Ухвала суду № 62091397, 19.10.2016, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3687/16-ц

2/215/1645/16

У Х В А Л А

19 жовтня 2016 року Суддя Тернівського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви «Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

21.09.2016 р. відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України в зв'язкуз порушенням позивачемвимог п. п. 2, 6 ч. 2, ч. 5 ст. 119 ЦПК України, винесено ухвалу, якою уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» було надано строк для усунення недоліків. Ухвалу суду отримано 26.09.2016 р..

06.10.2016 р. до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу надійшла заява від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» про відкриття провадження по справі, оскільки, на її думку, позовна заява не містить зазначених судом порушень вимог п. п. 2, 6 ч. 2, ч. 5 ст. 119 ЦПК України та відповідає положенням ЦПК України, як і її процесуальний статус саме «позивача» та судовий збір сплачено відповідно до діючого законодавства.

Але, суд вважає, що доводи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» про те, що даний спір є немайновим з посиланням на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», є неспроможними, оскільки випливають з неправильного тлумачення зазначених в постанові роз'яснень застосування законодавства до спірних правовідносин.

Пунктом 6 абзац 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Із вказаних роз'яснень постанови Пленуму ВССУ випливає, що ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна, тобто у разі невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, заставодержатель може звернутися до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, і якщо ціна позову визначається розміром виконання, тобто заявлена в межах суми стягнутої за рішенням суду, то ці позовні вимоги є вимогами немайнового характеру. В даному разі позивач визначив ціну позову в 1280661,06 грн., яка більше ніж вшестеро стягнутої за рішенням суду суми 206143 грн.. Таким чином, ці вимоги про звернення стягнення, відносяться до вимог майнового характеру і судовий збір сплачується відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Крім того, уповноважена особа Фонду, відповідно до наданих їй повноважень має право діяти не в своїх інтересах, а від імені Банку, про що свідчить також позовна вимога про звернення стягнення на користь саме Банку, а не на користь уповноваженої особи, тому виходячи із положень ст. ст. 45, 46, 118, 119 ЦПК України, із яких слідує, що до суду «звертається» особисто позивач, в тому числі звертається через свого представника, або органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, до яких не віднесено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», тому позивачем у даному позові може бути лише банк, від імені якого, на думку суду, має право діяти уповноважена особа Фонду.

Також, зазначаючи адресу проживання відповідача, як м. Кривий Ріг, вул. Бірюзова, 6/17, позивачем не зазначено доказів, що підтверджують ці обставини, оскільки згідно усіх документів, що долучені до позову, а також за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Дніпропетровській області від 04.09.2016 р., останнім місцем реєстрації відповідача була інша адреса.

Крім того, слід зазначити, що п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У звязку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», відповідно до ухвали суду, не виконала вимоги, визначені статтями 119 ЦПК України, тому згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України матеріали позовної заяви вважаються неподаними і повертаються позивачу.

Розяснити уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ч. 2 ст. 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву «Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: