Постанова № 62092621, 29.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року 14 год. 25 хв.Справа № 808/2375/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Агрофірма «ОСОБА_1» до Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового-повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агрофірма «ОСОБА_1» (далі іменується позивач) звернулось із адміністративним позовом до Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000451400 від 26.07.2016 року, винесене начальником Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яким Приватному підприємству «Агрофірма «ОСОБА_1» ЄДРПОУ 31533784 зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року, в розмірі 108 151,00 грн., як таке що є протиправним та суперечить законодавству України.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що до проведеної відповідачем перевірки надавались всі необхідні первинні бухгалтерські документи, якими підтверджується здійснення господарської операції з контрагентом ФОП ОСОБА_2, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій і повязаність отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства. При цьому, акт перевірки взагалі не містить жодних даних про порушення податкового законодавства як самим позивачем так і його контрагентом, не зазначено жодних дефектів оформлення первинної документації тощо. З огляду на викладене, платник податків вважає винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судове засідання 29.09.2016 представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув. Клопотанням від 29.09.2016 вх. № 28012 просить суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 26.09.2016 вих. № 1075/08-01-10-03 посилається на те, що за результатами проведеної контролюючим органом перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог п. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України. Вказує, що позивачем до перевірки не надано довіреності, що видані ПП «Агрофірма «ОСОБА_1 плюс» на отримання кунжуту, арахісу від ФОП ОСОБА_3, книгу реєстрації довіреностей, товарно-транспортних документів, шляхових листів, наказів на відрядження працівника до ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» авансових звітів, актів на списання або накладних на внутрішнє переміщення та інших документів, що підтверджували б отримання та використання в господарській діяльності придбаних продуктів харчування. З огляду на це, контролюючий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту на суму 108 151 грн. за грудень 2015 року. На підставі вищезазначеного, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним, прийнятим у межах компетенції та у спосіб, визначений законом. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання 29.09.2016 зявився представник відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ст. 41 КАС України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» зареєстроване 10.06.2001 в Оріхівському районному управлінні юстиції у Запорізькій області, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.06.2001 № 111. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.06.2001 за № 8705 Оріхівською державною податковою інспекцією та станом на 28.04.2015 перебуває на обліку в Пологівській ОДПІ (Оріхівське відділення).

На підставі направлень від 14.06.2016 № 471-479, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Агрофірма «ОСОБА_1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2016. За результатами перевірки складено акт від 20.07.2016 № 1459/08-15-14/31533784.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» вимог п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 110 545 грн., в т.ч. за 2015 рік - 110 545 грн.; п. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 108 151 грн., у т.ч. за березень 2016 року - 108 151 грн.

26 липня 2016 року Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 108 151 грн. за березень 2016 року.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2016 № НОМЕР_1 ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» звернулось до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулось придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 06.08.2015 між ФОП ОСОБА_2 (постачальник) та ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» (покупець) укладено договір постачання товару № 0608151, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобовязання постачати покупцеві наявні у нього товари, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно сплатити вартість цього товару, назва, кількість і ціна якого вказана в специфікації або накладній, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець сплачує постачальнику за товар по ціні передбаченій в специфікації або накладній, які є невідємними частинами договору.

Згідно з п. 5.4. договору доставка товару здійснюється за рахунок покупця. Розвантаження товару здійснюється силами і за рахунок покупця.

На виконання умов договору постачальником за видатковими накладними від 10.12.2015 № СО-0000175 та від 14.12.2015 № СО-0000176 передано товар покупцю, а саме кунжут в кількості 5 975 кг. на загальну суму 308 907,50 грн. та арахіс 50/60 в кількості 10 000кг. на загальну суму 340 000грн.

Транспортування придбаного товару здійснено за замовленням та за рахунок позивача автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_4 автомобілем MAN 182224, держномер АР 9437 АР, а також автомобілем MAN F 2001, держномер АР 7601 ВМ, що підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних № 144 від 10.12.2015 та № 145 від 14.12.2015.

Товар отриманий уповноваженим представником підприємства ОСОБА_5 за довіреністю № 308 від 10.12.2015.

Оплата придбаного товару здійснена позивачем безготівковим коштом на рахунок ФОП ОСОБА_2, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки від 22.12.2015.

В подальшому придбаний товар був реалізований позивачем ПП «Нові Ниви» та ПП «ВТК «Лукас», про що в матеріалах справи містяться копії договорів, видаткових та податкових накладних, ТТН та платіжних документів.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди субєктами права. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробленими та містять неправдиву, недостовірну інформацію щодо спірного правочину перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність придбання товару у ФОП ОСОБА_2, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту з ПДВ.

Натомість контролюючим органом не надано будь-яких належних та переконливих доказів протиправної поведінки як самого позивача так і його контрагента.

Посилання податкового органу на те, що позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували отримання та використання в господарській діяльності придбаних продуктів харчування суд вважає безпідставними та такими, що спростовані вищенаведеними доказами.

При цьому суд зауважує, що подані позивачем до справи первинні документи (які значаться в акті як не подані) були прийняті судом до уваги враховуючи те, що контролюючим органом не доведено факт їх витребування у платника податків під час проведення перевірки.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 № НОМЕР_1 про зменшення ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 108 151 грн. за березень 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

У звязку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 26.07.2016 № НОМЕР_1 про зменшення ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 108 151 грн. за березень 2016 року.

Присудити на користь ПП «Агрофірма «ОСОБА_1» (70542, Запорізька область, Оріхівський район, с. Кірове, вул. Чапаєва, буд. 125, код 31533784) 1 622 (одна тисяча шістсот двадцять дві) грн. 50 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Жовтнева, 9, код 39490675).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко