Постанова № 62092778, 13.10.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/744/16

13 жовтня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Білоус І.О. , судді Данилевич Н.А. , судді Мартиць О.І.

при секретарі судового засідання Габрилецької С.Є.

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідачів: Департаменту захисту економіки Національної поліції України - ОСОБА_2, Національної поліції України - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що у наказі про його звільнення відсутні посилання на норми Кодексу законів про працю України. Відтак, при його звільненні недотримано вимог КЗпП України, а саме ч. 1 ст. 38, щодо двотижневого терміну звільнення, а наказ про звільнення всупереч вимог цієї статті, видано у день подання ним відповідної заяви.

Представник відповідача - Департаменту захисту економіки Національної поліції України проти позову заперечувала. Вважає, що у спірному випадку до застосування підлягають норми спеціального законодавства, а саме Закону України «Про Національну поліцію» та «Про державну службу», приписи яких не вимагають дотримання вказаного позивачем двотижневого терміну за наявності відповідної зголи працівника і роботодавця. Відтак, о огляду на те, що позивачем у поданому 11.05.2016 р. рапорті зазначено про прохання звільнити його за власним бажанням з 11.05.2016 р., роботодавцем у цей же день видано відповідний наказ про його звільнення.

Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, просила у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача - Національної поліції України, підтримала заперечення подані та озвучені представником Департаменту захисту економіки Національної поліції України, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

17.11.2015 р. ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції України (а. с. 10-12).

11.05.2016 р. позивач, перебуваючи на посаді Начальника відділу управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, подав рапорт ОСОБА_2 Національної поліції України про його звільнення, у якому просив звільнити його з Національної поліції України за власним бажанням з 11.05.2016 р.

Рапорт 11.05.2016 р. погоджено першим заступником начальника та начальником Департаменту захисту економіки Національної поліції України ( а. с. 64).

На підставі зазначеного рапорту позивача, наказом ОСОБА_2 Національної поліції України від 11.05.2016 291 о/с «По особовому складу Департаменту захисту економіки» Заступника начальника управління - начальника відділу управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 11.05.2016 р.

Позивач не погодився із даним наказом та оскаржив його до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII (далі Закон № 580).

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону № 580, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, за власним бажанням.

Досліджуючи питання наявності узгодженості між сторонами стосовно строків звільнення за власним бажанням, суд враховує пояснення позивача, надані у судовому засіданні, щодо того, що рапорт був поданий ним з власної ініціативи після наради у Департаменті захисту економіки Національної поліції України, з метою недопущення накладення на нього дисциплінарного стягнення за порушення у роботі, про які йому було доведено до відома на нараді 11.05.201 6 р. Крім того, ним у рапорті було зазначено дату звільнення 11.05.2016 р. Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, наказ про його звільнення було видано у цей же день, згідно висловленого ним у рапорті бажання.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача та його представника на порушення при його звільненні вимог ст. 38 КЗпП України з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд зазначає, що згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015р. у справі зі спору про поновлення на службі (рішення в ЄДРСР № 42946756), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, що зобовязує суд діяти у відповідності до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Встановивши фактичні обставини у даній справі та співставивши їх із нормами законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що у даному випадку до застосування підлягають норми спеціального законодавства, а саме, Закону № 580, належних та допустимих доказів порушення норм якого при звільненні позивача ним не надано, а судом, на виконання вимог ч. 2-5 ст. 71 КАС України, судом не здобуто.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на наявність порушень при видачі спірного наказу щодо відсутності у запису у його трудовій книжці посилань ані на Закон України «Про Національну поліцію», ані на Кодекс законів про працю України, зважаючи на наступне.

Відповідно до підпункту 6.6. пункту 6 додатку 4 до Інструкції з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2005 № 1276, запис про службу в органах внутрішніх справ здійснюється у трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів посад та підстав звільнення.

Відтак, суд приходить до висновку, що порушення у цій частині відповідачем - Національною поліцією України - відсутні.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджених в судовому засіданні належними та допустимими доказами, дає суду підстави із врахуванням критеріїв оцінювання рішення субєкта владних повноважень, які містяться у ч.3 ст. 2 КАС України, визнати позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, недоведеними матеріалами справи, і такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяБілоус І.О.

Суддя Данилевич Н. А.

Суддя Мартиць О. І.

копія вірна

Суддя Білоус І.О.