Ухвала суду № 62093213, 06.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/490/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.02.2016: №0001691700 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на загальну суму 108557,75грн. (86166,20грн. - основний платіж та 22391,55грн. - штрафна (фінансова) санкція); НОМЕР_3 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 865,00грн. (692,00грн. - основний платіж та 173,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 28.02.2007 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Службові особи відповідача здійснили позапланову невиїзну перевірку підприємницької діяльності позивача за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року, про що склали акт від 09.02.2016 №13/1700/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

підп.298.2.3.7 п.298.2 ст. 298, п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2455-VI (далі - ПК України), за що зменшено єдиний податок на 5676,00грн. за 2013-2014роки;

п.177.2 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за період з 01.01.2013 до 31.12.2014 на суму 523460,00грн. і не нараховано ПДФО в сумі 86166,20 грн.;

п.181.1 ст.181, п.183.1.-183.2 ст.183, п.187.7 ст.187 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 3460,00грн. за 2014 рік;

п.49.2 ст.49, п.177.5 ст.177 ПК України - не подано декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014роки;

ч.8 ст.9, підп.3 ч.1 ч.11 ст.25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на суму 523460,00 грн., що призвело до недоплати 35971,09грн.;

ст.44, п.177.10 ст.177, п.121.1 ст.121 ПК України щодо обов'язку ведення книги обліку доходів і витрат, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом встановлених строків їх зберігання та/або ненадання платником контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На його підставі відповідач прийняв оскаржувані ППР.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.02.2016 прийняті правомірно.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Корсунь-Шевченківською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідно копія наказу №28 від 20.01.2016 року та повідомлення №1/1700 від 20.02.2016 року про проведення документальної позапланової перевірки були направлені поштою ФОП ОСОБА_2 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2, здійснювала господарську діяльність з 01.01.2012 по 31.12.2014 p., за спрощеною системою оподаткування на II групі платника єдиного податку, (бланк - серія А N547558), де зазначені види діяльності:52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків на ринках. Підтвердженням даної інформації є Витяг з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, де зазначені види діяльності, які відповідають даним, зазначеним у свідоцтві єдиного податку.

Листом від 10.12.2015 р. N23-07/49-8439 Державна фінансова інспекція в Черкаській області повідомила про здійснення ФОП ОСОБА_2. господарських відносин з ДП Корсунь-Шевченківським лісгоспом.

Відповідно до абз.2 п.291.4 ст.291 Податкового Кодексу, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи: зокрема, друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності критеріїв визнечених цією статтею.

У разі надання послуг, зокрема юридичній особі - ДП Корсунь- Шевченківський лісгосп, дана юридична особа перебуває на загальній системі оподаткування, відповідно до абз. 7 пп. 2.3.298 п.3.298 ст.298 Податкового Кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності не зазначених у реєстрі платників єдиного податку,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювались такі види діяльності, оскільки ФОП ОСОБА_2, порушила умови перебування на єдиному податку 2 групи, які передбачені чинним законодавством, тому відповідно до п.299.11 ст.299 Податкового Кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої, другої, третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої, другої, третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2, допустила порушення умов перебування на єдиному податку 2 групи рішенням податкового органу №1/17 від 10.02.2016 року на підставі акта документальної перевірки №13/1700/НОМЕР_2 від 09.02.2016 відповідно до вимог п.299.11 ст.299 Податкового Кодексу України, свідоцтво єдиного податку серії НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_2, було анульоване з 01.01.2013 року.

Так, перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що ФОП ОСОБА_2 в 3 кварталі 2012 року здійснювала види діяльності (надання посліг по ремонту приміщення ДП Корсунь- Шевченківському лісгоспу), які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. З 01.01.2013 року ОСОБА_2 зобов'язана була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, але остання свій обов'язок перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, не виконала, тому після анулювання свідоцтва єдиного податку стала платником загальної системи оподаткування.

Оскільки позивач не подавав контролюючому органу заяви про перехід на іншу систему оподаткування та не мав права на здійснення господарської діяльності на другій групі єдиного податку, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивач зобов'язаний обліковувати та сплачувати податки за загальними правилами, встановленими ПК України.

Пунктом 36.1. ст.36 ПК України встановлений обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

На підставі підп.162.1.1. п.162.1. ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця

На підставі п.177.5. ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Суд встановив, що згідно з даними центральної бази Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів за 2013-2014 роки позивач отримав дохід на загальну суму 523460,00грн. Оскільки позивач не вів обліку доходів та витрат, з огляду на відсутність доказів здійснення ним валових витрат і доведеність отримання ним коштів від вищевказаних суб'єктів господарювання, суд вважає обґрунтованим взяття повної вищевказаної суми коштів для розрахунку ПДФО.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позивачу правомірно нараховано основну суму ПДФО в розмірі 86166,20грн.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді, нарахування штрафних санкцій в сумі 22391,55грн. колегія суддів вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу таким, що відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.

Крім того, врахувавши обов'язок позивача подавати декларації, встановлений п.177.5. ст.177 ПК України, та факт неподання позивачем звітності з ПДФО за вищевстановлених обставин, колегія суддів, як і суд першої інстанції приходить до висновку про правомірність застосування штрафних санкцій за неподання відповідних декларацій за 2013-2014 роки, передбачених п.120.1. ст.120 ПК України.

Пунктами 44.1., 44.3. ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, відповідно до п.121.1. ст.121 ПК України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Колегія суддів, зважаючи на те, що відповіді на письмові запити позивач не надсилав і під час податкової перевірки не надав первинні документи щодо правовідносин з ДП «Корсунь-Шевченківський лісгосп», ревізією діяльності якого підтверджено їх наявність у цього підприємства, а також повну сплату за виконані роботи, приходить до висновку, що накладення штрафу в сумі 510,00грн. за таке порушення позивача є правомірним.

Крім того, ППР НОМЕР_3 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку ПДВ на загальну суму 865,00грн. прийнято з розрахунку: основний платіж - 692,00грн., що становить 20% за неоподатковані операції з надання вищевстановлених послуг; штрафна (фінансова) санкція) - 25% за виявлене заниження основної суми зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів враховує, що платником податку на додану вартість відповідно до підп.2 п.180.1. ст.181 ПК України є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з підп.181.1. ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

На підставі п.183.2. ст.183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, обсяг доходу, отриманого позивачем від здійснення господарської діяльності у 2013 році, становив 520000,00грн., про що було зазначено у декларації з єдиного податку за 2013 рік, останній був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ і в подальшому сплачувати відповідні податкові зобов'язання.

П.183.10. ст.183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Також, як вже було встановлено, згідно з даними звітності позивача за 2014 рік ним отримано дохід від здійснення господарської діяльності в сумі 3460,00грн., з огляду на вищевказані порушення вимог податкового законодавства колегія суддів вважає, що позивачу правомірно донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 692,00грн. за вищевказаний період.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що Корсунь-Шевченківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області діяла у спосіб та у межах вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В. В.