконання робіт у сторін Договору нема, що підтверджується підписаним без приміток дефектним актом (а.с. 38-39).

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014р., загальна вартість виконаних робіт складає 24 709,78 грн.

Пунктом 12.1. Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів виконаних робіт.

Відповідно до ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 01.04.2014р., в якій позивач просить оплатити суму заборгованості в строк до 08.04.2014р.

Відповідачем зазначену претензію отримано 01.04.2014р., що підтверджується підписом повноважного представника на претензії.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 24 709,78 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних втрат у сумі 18 724,40 грн. за період з 01.05.2014р. по 29.08.2016р. та 3% річних - 1 773,70 грн. за період з 09.04.2014р. по 29.08.2016р., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим до виконання.

Позивач зі свого боку виконав господарські зобов'язання за договором підряду у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та підписаним актом приймання виконаних робіт за березень 2014р.

Проте відповідач не розрахувався за виконані роботи за вказаним договором.

Як пояснив в судовому засідання представник позивача, станом на дату розгляду справи відповідач основний борг оплатив тому стягується лише сума інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних за період з 09.04.2014р. по 29.08.2016р. становить 1 773,70грн. та підлягають до стягнення.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, за період з травня 2014р. по серпень 2016 р. становлять 18 724,40 грн. та підлягають до стягнення.

Господарський суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, з наступних підстав.

Умовами п.12.1. Договору сторони встановили, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів виконаних робіт.

Отже, позивач мав право вимагати від відповідача оплату робіт після підписання актів виконаних робіт.

В статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, в силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що отримання бюджетного фінансування не можна розглядати як подію, яка неминуче настане, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність фінансування не звільняє відповідача від вчасного виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт та судом не приймається.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, зі стягненням з відповідача інфляційних втрат у сумі 18 724,40 грн., 3 % річних 1 773,70 грн.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 25, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 68, кок. ЄДРПОУ 32350310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ТМ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 22, код ЄДРПОУ 37814055) інфляційні втрати у сумі 18 724,40 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять чотири грн. 40 коп.), 3% річних 1 773,70 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят три грн. 70 коп.); витрати по сплаті судового збору 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 19.10.2016р.

Суддя ОСОБА_3