Ухвала суду № 62093495, 11.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року м. Київ К/800/16950/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи з 22 квітня 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок № 975).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Абзац третій постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року змінено та викладено в наступному змісті: "Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 22 квітня 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі." У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції та змінене рішення суду першої інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у збройних силах на території Республіки Афганістан у в/ч п.п.21231 у період з 30 квітня 1980 року по серпень 1981 року. У 1981 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення.

Відповідно до довідки з акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №239576 від 26 червня 2012 року, ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності з 07 червня 2012 року - поранення, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки з акту огляду МСЕК серії 12 ААА №206319 від 15 травня 2015 року ОСОБА_2 встановлено з 22 квітня 2015 року другу групу інвалідності довічно - поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

23 жовтня 2015 року позивач звернувся до Ємільчинського районного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, додавши всі необхідні документи.

Однак, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30 листопада 2015 року за №248/3/6/3694 йому було відмовлено у призначенні одноразової допомоги, оскільки дія постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності 1 січня 2014 року, поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 1 січня 2014 року.

Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності одноразова грошова допомога призначається та виплачується у розмірі кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату становлення інвалідності.

Приписами ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком № 975 , затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Матеріалами справи підтверджено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності 24 січня 2014 року, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судами встановлено, що 3 групу інвалідності позивач отримав вперше з 07 червня 2012 року, одноразову грошову допомогу не отримував. Друга група інвалідності встановлена позивачу з 22 квітня 2015року.

З огляду на вказане, дія вищенаведеного Порядку поширюється на позивача, оскільки інвалідність 2 групи було встановлено позивачу з 22 квітня 2015 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24 січня 2014 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (справа №21-563-а-14 від 10 березня 2015 року) у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Відповідно до ст. 244- 2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що в справах за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, змінену постановою апеляційного суду, необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, змінену постановою апеляційного суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді А.Ф. Загородній

Ю.К. Черпак