Ухвала суду № 62091614, 18.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/5756/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1838 /К/16 суддя Онопченко Ю.В.

Категорія - 24 (І) доповідач - Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Митрофанової Л.В.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участі секретаря - Маслової К.В. за участі: позивача ОСОБА_2

розглянула відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2016 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року представник комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що КПТМ «Криворіжтепломережа» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату за отримання теплової енергії згідно особового розрахунку і встановлених тарифів. Позивачем щомісяця відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається теплова енергія у вигляді централізованого опалення, однак відповідач в порушення вимог ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не здійснює оплату за надані послуги. В період з 01.02.2008 р. по 01.11.2013 р. заборгованість становить 18 222 грн. 37 коп.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2016 рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 18 222 грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про стягнення з нього заборгованості, оскільки власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_3, тому тягар утримання майна має нести саме вона, між ним та позивачем відсутній договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Розрахунок заборгованості позивача перебільшує строк позовної давності, про застосування якого відповідач наголошував в суді першої інстанції.

Крім того відповідач вказує на те, що він не мешкає в квартирі АДРЕСА_1, а наявність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є постачальником теплової енергії та гарячого водопостачання споживачу ОСОБА_2, який зареєстрований в АДРЕСА_1.

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_2 оплату за надані послуги не здійснював.

Звертаючись до суду з даним позовом, КПТМ «Криворіжтепломережа» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18222,37 грн., яка утворилась за період часу з 01 лютого 2008 року по 01 листопада 2013 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» та стягнув з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 18222,37 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги.

Згідно з частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

Стаття 18 зазначеного Закону при наявності договору передбачає порядок оформлення претензії споживача до виконавця у разі порушення останнім умов договору, порядок розгляду претензій та перерахунку платежів в разі обґрунтованості претензії.

Ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано та у відповідності до положень Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача боргу за опалення та гаряче водопостачання.

Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком позивача, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за опалення та гаряче водопостачання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розрахунок заборгованості позивача перебільшує строк позовної давності, про застосування якого відповідач наголошував в суді першої інстанції не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. ( ч. 2 ст.264 ЦК).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Для огляду в суді апеляційної інстанції було витребувано справу № 216/9466/13-ц по заяві КПТМ "Криворіжтепломережа" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з боржника ОСОБА_2

З матеріалів вказної справи убачається, що позивач звертався до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із боржника ОСОБА_2 заборгованості в сумі 18222,37 грн., на підставі якої 20.05.2010 року видано судовий наказ, який ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2010 року скасовано.

Вдруге позивач із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із боржника ОСОБА_2 заборгованості в сумі 18222,37 грн. звертався до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу 02.12.2013 року, на підставі вказаної заяви 21 лютого 2014 року видано судовий наказ, який ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2015 року скасовано.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" - наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Оскільки строк позовної давності перервано шляхом видачі судових наказів 20.05.2010 року та 21 лютого 2014 року, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про стягнення з нього заборгованості, оскільки власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_3, тому тягар утримання майна має нести саме вона не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача оскільки згідно ст.ст. 64, 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири та інші особи, які проживають в жилому приміщенні користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири (будинку) та зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири (будинку) та прибудинкової території..

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності договірних відносин між ним та позивачем, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони суперечать ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно якої правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків та ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Виходячи зі змісту вказаних правових норм ЦК України в даному конкретному випадку поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення та гарячого водопостачання до квартири відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фактично не проживав у спірний період у квартирі та не користувався наданими послугами, колегією суддів відхиляються, оскільки, відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, це не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду немає, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: